МНОЖИННІСТЬ ОСІБ У ДЕЛІКТНИХ ЗОБОВ’ЯЗАННЯХ ЗА УЧАСТЮ НЕПОВНОЛІТНІХ ОСІБ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

МНОЖИННІСТЬ ОСІБ У ДЕЛІКТНИХ ЗОБОВ’ЯЗАННЯХ ЗА УЧАСТЮ НЕПОВНОЛІТНІХ ОСІБ

01.10.2014 14:04

[Секція 3. Цивільне та сімейне право. Цивільне процесуальне право. Комерційне право. Житлове право. Зобов’язальне право. Міжнародне приватне право. Трудове право та право соціального забезпечення]

Автор: Чернілевська Олена Ігорівна, аспірантка кафедри цивільного права і процесу юридичного факультету Львівського національного університету імені І. Франка


Заподіювачем шкоди у делікті за участю неповнолітньої особи є фізична особа у віці від 14 до 18 років, яка володіє неповною або ж може набути повної цивільної дієздатності. Згідно з ч. 1 ст. 1179 ЦК України, неповнолітня особа відповідає за завдану нею шкоду самостійно на загальних підставах. Враховуючи те, що неповнолітня особа може не володіти грошовими коштами або майном, достатніми для відшкодування заподіяної шкоди, у ч. 2 ст. 1179 ЦК України закріплено, що завдана шкода відшкодовується у частці, якої не вистачає, або у повному обсязі батьками (усиновлювачами) чи піклувальником неповнолітньої особи, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини.  

Іншими словами, відсутність коштів чи майна спричинює покладення обов’язку щодо відшкодування шкоди на її батьків (усиновлювачів) або піклувальника – додаткових (субсидіарних) боржників. При цьому, покладення додаткового (субсидіарного) обов'язку на батьків (усиновителів), піклувальників тощо не змінює правового становища неповнолітньої особи – вона все рівно залишається суб’єктом відповідальності Зазначений підхід щодо відшкодування завданої шкоди законодавчо встановлений для забезпечення прав потерпілих осіб. 

У такій ситуації йдеться про субсидіарну відповідальність, яка виникає внаслідок прямої вказівки закону. Цей різновид відповідальності передбачає, що у випадку незадоволення законної вимоги основним боржником кредитор має право вимагати виконання недоговірного зобов'язання іншим (додатковим, субсидіарним) боржником. При цьому, кредитор не має права відразу пред’явити вимогу додатковому боржнику, не пред’явивши її основному. 

Проблема субсидіарної відповідальності у деліктах щодо відшкодування шкоди, заподіяної неповнолітньою особою, нерозривно пов’язана з іншою – доволі теоретичною – проблемою можливості існування субсидіарної множинності. На думку прихильників ідеї існування субсидіарної множинності осіб у такому зобов’язанні, якби неповнолітній не був суб’єктом зобов’язання, коли субсидіарну відповідальність за заподіяну шкоду понесли треті особи (батьки, піклувальник чи заклад, який виконує функції піклувальника), тоді така особа не могла б стати боржником унаслідок появи доходів чи досягнення повноліття [1, с. 51]. 

Своєю чергою, протилежна наукова позиція щодо неможливості існування зобов’язань із субсидіарною множинністю осіб видається більш обґрунтованою. Зокрема, у випадку відшкодування шкоди, завданої неповнолітнім, батьками чи особами, що їх замінюють, то тут можна говорити про два зобов’язання. Перше – основне з них – виникає між особою, яка заподіяла шкоду, та особою/особами, яким було заподіяно шкоду. Своєю чергою, друге – додаткове або субсидіарне – зобов’язання виникає між потерпілим і батьками неповнолітнього або ж особами, що їх замінюють, на підставі прямої вказівки закону. 

Так, батьки чи особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за дитину, у т. ч. її дії. Саме тому вони з метою виконання свого обов’язку щодо виховання дитини, закріпленого у ст. 150 Сімейного кодексу України, повинні вживати всіх можливих заходів для того, щоб розвинути у дитини повагу до чужих прав і свобод, тим самим навчивши її утримуватися від будь-яких дій, що можуть їх порушити. Якщо неповнолітня особа заподіює шкоду, яку не спроможна відшкодувати самостійно, і вина батьків чи інших осіб, що їх замінюють, є беззаперечною, тоді це свідчить про невиконання чи неналежне виконання останніми свого обов’язку.

Водночас, припинення обов’язку батьків, піклувальника чи закладу, який за законом здійснює щодо неповнолітньої особи функції піклувальника, щодо відшкодування шкоди після досягнення особою, яка завдала шкоди, повноліття або внаслідок набуття у власність майна, достатнього для відшкодування шкоди, зумовлене принципом особистого відшкодування шкоди, закріпленим у ч. 1 ст. 1166 ЦК України. 




Література:

1. Сарбаш С. В. Обязательства с множественностью лиц и особенности их исполнения. — М.: Статут, 2004. — 112 с.

2. Харитонов Є. О. Цивільне право України: підручник у 2-х т./ за ред. Харитонова Є. О., Голубєвої Н. Ю. – Х.: Одіссей, 2008. – Т. 1. – 872 с.



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота