ТЕРИТОРІАЛЬНА ГРОМАДА ЯК СУБ’ЄКТ ПРАВА КОМУНАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ НА ЛІСИ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

ТЕРИТОРІАЛЬНА ГРОМАДА ЯК СУБ’ЄКТ ПРАВА КОМУНАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ НА ЛІСИ

01.12.2014 19:23

[Секція 6. Екологічне право. Земельне право. Аграрне право]

Автор: Криницький Костянтин Ігорович, студент Полтавського юридичного інституту Національного юридичного університету ім. Я. Мудрого



За радянських часів власність на природні ресурси закріплювалася виключно за державою, тому самостійний інститут комунальної власності на ліси в Україні виник лише у 90-х роках. Єдиним актом у ХХ столітті який містив хоча б алюзії на право комунальної власності на ліси був Закон «Про ліси Української Народної Республіки» 1919 року. Стаття 1 передбачала, що всі приватні (серед них і монастирські, церковні та інші) і громадські ліси та лісові площі зі всіма угіддями, а саме: луками, пашнями, торф’яниками, річками та іншим, що знаходяться в межах лісових ділянок і були в системі лісового господарства, а також землі, котрі нездатні до сільськогосподарської культури, а придатні тільки для лісорозведення, з прийняттям Закону стають власністю Української Народної Республіки і разом з державними лісами складають її Лісовий Фонд. 

Тобто, продовжувався процес націоналізації, який розпочав попередній уряд Винниченка, але перервав Гетьманат Скоропадського. Стаття 5 Закону «Про ліси Української Народної Республіки» вказувала, що до окремих лісових одиниць, право користування та розпорядження якими може бути залишено за їх теперішніми власниками, включаються: а) лісові ділянки площею не більше 15 десятин, які належать трудовим господарям, або знаходяться в користуванні як дачні ділянки (не більше 5 десятин); б) ліси, які до цього часу належали громадським самоврядуванням (городам, земствам тощо) та селянські надільні ліси [1]. Саме пункт б) прямо не називаючи це «комунальною власністю» є її про то поняттям. 

Наразі основним нормативно-правовим актом з питання права комунальної власності на ліси є Лісовий кодекс України [2, Ст. 99]відповідно до ч. 3 ст. 7 якого ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Частина 4 цієї ж статті закріплює, що суб'єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи. Відповідно до ч. 1 ст. 9 Лісового кодексу України у комунальній власності перебувають ліси в межах населених пунктів, крім лісів, що перебувають у державній або приватній власності. У комунальній власності можуть перебувати й інші ліси, набуті або віднесені до об'єктів комунальної власності в установленому законом порядку (ч. 2 ст. 9), а право комунальної власності на ліси реалізується територіальними громадами безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування (ч. 3 ст. 9).Саме безпосередність реалізації територіальними громадами права комунальної власності викликає сумніви.

Залучення територіальних громад є важливою складовою сталого управління лісами. Низка міжнародних угод, таких як «Лісові принципи», прийняті Конференцією ООН з навколишнього середовища та розвитку в Ріо-де-Жанейро (1992), Всеєвропейська стратегія збереження біологічного та ландшафтного різноманіття (1995), декларації та резолюції Міністерських конференцій по захисту лісів Європи, (2003, 2007) [3, с. 18-19] встановлюють необхідність залучення територіальних громад до формування лісового законодавства та управління лісовим господарством з метою заохочення спільної відповідальності за результати прийнятих рішень.

Аналіз національного законодавства дозволяє виокремити таку основну форму впливу громадськості як консультування, для регламентації якої постановою Кабінету Міністрів України від 3.11.2010 року №996 [4, Ст. 2945] був затверджений Порядок проведення консультацій з громадськістю з питань формування та реалізації державної політики. Консультації з громадськістю – це організоване органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування обговорення з громадою питань формування та реалізації державної або місцевої політики з метою залучення громадян до участі в управлінні державними або місцевими справами, надання можливості для їх вільного доступу до інформації про діяльність органів влади, а також забезпечення гласності, відкритості та прозорості діяльності відповідних органів [5, с. 27]. Проте для місцевого самоврядування проведення системних консультацій є лише рекомендацією, а не обов'язком. 

Крім консультацій, на загальнотеоретичному рівні ще виділяють такі форми залучення громадськості як інформування та участь [3, с. 19]. Інформування передбачає врахування побажань, які надходять від жителів територіальної громади в діяльності органів влади та господарюючих суб’єктів і є пасивною формою залучення до управління. Участь – ініціює механізм реального впливу на прийняття рішень, наприклад, через процедуру їх оскарження. Але в лісовому законодавстві вони не отримали належного розвитку.

На практиці територіальна громада має можливість як опосередковано впливати на прийняття рішень через органи місцевого самоврядування, так і безпосередньо. Зокрема, законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» [6, Ст. 170] передбачаються місцевий референдум (ст. 7), загальні збори (ст. 8), місцеві ініціативи (ст. 9) та громадські слухання (ст. 13) як форми реалізації територіальними громадами своїх прав, але ефективність їхнього використання є низькою, адже досі не врегульовано питання організації місцевих референдумів, а, як випливає з аналізу вищеназваних статей, рішення інших форм носять рекомендаційний характер. Таким чином, нині відсутній законодавчо визначений ефективний механізм здійснення територіальними громадами права комунальної власності на ліси, хоча одним із основних завдань Концепції реформування та розвитку лісового господарства [7, Ст. 1207]: декларувалося сприяння розв'язанню соціально-економічних проблем територіальних громад. У той же час державна цільова програма «Ліси України» на 2010-2015 роки [8, Ст. 2475]встановлює, що розв’язання проблеми можливе через удосконалення системи збереження лісів переважно у державній власності, що вказує на небажання держави врегульовувати питання комунальної власності на ліси.

Низька ефективність існуючих форм залучення громадськості до реалізації права комунальної власності на ліси підтверджується результатами опитування представників територіальних громад, яке було проведено в рамках регіональної програми FLEG в Закарпатській, Київській та Чернігівській областях. Лише 10% опитуваних підтвердили факт залучення територіальних громад до розробки 10-річних планів розвитку лісового господарства [3, с. 20].

Отже, необхідне всебічне вдосконалення механізмів здійснення територіальними громадами права комунальної власності на ліси. Дані відносини повинні регулюватися відповідними нормативно-правовими актами, одним з яких міг би стати спеціальний нормативний акт про комунальні ліси, який встановив би економічні та правові засади. 




Список використаної літератури:

1. Закон «Про ліси УНР». Режим електронного доступу: http://www.lesovod.org.ua/sites/default/files/docs/fmscpubl/nti_4.pdf

2. Лісовий кодекс  України від 21.01.1994 №3852-XII. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 17. – Ст. 99.

3. Кравець П., Розвод С., Кременецька Є., Станкевич О. Механізм участі місцевих громад в управлінні лісовим господарством // Еколого-економічні та соціальні проблеми, зумовлені неефективним і несталим веденням лісового господарства та незаконними лісозаготівлями в Україні. Збірник матеріалів Міжнародної науково-практичної конференції 2–3 грудня 2010 р., м. Львів. Режим електронного доступу: http://www.fleg.org.ua/fileadmin/user_upload/ufs/04.%20Program%20Information/4.02%20Program%20Components/4.02.05%20Public%20Awareness/FLEG_Conf_Proceedings_Lviv_Dec_2-3.pdf

4. Порядок проведення консультацій з громадськістю з питань формування та реалізації державної політики затв. постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 2010 р. № 996 //Офіційний вісник України. – 2010. – №84. – Ст. 2945.

5. Участь громадськості у процесі прийняття рішень на місцевому рівні. Посібник. Режим електронного доступу: http://www.britishcouncil.org.ua/sites/britishcouncil.ua/files/guide_final_version_ukrainian.pdf

6. Про місцеве самоврядування в Україні: закон України від 21.05.1997 № 280/97-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – №24. – Ст. 170.

7. Концепція реформування та розвитку лісового господарства схвал. розпорядження Кабінету Міністрів України від 18 квітня 2006 р. № 208-р // Офіційний вісник України. – 2006. – № 16. – Ст. 1207.

8. Державна цільова програма «Ліси України» на 2010-2015 роки затв. постановою Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2009 р. № 977// Офіційний вісник України. – 2009. – № 72 – Ст. 2475.




Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота