ХАРАКТЕРИСТИКА ЕНЕРГЕТИЧНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

ХАРАКТЕРИСТИКА ЕНЕРГЕТИЧНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ

05.05.2015 21:49

[Секція 1. Економіка, організація і управління підприємствами, галузями, комплексами]

Автор: Чайка Юлія Миколаївна, кандидат економічних наук, Дніпропетровський національний університет ім. О. Гончара; Кочервей Владлена Володимірівна, студентка, Дніпропетровський національний університет ім. О. Гончара


У сучасному світі використання енергії є необхідною умовою існування будь-якої держави. Енергетика має надзвичайно важливе значення для економіки та чинить великий вплив на інші її галузі, оскільки від не залежить нормальне їх функціонування. Необхідною умовою  енергетичної безпеки країни, а отже її сталого розвитку, є економічно ефективне, надійне, стабільне та екологічно прийнятне забезпечення енергетичними ресурсами.

Економічну безпеку національної економіки розглядають як комплекс заходів, спрямований на сталий розвиток і вдосконалення економіки, котрий обов’язково включає механізм протидії зовнішнім і внутрішнім загрозам або ризикам, що супроводжують діяльність держави як суб’єкта фінансових відносин.

Оцінка енергетичної безпеки країни здійснюється за допомогою системи індикаторів, основними з яких є:

1) паливопостачання, яке визначається на основі споживання палива на душу населення та долі домінуючого виду палива у сумарній кількості палива;

2) виробництво електричної  і теплової енергії, індикаторами якого є

вироблення електроенергії та теплоенергії на душу населення, частка власних джерел у покритті балансу, частка ГЕС у загальній встановленій потужності, частка блок-станцій у загальній встановленій потужності, частка потужності найбільшої електростанції та рівень резерву встановленої потужності;

3) передача та розподіл енергії, що визначаються ступенем зношення підстанцій, вимикачів та трансформаторів;

4) імпорт електроенергії, який характеризується рівнем резерву щодо міжсистемних зв'язків, рівнем резерву в енергосистемі та величиною імпорту електроенергії на одиницю спожитої електроенергії;

5) екологічний, який розраховується рівнем викидів діоксиду вуглецю на 1 тис. т. у. п. та рівнем викидів діоксиду вуглецю на 1 жителя;

6) характеристика споживачів, яка визначається споживанням електроенергії та теплоенергії на душу населення та співвідношенням вартості паливно-енергетичного ресурсу і середньодушового доходу населення;

7) оцінка управління і фінансів, яка характеризується рівнем дебіторської заборгованості споживачів щодо вартості спожитих енергоресурсів, рівнем дебіторської міжвідомчої заборгованості між підприємствами паливно-енергетичного комплексу щодо вартості спожитих енергоресурсів, рівнем сумарної дебіторської та кредиторської заборгованості щодо вартості спожитих енергоресурсів [1].

Економіка України характеризується високою енергоємністю ВВП. Вона у 2,6 разів перевищує середній рівень енергоємності країн світу [2]. У структурі споживання первинної енергії в Україні за останні роки найбільший обсяг припадає на природний газ – 42,6%  обсяг споживання нафти становить 10%, вугілля – 27,9%, урану – 17,9%, гідроресурсів та інших відновлювальних джерел енергії – 1,6% [3].

Україна належить до країн, лише частково забезпечених традиційними видами первинної енергії, і тому вона змушена імпортувати їх з-за кордону. Енергетична залежність України від постачання органічного палива, з урахуванням умовно-первинної ядерної енергії, у 2010–2014 роках становила 60,7%, а країн ЄС – 51%. Подібною до української є енергозалежність таких країн, як Німеччина (61,4%) та Австрія (64,7%) [1]. Рівень енергозалежності України є середньоєвропейським і має тенденцію до зменшення, однак він характеризується відсутністю диверсифікації джерел постачання енергоносіїв, насамперед нафти, природного газу, ядерного палива. 

Задля підвищення рівня енергетичної безпеки України і поліпшення загальної ситуації в енергетичному комплексі доцільно: вдосконалити структуру управління енергетичним комплексом, посилюючи при цьому роль держави; підвищити рівень ефективності використання енергетичних джерел; реконструювати та модернізувати електростанції та основне енергетичне устаткування енергосистеми; розвити нові джерела електроенергії на базі сучасних технологій; вдосконалити тарифну політику і встановити порядок змінення тарифів на енергію і паливо; створити систему енергетичного моніторингу; вдосконалити структуру паливного балансу; здійснити активну політику в області енергозбереження, широко залучити до енергобалансу відновлювальні джерела енергії та розвивати дослідження в області енергетичної безпеки у комплексі з дослідженнями економічної безпеки.




Література:

1. Плачкова С.Г., Плачков І.В. Організаційно-правові та економічні аспекти функціонування енергетики. Розділ 1. Енергетична безпека [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://energetika.in.ua/ua/books/book-5/part-4/section-1

2.  Сайт Державного комітету України з енергозбереження // Енергетична безпека держави [Електронний ресурс] - http://necin.com.ua/marketing-energozabezpechennya/237-energetichna-bezpeka-derzhavi.html

3. Гелетуха Г. Біоенергетика на задвірках [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.epravda.com.ua/columns/2013/03/20/366395/



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота