МЕХАНІЗМИ УПРАВЛІННЯ СОЦІАЛЬНОЮ ІНФРАСТРУКТУРОЮ В СІЛЬСЬКІЙ МІСЦЕВОСТІ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

МЕХАНІЗМИ УПРАВЛІННЯ СОЦІАЛЬНОЮ ІНФРАСТРУКТУРОЮ В СІЛЬСЬКІЙ МІСЦЕВОСТІ

14.05.2014 18:30

[Секція 8. Розвиток продуктивних сил і регіональна економіка]

Автор: Лисенко Вікторія Віталіївна, аспірант кафедри соціології та філософії державного управління Дніпропетровського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України


Соціальна інфраструктура, яка існувала до отримання Україною своєї незалежності мала певну універсальність і характеризувалася високим ступенем доступності, незалежності від доходів громадян з дотриманням принципів справедливості. За радянських часів соціальна сфера в сільській місцевості розглядалася як складова частина агропромислового комплексу, а тому визначення пріоритетів її розвитку було віднесено до прерогатив аграрної політики держави. Перші зміни в галузевому принципі управління об’єктами соціальної інфраструктури відбулися з прийняттям Закону Української РСР "Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві".

Земельні реформи, які відбувалися в державі протягом 1996-2000 років привели до зміни механізмів управління об’єктами соціальної інфраструктури в сільській місцевості. Було прийнято ряд постанов Кабінету Міністрів України , в яких йшла мова про поетапну передачу до комунальної власності об'єктів соціальної інфраструктури Серед цих постанов найбільше значення має Постанова Кабінету Міністрів України від 5 вересня 1996 р. № 1060, в якій розглядаються питання збереження функціонального призначення об'єктів соціальної сфери у сільській місцевості. Але в результаті зміни власника скоротилася не тільки кількість об'єктів соціальної сфери, погіршилася їх матеріальна база, значно зменшилася чисельність кваліфікованих спеціалістів. З одного боку сільські ради отримали в комунальну власність об’єкти соціальної сфери, з іншого не мали коштів на їх утримання. Територіальний принцип утримання соціальної сфери не мав фінансового забезпечення. Слід зауважити, що останнім часом держава значною мірою самоусунулася від ролі організатора та координатора багатьох соціально-економічних процесів у сільській місцевості, а особливо у питаннях розвитку соціальної інфраструктури, оскільки це потребує певного фінансування. Сільська територіальна громада стала перед непростим вибором: які об’єкти соціальної інфраструктури їй потрібні та як забезпечити їх належне функціонування? Існує декілька варіантів вирішення даної проблеми. Один з варіантів, це коли громада має можливість утримувати чи будувати об’єкти соціальної інфраструктури за власні кошти. Відповідно вона бере на себе всю відповідальність в отриманні всіх дозвільних документів в будівництві чи ремонті об’єкту та введення його в експлуатацію. В цьому випадку залишається відкритим питання подальшої експлуатації об’єкта соціальної інфраструктури. Слід враховувати чи зможе громада утримувати наприклад побудований водогін протягом 10-50 років, чи це буде здійснювати орган місцевого самоврядування, чи приватна організація на відповідних умовах.

Досить перспективним є варіант спільної участі у вирішенні питання утримання та будівництва об’єктів соціальної інфраструктури територіальної громади, органа місцевого самоуправління, сільгосппідприємств, які працюють в цій місцевості та донорських програм та проектів. Наприклад, програма «Посилення місцевої демократії та підтримка реформ місцевого самоврядування в Україні» Ради Європи, проект «Підтримка сталого регіонального розвитку в Україні» Європейської Комісії, Швейцарсько-український проект «Підтримка децентралізації в Україні» DESPRO та інші. В такому випадку залучаються всі зацікавлені сторони, виникає спільна відповідальність, яка гарантує певне позитивне майбутнє такого проекту. Недоліком є фінансове обмеження деяких програм та відсутність вільних коштів в органах місцевого самоврядування.

Ефективне функціонування об’єктів соціальної інфраструктури в сільській місцевості можливо тільки за умови консолідації зусиль громади, бізнесу та органів місцевого самоврядування. Але в основі прийнятих рішень повинна бути людина, яка живе та працює на землі. 




Література:

1. Алєксєєв В.М. Власність територіальних громад в Україні: шляхи розвитку: Монографія.-Чернівці: Технодрук, 2007.- 336 с.

2. Новіков В. М. Політика розвитку соціальної інфраструктури: підсумки та проблеми. // Демографія та соціальна економіка. – Київ. – 2005.-с.35-42

3. Реформування соціальної сфери села: організаційно-методичні засади/ За ред. П. Т. Саблука.-К.:ІАЕ УААН,2000.-475 с.

4. Державний фонд сприяння місцевому самоврядуванню в Україні:// режим доступу http://municipal.gov.ua/



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота