ОСНОВНІ ОЗНАКИ ТА ПІДСТАВИ АДМІНІСТРАТИВНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА НЕЗАКОННЕ ВИКОРИСТАННЯ ОБ’ЄКТІВ ПРАВА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

ОСНОВНІ ОЗНАКИ ТА ПІДСТАВИ АДМІНІСТРАТИВНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА НЕЗАКОННЕ ВИКОРИСТАННЯ ОБ’ЄКТІВ ПРАВА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

21.11.2015 11:39

[Секція 5. Адміністративне право. Адміністративне процесуальне право. Митне та податкове право. Муніципальне право]

Автор: Майданевич Анатолій Григорович, здобувач кафедри адміністративного та фінансового права Національного університету біоресурсів та природокористування України


Законодавчу основу актів, які регулюють питання адміністративної відповідальності, є Конституція України, яка має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймають на основі Конституції України й повинні відповідати їй. У статтях, які зобов’язують громадян виконувати конституційні норми, приписи законодавчих та підзаконних нормативно-правових актів щодо охорони прав інтелектуальної власності містяться вимоги та обов’язки, які реалізуються шляхом встановлення та застосування юридичної, зокрема  адміністративної відповідальності. 

Основним джерелом норм, які встановлюють адміністративну відповідальність за незаконне використання об’єктів права інтелектуальної власності, є Кодекс України про адміністративні правопорушення, в якому наводиться перелік адміністративних проступків, адміністративних стягнень і органів, уповноважувати їх застосовувати. Паралельно з ним діє Митний кодекс України, який містить норми, якими встановлюється адміністративна відповідальність за порушення митних правил.

До складу нормативно-правових актів, що містять норми про адміністративну відповідальність, належить Закон України «Про захист від недобросовісної конкуренції» [1]. Згідно з нормами Закону  за порушення прав інтелектуальної власності при здійснення господарської діяльності до суб’єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими державними органами адміністративні  санкції.  Так,  Антимонопольний  комітет  України відповідно до норм цього Закону накладає штрафи на суб’єктів господарювання за вчинення дій, визначених як недобросовісна конкуренція. Вищенаведені законодавчі акти разом становлять  законодавство про адміністративні правопорушення прав інтелектуальної власності.

До складу нормативно-правових актів, що містять питання адміністративної відповідальності, належить спеціальне законодавство у сфері охорони прав інтелектуальної власності, проте норми цього законодавства не встановлюють адміністративні санкції за незаконне використання об’єктів права інтелектуальної власності. Наприклад, ст. 51 Закону України «Про авторське право і суміжні права» передбачено, що захист особистих  немайнових  і   майнових   прав   суб’єктів авторського  права  і  (або) суміжних прав здійснюється в порядку, встановленому   адміністративним, цивільним і кримінальним  законодавством [2].

В статті 9 КУпАП законодавець розкриває поняття адміністративного правопорушення шляхом визначення його основних характеристик. Це насамперед дія або бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність,   права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачена адміністративна відповідальність [3].

Здійснення перерахованих завдань залежить від правильного застосування чинного законодавства про адміністративні правопорушення.

Основні риси адміністративної відповідальності полягають у тому, що її підставою є адміністративне правопорушення. Притягнення до адміністративної відповідальності–обов’язок державних органів. Органи (посадові особи), уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення наведено в ст. 213 КУпАП. У зв’язку із специфічністю об’єктів інтелектуальної власності, законодавець обмежив коло осіб, що уповноважені розглядати такі справи.

Суб’єктами  адміністративної юрисдикції за незаконне використання об’єктів інтелектуальної власності є районні (міські) суди (судді). До винних за незаконне використання об’єктів права інтелектуальної власності  застосовують адміністративні стягнення, передбачені в  ст. 24 КУпАП.

 Адміністративні правопорушення за порушення прав  інтелектуальної власності  містяться в Главі 6 «Адміністративні правопорушення, що посягають на власність» і Главі 12 «Адміністративні правопорушення в галузі торгівлі, громадського харчування, сфері послуг, в галузі фінансів і підприємницької діяльності. До таких адміністративних правопорушень ми відносимо статтю 51–2. (Глава 6) та  статті: 156–3; 164–3;164–6; 164–7; 164–9;164–13 (Глава 12).

Вказані в нормах статей правопорушення мають певні відмінності по безпосередніх об’єктах (інтереси суб’єктів права інтелектуальної власності, використання об’єктів права інтелектуальної власності  в різних галузях економіки, підприємництва і т. п.), об’єктивній стороні (незаконне використання, розповсюдження, передача, збирання, протиправне повідомлення і т. п.), а також суб’єктах (загальний або спеціальний). 

Родовим об’єктів права інтелектуальної власності як складової юридичного складу адміністративного правопорушення є суспільні відносини щодо володіння, користування та розпорядження майном, яке охороняється адміністративно-правовими нормами.

Ще на початку дев’яностих років минулого століття чинний КУпАП не встановлював адміністративну відповідальність за порушення прав інтелектуальної власності. Тільки ставши на шлях розбудови ринкової економіки, Україна встала перед необхідністю створення національного законодавства в сфері інтелектуальної власності. Розвиток законодавства у сфері адміністративно-правової охорони прав інтелектуальної власності було започатковано Законом України «Про внесення змін і доповнень до Кримінального,Кримінально-процесуального кодексів України  та Кодексу України про адміністративні правопорушення» від 28 січня 1994 р., коли чинний КУпАП було доповнено ст. 164–3 «Недобросовісна конкуренція» [4]. 

У подальшому законодавцем до КУпАП було внесено й інші статті, які регулюють правовідносини, пов’язані із незаконним використанням об’єктів права інтелектуальної власності.

Наведені статті КУпАП не створюють чіткого та системного уявлення про юридичну модель суб’єктивного права, яке є однією з об’єднуючих ознак при незаконному використанні об’єктів права інтелектуальної власності або іншому умисному порушенні права інтелектуальної власності, що потребує подальшого наукового дослідження.




Література:

1. Про захист від недобросовісної конкуренції: Закон України  від 7 червня 1996 року// Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 36. – Ст. 164.

2. Про авторське право і суміжні права : Закон України від 23 грудня 1993 року//Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 13. – Ст. 64.

3. Кодекс України про адміністративні правопорушення: Постанова Верховної Ради  Українcької  РСР від 7 грудня 1984 року//Відомості  Верховної  Ради України. –1984. – № 51. – Ст. 1122.

4. Про внесення змін і доповнень до Кримінального, Кримінально-процесуального кодексів України  та Кодексу України про адміністративні правопорушення:Закон України від  28 січня 1994 року//Відомості Верховної Ради України. – 1994. – №19. – Ст. 111.

______________________________

Науковий керівник: Cвітличний Олександр Петрович, доктор юридичних наук, професор кафедри цивільного та господарського права НУБіП України


Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота