ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ДОСВІД У СФЕРІ ЗАХИСТУ ПРАВ ЛЮДИНИ ЯК ОСНОВНОГО ПРИОРІТЕТУ ПРАВОВОЇ ДЕРЖАВИ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ДОСВІД У СФЕРІ ЗАХИСТУ ПРАВ ЛЮДИНИ ЯК ОСНОВНОГО ПРИОРІТЕТУ ПРАВОВОЇ ДЕРЖАВИ

03.03.2015 21:10

[Секція 2. Конституційне право. Конституційне процесуальне право. Міжнародне право]

Автор: Півненко Станіслав Юрійович, помічник судді Апеляційного суду Дніпропетровської області


Сьогодні за умов розвитку державності України як демократичної європейської країни ключове місце з позицій як внутрішньодержавного, так і загальносвітового значення належить формуванню правової системи, в якій одним з основних елементів є права людини. Міжнародні стандарти юридичного забезпечення прав і свобод людини знаходять своє втілення в таких загальних принципах організації і функціонування державно-правових інститутів, як законність, відповідність вимогам демократичного суспільства, гуманізм тощо.

Враховуючи суспільне значення прав і свобод громадян, головною метою є визначення особливостей їх реалізації, спираючись на міжнародний досвід.

Пріоритетом для будь-якої держави має бути дотримання прав і свобод людини. У 1991 р. Україна, ставши незалежною державою, зробила перший крок на шляху до ствердження демократичності, верховенства права. Принцип пріоритетності прав людини був визначений у травні 1948 року, коли ініціатори європейської інтеграції провели Конференцію міжнародного комітету рухів за європейську єдність у м. Гаазі [4, с. 15-17].

Так, у Конституції України окремий розділ присвячено правам і свободам людини і громадянина. Стаття 21 визначає, що всі люди є вільні й рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. Згідно зі ст. 22 права і свободи людини і громадянина, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. У ч. 3 ст. 22 підкреслюється, що за прийняття нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Разом із тим важливо усвідомлювати, що будучи фундаментальними, права людини не є абсолютними. У соціально-правовій практиці права можуть обмежуватися з метою захисту інших соціальних цінностей [2, с. 206-208]. В ліберальному дискурсі такі обмеження характеризуються висловом про те, що «Ваші права закінчуються там, де починаються права інших людей».

Значний внесок у дослідження проблем правотворчості зробили провідні українські і зарубіжні вчені: В. Авер’янов, С.Алексєєв, Р. Васильєв, І. Голосніченко, Б. Дрейшев, В. Нерсесянц, Н. Марченко, А. Піголкин, І. Сенякін, О. Скакун та багато інших.

Соціальні, політичні, правові зміни, що відбуваються в Україні, вимагають нових поглядів на проблематику правових інститутів забезпечення прав та свобод людини і громадянина відповідно до тих стандартів, принципів і норм, які відпрацьовані світовим співтовариством. Гарантії прав і свобод людини та громадянина є системою норм, принципів та вимог, які забезпечують процес дотримання прав та законних інтересів людини. Призначенням гарантій є забезпечення умов для реалізації конституційно закріпленого статусу людини. 

Практика Євросуду – це плацдарм формування сучасних новітніх міжнародно-європейських стандартів прав людини, які юридично і фактично виступають не лише суттєвим чинником трансформації законодавства окремих держав-членів РЄ, але й також основою зближення міжнародної системи права, зокрема системи права РЄ та національних європейських правових систем. Особливістю міжнародно-правових інститутів забезпечення прав і свобод людини і громадянина є те, що вони встановлюються спільними зусиллями держав за їх взаємною згодою і закріплюються у відповідних міжнародно-правових угодах та актах [3, с. 164-166].

Особливої уваги заслуговує тенденція розвитку основоположних прав людини, яка виступила результатом юрисдикційної діяльності Євросуду, і може бути означена як збагачення, урізноманітнення змістовного навантаження основоположних прав [4, с. 15-17].

Залежно від юридичної природи джерел міжнародного права, які фіксують права людини вони поділяються на: а) права людини, які закріплені у нормах міжнародного звичаєвого права (заборона геноциду, рабства чи застосування тортур); б) права людини, які зафіксовані у нормах міжнародно–правових актів.

Захист прав людини на сьогодні є одним із критеріїв ефективності влади, оскільки кожна людина має право домагатися від держави захисту свого порушеного права. Держава, в свою чергу, повинна гарантувати ефективний засіб правового захисту, насамперед у формі належного і неупередженого правосуддя. На ефективність захисту в державі впливає і міжнародний фактор, тобто певні гарантії держави перед міжнародною спільнотою у галузі захисту прав людини. Для суспільства важливо побудувати довірливі відносини між державою та громадянами на демократичних засадах, оскільки це надійна основа для прийняття компетентних владних рішень, які відображають реальний стан справ у суспільстві та державі.




Література:

1. Авер’янов В. Не керувати людиною - служити їй // Віче. — 2005. —№4. — С. 10-15.

2. Буткевич В. Г. Класифікація прав людини // Буткевич В. Г., Мицик В. В., Задорожній О. В., та ін.. Міжнародне право. Основні галузі. — К.: Либідь, 2004. — С. 206-208.

3. Баймуратов М. О. Міжнародне публічне право. — Х.: Одіссей, 2008. — С. 164-166.

4. Огородник О. Г. Механізм забезпечення прав і свобод людини та принцип законності в Україні // Право України. —2008 —№ — 6 — С. 15-17.



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота