ПІДЛІТКОВА ЗЛОЧИННІСТЬ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

ПІДЛІТКОВА ЗЛОЧИННІСТЬ

30.04.2014 23:41

[Секція 4. Кримінальне право. Кримінальне процесуальне право. Криміналістика. Кримінологія. Кримінально-виконавче право. Судоустрій. Правоохоронні органи, прокуратура та адвокатура]

Автор: Дайко Наталія Олегівна, студентка факультету правознавства Львівського інституту Міжрегіональної Академії управління персоналом


На сьогоднішній день стрімкий ріст правопорушень, особливо підліткових та молодіжних, показує безглуздість боротьби зі злочинністю шляхом застосування лише традиційних методів та жорстких покарань. Велика кількість досліджень впливу покарань на людей, які вчинили злочин, показала, що немає ніяких ознак, які б свідчили про те, що покарання допомагає людям змінитися на краще. Навпаки, природною реакцією на жорстокість стає ще більша жорстокість та агресія, що призводить тільки до зростання рівня злочинності.

Підліткова злочинність почала з’являтися ще в дев’яностих роках ХХ століття, коли на поверхню життя вийшли малоосвічені, але агресивні кримінальні елементи й грабували й ділити між собою народне майно. Вони й сформували перші банди багатіїв. В суспільстві запанувала аморальність кримінального світу. Тож нині для підлітків ці «господарі» свідомо й несвідомо стали зразками. Діти приймають злочинну систему цінностей за належне й хочуть будувати власне життя, забуваючи про християнські норми [1]. 

Найбільш поширеними злочинами серед неповнолітніх є крадіжки індивідуального і державного майна. Найчастіше викрадають жіночі сумочки і мобільні телефони, хоча останнім часом «популярністю» користуються набагато дорожчі речі – автомобілі. При цьому правопорушники часто використовують силу: вступають у бійку, заподіюють тілесні ушкодження. Неприємне здивування викликає те, що фізичним насильством не гребують і дівчата, які віднедавна теж почали скоювати злочини. Варто також зазначити, що більшість злочинів були скоєні неповнолітніми у стані алкогольного сп’яніння. 

Підлітковий вік – це час, коли людина ще не доросла, але вже й не дитина. Тоді молодь шукає себе й намагається довести всім, що вона чогось варта. У цьому віці діти доторкуються до антисоціальних моментів життя, проте, на жаль, не завжди розуміють межу між добром і злом та вміють вибрати правильний шлях [2, с. 157]. 

В Україні кримінальна відповідальність настає з 16 років. При вчиненні окремих видів злочинів цей вік знижується до 14 років. Складно говорити про гуманність чи жорсткість українського законодавства, коли йдеться про школярів середніх або старших класів. Але, порівняно з правовими системами інших держав, система покарань України видається досить гуманною. Наприклад, у 19 штатах США за вбивство засуджують до довічного ув’язнення, навіть якщо йдеться про неповнолітніх. Американські фахівці в цій галузі дотримуються думки, що в сучасному світі кримінальна активність підлітків зростає незалежно від матеріального добробуту населення. Причиною такого зростання називають акселерацію нових поколінь, поголовне захоплення Інтернетом, де немає цензури.

В Ірландії кримінальна відповідальність настає з семи років – найнижчий поріг у світі. При цьому країна вважається (зокрема, за даними ООН) однією з найбільш безпечних у світі [3, с. 96].

На думку доктора педагогічних наук професора Віктора Синєва, неминучість жорсткого покарання має зупиняти юного злочинця. Коли дитина, чи їй 10 років, чи 17, чітко усвідомлюватиме, що ані мама, ані тато не допоможуть уникнути кримінальної відповідальності. «Це все психолого –педагогічні проблеми, які мають перебувати під пильною увагою, звичайно, батьків, школи, психологічної служби», – вважає Віктор Синєв [4]. 

Найкриміногеннішим віковим періодом на сьогодні є 16–17 років – у цьому віці підлітками вчиняється до 62 % злочинів від загальної кількості. При цьому, немає обмежень чи виключень в залежності від соціального статусу неповнолітніх злочинців – ними стають як безпритульні (без батьківської опіки та постійного місця проживання), вихідці із неблагополучних сімей, так і вихідці із цілком педагогічно та матеріально благополучних сімей [5].

Причиною підліткової злочинності найчастіше є неналежний догляд за дітьми батьків або їхня відсутність. Загальне зниження рівня життя, неблагополуччя сімей, які з втратою прибутку втрачають і моральні цінності, відсутність нормальних побутових умов – все це призводить до того, що діти, прагнучи жити так, як усі, намагаються досягти цього шляхом крадіжок та інших злочинів. Крім того, згубний вплив на неповнолітніх справляє телебачення, що пропагує насильство і життя заради власного задоволення.

Отже, на формування неповнолітнього порушника правопорядку впливає безліч обставин. Одні з них відіграють роль безпосередніх причин злочинних діянь. Вони визначають процес формування суспільно шкідливих спонукань і зазіхань, а також особливості їхнього втілення в небезпечні для оточуючих дії та вчинки. Інші – виступають як умови, які визначають збереження цих причин і полегшують їхній прояв у злочинах неповнолітніх. Вони, як правило, підсилюють дію причин злочинних діянь і є тим обов'язковим фактором, на якому й реалізуються причини суспільно небезпечної діяльності підлітків та юнаків:

До першої групи належать негативні фактори сімейного виховання та побуту. Яку б категорію неповнолітніх злочинців ми не взяли, всі вони набули свій перший негативний зміст у сімейному та побутовому оточенні. Саме це оточення вносить у програму спонукальних мотивів і поведінки неповнолітнього ті негативні риси, які проявляються потім у злочинних і аморальних діях.

До другої групи належать фактори в організації навчально – виховного процесу в загальноосвітніх школах, училищах, коледжах та виробничих колективах. Недоліки такого роду виховання вже самі по собі можуть відіграти негативну роль у поведінці неповнолітнього. У тих же випадках, коли на молоду людину впливають при цьому ще й негативні елементи сімейних і побутових відносин, у наявності реальна основа для формування суспільно небезпечної особистості [6, с. 64]. 

У 2013 році кількість неповнолітніх, що скоїли кримінальні правопорушення, скоротилася у півтора рази порівняно з аналогічним періодом 2012 року. Про це заявив під час брифінгу начальник Управління кримінальної міліції у справах дітей МВС України Олексій Лазаренко: "З 4 146 дітей за аналогічний період минулого року до 2 580 таких дітей у нинішньому році. З них близько 1 100 – школярі, 544 – учні ПТУ і 401 підліток, який ніде не навчається та не працює" [7]. 

Проте високі показники злочинності серед неповнолітніх спричинені не зростанням кількості учасників злочинів, а тим, що багато правопорушень скоїли декілька підлітків (які, до того ж, не знаходились раніше на обліку служби). Можна впевнено сказати, що стабільне зростання безробіття серед населення завжди сприяє формуванню груп серед неповнолітніх, стійко схильних до кримінального впливу. Спостерігаючи за динамікою підліткової злочинності, не доводиться очікувати зниження її зростання. Своєю чергою, злочини неповнолітніх дедалі частіше вирізняються особливою жорстокістю і зухвалістю. Безперечно, це значною мірою залежить від загальної соціальної ситуації в країні, де зростає дефіцит духовності, де ефіри мас–медіа переповнені сценами жорстокості, несправедливості й ігнорування соціальних норм, а Інтернет замінив бібліотеки.

Каральні засоби щодо підлітків ніколи не дають позитивних результатів. Карати дитину означає залякувати її, а це формує в психіці ще більше негативних тенденцій, які під пресом стають сильнішими й деформованими. Дитина назавжди залишиться заляканою та може провести сіре життя, реалізовуючи у майбутньому свої негативи через насильство в родині. Сьогодні міліція не є достатньо фаховою, щоб профілактично  виховувати кримінальних підлітків.

Відхилення від норм свідомості і поведінки підлітків – правопорушників залежать від цілого ряду причин, серед яких велике значення має вплив негативних факторів на формування свідомості особистості. 

Дослідження неповнолітніх осіб, які вчинили злочин, дозволили виявити наступні закономірності: 

– правосвідомість особи, яка вчинила злочин, як правило, по ряду аспектів не співпадає з існуючим суспільним правосвідомістю, суперечить правовим нормам; 

– злочинець заперечує конкретну правову норму і групу норм, які захищають суспільні відносини, на які він зазіхнув; 

– злочинець приймає як правильну і справедливу діючу правову норму, в відповідно до якої він був засуджений, в її абстрактному розумінні, однак вважає несправедливим (зазвичай, зайво суворим) щодо себе [8, с. 8].

Ситуація з підлітковою злочинністю в Україні вимагає впровадження дієвої системи профілактики правопорушень серед неповнолітніх, яка б використовувала справді ефективні методи профілактики та передбачала координування зусиль і ресурсів як правоохоронних органів держави, так і громадськості. Такою системою в нашій країні є впровадження трирівневої моделі профілактики підліткової злочинності, що була розроблена БО «Український Центр Порозуміння» та впроваджена ГО «Жіночі ініціативи», спільно з іншими пілотними регіонами.

Заходи правового виховання, спрямовані на профілактику правопорушень, можна розподілити на такі напрями: 

- надання правових знань педагогами під час викладання певних предметів; 

- проведення вікторин, тематичних уроків (для молодших школярів); 

- зустрічі з працівниками правоохоронних органів, які можуть відбуватися за місцем навчання дітей або за місцем роботи правоохоронців (екскурсії до відділів міліції, постів ДАІ, організацій) [9, с. 11]. 

Основні принципи, на яких будується нова система виховання, яка називається відновний підхід який здійснюється через Шкільні служби порозуміння (ШСП) – команди підготовлених старшокласників–посередників (медіаторів), які після проходження спеціального навчального тренінгу допомагають своїм ровесникам розв'язувати конфлікти мирним шляхом, використовуючи у роботі відновні практики – медіацію однолітків, тощо – і працюють над формуванням безпечної атмосфери в навчальному закладі. Роботу ШСП організовує координатор, зазвичай психолог або соціальний педагог, який пройшов спеціальну підготовку і володіє знаннями та навичками з організації та керування ШСП.

Таким чином, неповнолітній правопорушник являє собою:

– складну систему з яскраво вираженими і досить гострими запереченнями, контрастами та протилежностями;

– непослідовність поведінки, внутрішньо нестійку систему з різко вираженою залежністю від ситуації;

– ситуація, як правило, характеризується конфліктами, які вимагають швидких рішень, заснованих па моральних і правових принципах;

– яскраво виражену подвійність моралі та дисгармонії моральних і правових уявлень, поглядів, почуттів;

– грубі порушення моральних, правових та інших соціальних норм як прояв конфлікту між суспільством і особистістю.

Отже, злочин і злочинця необхідно розглядати в діалектичній єдності. Без цього неможливо розібратися в джерелах злочинного діяння, виявити механізм його вчинення. Адже злочинна поведінка, як і будь – яка поведінка людини, має дві основні групи ознак. Суб'єктивні – мотиви, мета, намір людини та об'єктивні – фізичні рухи і дії. Злочин, перш ніж втілитися в небезпечні для суспільства дії, проходить стадію внутрішнього, психологічного визрівання. Людина спочатку вирішує, а вже потім вчиняє злочин.




Література:

1. Підліткова злочинність: самоствердження чи зухвальство? //  [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.gazeta.lviv.ua/life/2013/11/22/18525

2. Криминология: Підручник / Під ред. Н.Ф. Кузнєцової, В.В. Лунеева. – 2–ге вид. – М.: Волтерс Клувер, 2004. – 640 с.

3. Васильківська І. Запобігання злочинності неповнолітніх в Україні: деякі аспекти // Право України. – 2004. – №1. – С. 95-98.

4. Information Resource Center "Childhood without violence" //  [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://childfund.org.ua/en/irc/irc–news/view/821/0

5. Джерело Міністерство юстиції України //  [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.minjust.gov.ua/

6. Заросинський Ю., Заросинський О. Причини і умови злочинності неповнолітніх потребують теоретичного і практичного розроблення // Право України. – 2004. – №3. – С. 64-67.

7. Новини України «За рік дитяча злочинність скоротилася на 62%, – МВС» //  [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zaxid.net/home/showSingleNews.do

8. Прозуметов Л.М. «Неповнолітні: злочинність, особливості кримінальної відповідальності» – Томськ: вид. ТГУ. – 2006. – С. 8.

9. Бакаєв А.А., Лелеков В.А., Остапенко Н.І. Про заходи з удосконалення правового забезпечення профілактики правопорушень неповнолітніх // Російський слідчий, 2003. – № 5. – С. 7–13.

________________________

науковий керівник: викладач кафедри права Львівського інститут МАУП Шаповал Х.О.



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота