ТАЄМНИЦЯ УСИНОВЛЕННЯ (УДОЧЕРІННЯ) ЯК ЗЛОЧИН ПРОТИ СІМ’Ї ТА НЕПОВНОЛІТНІХ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

ТАЄМНИЦЯ УСИНОВЛЕННЯ (УДОЧЕРІННЯ) ЯК ЗЛОЧИН ПРОТИ СІМ’Ї ТА НЕПОВНОЛІТНІХ

19.03.2015 22:26

[Секція 4. Кримінальне право. Кримінальне процесуальне право. Криміналістика. Кримінологія. Кримінально-виконавче право. Судоустрій. Правоохоронні органи, прокуратура та адвокатура]

Автор: Вислоцька Тетяна Юріївна, аспірант кафедри кримінально-правових дисциплін юридичного факультету Львівського державного університету внутрішніх справ



Кардинально різні підходи іноземних держав спостерігаємо у вирішенні питання про законність розголошення таємниці усиновлення, що полягає в усному чи письмовому повідомленні будь-якої особи про факт усиновлення (удочеріння) когось, а також у повідомленні особи, котру усиновили (удочерили), про те, що її батьки є усиновителями (удочерителями). Державами як цілковито схвалено розголошення даної інформації (Італія, США), так і визнано кримінально-караним (Іспанія, Росія, Австрія, Швейцарія, Грузія, Латвія та ін.). Хоча слід визнати, що кожен із законодавчих підходів іноземних держав містить раціональне підґрунтя (право дитини знати своїх біологічних батьків; криміналізація діяння як попередження тяжких наслідків для усиновлених і усиновителів - самогубство, психологічні та фізичні захворювання, розлади у сім’ї тощо). 

Не однаковими є й погляди на таємницю усиновлення в середині групи держав-прибічників кримінальної відповідальності за її розголошення. Адже відомості про усиновлення в одних державах розглядають як службову таємницю (Кримінальний кодекс (далі - КК) Австрії, Швейцарії, Голландії, Польщі, Молдови), в інших - як особисту, сімейну таємницю (КК Іспанії, Грузії, Білорусії, Латвії, Росії).

Кримінальне законодавство Грузії містить дві правові норми, присвячені відомостям, що становлять сімейну таємницю: 1) загальну – у ст. 157 КК Грузії «Посягання на особисту або сімейну таємницю» (гл. ХХІІІ «Злочини проти прав і свобод людини») та 2) спеціальну – у ст. 175 КК Грузії «Розголошення таємниці усиновлення (удочеріння)» (гл. ХХІV «Злочини проти сім’ї та неповнолітніх») [3]. 

Норма ст. 157 КК Грузії «Посягання на особисту або сімейну таємницю» [3] предметом злочину визначила будь-які відомості, що є особистою чи сімейною таємницею, а норма ст. 175 КК Грузії «Розголошення таємниці усиновлення (удочеріння)» [3] - лише ті, що охоплюються поняттям «таємниця усиновлення». У той же час ч. 2 ст. 157 КК Грузії [3]виокремлює предметом злочину (як кваліфікуючу ознаку складу злочину) будь-який витвір (матеріальну форму), за допомогою поширювання котрого відбувається незаконне використання або поширення сімейної чи особистої таємниці. 

Склади злочинів, передбачені ст.ст. 157 і 175 КК Грузії, є «двооб’єктними». Їх основний безпосередній об’єкт злочину – це суспільні відносини у сфері охорони права на особисту та права на сімейну таємниці як важливих прав людини (ст. 157 КК Грузії) [3] та суспільні відносини у сфері охорони інтересів сім’ї (нерозголошення таємниці усиновлення) та нормальні фізичне, психічне формування і розвиток дитини (ст. 175 КК Грузії) [3].

Грузинський законодавець факультативний додатковий безпосередній об’єкт злочину у нормі ст. 157 КК Грузії та ст. 175 КК Грузії прописує однаково [3]. Його роль виконують законодавчо встановлений порядок виконання службовими особами та працівниками своїх повноважень, що випливають із ввіреної їм особистої чи сімейної таємниці (таємниці усиновлення – в ст. 175 КК Грузії) [3], а також життя, здоров’я особи, інші охоронювані законом блага.

Як і грузинське законодавство, законодавство Латвії, Білорусії, Росії поруч із групою злочинів проти основних (конституційних) прав і свобод людини та громадянина (гл. ХIV КК Латвії [1], гл. ХIХ КК Росії, гл. XXIII КК Білорусії [2]) у самостійну групу виокремлює злочини проти сім’ї та неповнолітніх (гл. ХVII КК Латвії «Злочинні діяння проти сім’ї та неповнолітніх» [1], гл. ХХ КК Російської Федерації «Злочини проти сім’ї та неповнолітніх» [4], гл. ХХІ КК Білорусії «Злочини проти устрою сімейних відносин та інтересів неповнолітніх» [2]), включивши до неї розголошення таємниці усиновлення. Цим і підкреслено важливість охорони інституту сім’ї, прав та інтересів дитини саме кримінально-правовими нормами.

Побудова об’єкта злочину ст. 155 КК Росії [4] є досить схожою на побудову об’єкта злочину, описаного у ст. 175 КК Грузії [3]: основний безпосередній - суспільні відносини у сфері охорони інтересів сім’ї (нерозголошення таємниці усиновлення) та нормальні фізичне, психічне формування і розвиток дитини, а додатковий – таємниця усиновлення; порядок виконання службовими особами та працівниками своїх повноважень, що випливають із ввіреної їм особистої чи сімейної таємниці; життя, здоров’я, гідність дитини.

У кримінальному законодавстві Латвії та Білорусії розголошення таємниці усиновлення є «однооб’єктим» складом злочину (ст. 169 КК Латвії [1] та ст. 177 КК Білорусії [2]). Його безпосередній об’єкт – суспільні відносини у сфері охорони інтересів сім’ї (нерозголошення таємниці усиновлення) та нормальні фізичне, психічне формування і розвиток дитини. Таку конструкцію вважаємо не цілком вдалою. Адже у повсякденному житті розголошення відомостей, що становлять таємницю усиновлення, здійснюється як пересічною людиною, котрій відома конфіденційна інформація про усиновлення, так і особою, збереження таємниці усиновлення котрою є її професійним чи службовим обов’язком. Переконані, вчинення даного злочину спеціальним суб’єктом злочину підриває довіру до діяльності тих чи інших органів та установ, до авторитету професій, що безпосередньо дотичні до відомостей із усиновлення, та свідчить про більшу суспільну небезпечність, ніж це здійснено пересічною особою, т.т. загальним суб’єктом злочину. Тому цілком виправдано визнавати розголошення таємниці усиновлення, котре вчинене спеціальним суб’єктом злочину, кваліфікуючою ознакою аналізованого нами складу злочину, а порядок виконання службовими особами та працівниками своїх повноважень, що випливають із ввіреної їм особистої чи сімейної таємниці – факультативним додатковим безпосереднім об’єктом даного складу злочину. Як це законодавчо визначено в КК Грузії (ч. 2 ст. 175)[3] .




Література:

1. Уголовный кодекс Латвийской Республики : принят 8 июля 1998 г. ; введен в действие с 1 апреля 1999 г. [Электронный ресурс]. – Режим доступа :http://www.law.edu.ru/norm/norm.asp?normID=1243424

2. Уголовный кодекс Республики Беларусь :9 июля 1999 г. № 275-3[Электронный ресурс]. – Режим доступа :http://etalonline.by/?type=text&regnum=HK9900275#load_text_none_1_

3. Уголовный кодекс Грузии : принят 22 июля 1999 г. ; введен в действие с 1 июня 2000 г. [Электронный ресурс]. – Режим доступа :http://www.law.edu.ru/norm/norm.asp?normID=1241370

4. Уголовный кодекс Российской Федерации 24 мая 1996 г.№ 63-ФЗ (ред. от 03.02.2015 г.) [Электронный ресурс]. – Режим доступа :http://www.ug-kodeks.ru/







Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота