ХАРАКТЕРНІ РИСИ ЮРИДИЧНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА ПРАВОПОРУШЕННЯ В СФЕРІ ОХОРОНИ ПРИРОДИ В ПЕРШІ РОКИ РАДЯНСЬКОЇ ВЛАДИ В УКРАЇНІ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

ХАРАКТЕРНІ РИСИ ЮРИДИЧНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА ПРАВОПОРУШЕННЯ В СФЕРІ ОХОРОНИ ПРИРОДИ В ПЕРШІ РОКИ РАДЯНСЬКОЇ ВЛАДИ В УКРАЇНІ

07.03.2017 17:39

[Секція 1. Теорія та історія держави і права. Філософія права. Історія політичних і правових вчень]

Автор: Бойчук Андрій Юрійович, кандидат юридичних наук, суддя Приморського суду м. Одеси


Актуальність теми дослідження пов’язана з тим, що юридична відповідальність за порушення природоохоронного законодавства є важливим правовим засобом забезпечення законності та правопорядку у цій сфері. В свою чергу, юридична відповідальність є інститутом, який забезпечує протидію протиправній поведінки суб’єктів природокористування і дозволяє притягувати до відповідальності винних у порушенні діючого законодавства.

Період перших років радянської влади на Україні є малодослідженим часовим інтервалом та потребує свого більш глибокого вивчення. Це пов’язано з тією обставиною, що саме в цей історичний період приймалися кодифікаційні акти, інші правові документи, на підставі яких проходив розвиток радянської моделі юридичної відповідальності за злочини в сфері охорони природи.

Аналіз публікацій показує, що питанням юридичної відповідальності за правопорушення у сфері охорони природи присвячена значна кількість літератури. Це дослідження С. А. Боголюбова, М. М. Бринчука, С. Б. Гавриша, О. К. Голіченкова, О. Л. Дубовік, Є. М. Живлакова, І. М. Журавського,  Л. А. Заславської, З. Г. Корчевої, В. В. Петрова, Г. М. Полянської та ін. При цьому боротьба з правопорушеннями в цій сфері, які проводилися на основі прийнятих у 20-х роках кодифікаційних актах, не отримала достатньої уваги з боку науковців. Фрагментарно цю тему розглядали Б. М. Бабій, А. В. Васильєв, М. А. Голодний, П. П. Михайленко, М. О. Райхель, А. І. Рогожин,  О. В. Сурілов, І. Б. Усенко та ін. Метою роботи є дослідження характерних рис юридичної відповідальності за правопорушення в сфері охорони природи в перші роки радянської влади на Україні.

Викладення матеріалів дослідження треба розпочати з того, що юридична відповідальність за правопорушення в сфері охорони природи регламентувалася на підставі нормативно-правових актів, прийнятих у рамках кодифікації, яка проводилась на початку 20-х рр. в УСРР. Виходячи з цього, необхідно розглянути деякі особливості цього процесу, що дозволяють виділити низку причин його проведення. Це створення нового радянського законодавства в УСРР, яке мало замінити різні за напрямом, юридичною силою різнорідні нормативно-правові акти, які приймалися в період визвольних змагань. Як вказує І. Б. Усенко, тільки за період 1919 р. в УСРР було прийнято понад 600 законів та інших загально-нормативних актів, які фактично мали силу закону та передбачали кримінальну та адміністративну відповідальність за їх порушення [1,с.12]. Наступною причиною став перехід до мирного життя та проведення політики НЕПу, які потребували проведення державного та господарського будівництва, відновлення системи товарно-грошових відносин, що вимагало єдиної законодавчої бази. На додаток до цього радянське законодавство часів визвольних змагань ґрунтувалося на репресивних доктринах, тому в більшості випадків навіть за малозначущі злочини використовувалися жорсткі міри покарання у вигляді розстрілу, повішання, тяжких примусових робіт. Нові суспільно-політичні реалії вимагали переходу на більш м’які доктрини, спрямовані на стабілізацію правової системи в країні. У рамках проведення кодифікації були прийняті закони, які стосувались природних об’єктів: Земельний кодекс УСРР 1922 р., Кримінальний кодекс УСРР 1922 р., Закон «Про ліси УСРР» 1923 р., а також численні нормативно-правові акти стосовно охорони надр. Розгляд системи актів, у яких регламентувалась юридична відповідальність, показує доцільність їх розділення на чотири групи в залежності від природних об’єктів.

І. Охорона землі. Основним законодавчим актом, у якому регламентувалася відповідальність за порушення у сфері земельних відносин, став Декрет Всеросійського центрального виконавчого комітету (далі – ВЦВК) від 19 лютого 1918 р. «Про соціалізацію землі» [2,c.7]. Документ містив положення про те, що у випадках порушення якісного стану земель право користування земельною ділянкою припинялось. Так, ст. 53 Декрету встановлювала, що право землекористування припиняється у випадках нецільового використання земельної ділянки та коли використання землі з боку однієї особи завдає шкоди сусіднім господарствам. Захоплення більшовиками українських земель призвело до того, що на її територію була поширена чинність цього Декрету і подальший розвиток земельного законодавства відбувався на його основі. Проведення в УСРР нової економічної політики вимагало відповідного впорядкування земельного законодавства, що потребувало підготовки відповідного кодифікованого акту. Такий документ у вигляді «Земельного Кодексу УСРР» був підготовлений у рамках кодифікаційного процесу, який відбувався в 20-х роках минулого століття. Рішення про прийняття Кодексу було прийнято на VI Всеукраїнському з’їзді Рад, який відбувся в грудні 1921 р. Кодифікаційні роботи були завершені в жовтні 1922 р. 16 жовтня 1922 р. ІІІ сесією ВЦВК був прийнятий Земельний кодекс УСРР (далі – ЗК УСРР), а остаточна редакція була затверджена Президією ВУЦВК 29 листопада 1922 р.

ІІ. Охорона надр. Серед об’єктів навколишнього природного середовища юридична відповідальність за порушення правил експлуатації надр посідає особливе місце. Так, будучи мінеральною основою природного середовища, надра тісно взаємопов'язані з усіма її компонентами з причини того, що при користуванні надрами виявляється інтенсивний вплив на стан гідросфери, атмосфери і біосфери. Питання юридичної відповідальності за порушення правил охорони і використання надр є досить складним процесом, пов'язаним з оцінкою збитку, внесенням оплати за користування ними, охороною навколишнього середовища від забруднення. Такий комплексний характер проблеми потребує вирішення значного числа технічних, технологічних, екологічних, правових питань, наявності спеціальних знань та в багатьох випадках оцінки впливу на навколишні території, проведення експертизи. Виходячи з цього, дослідження історичного досвіду, пов'язані з юридичною відповідальністю у сфері порушення правил охорони і використання надр, мають важливе значення в умовах сьогоднішньої України. Одним із перших нормативно-правових актів, пов’язаних з використанням надр, став Декрет ВУЦВК від 28 березня 1922 р. «Про порядок видобутку та продажу солі».

ІІІ. Охорона лісів. У той історичний період ліси становили собою один із найважливіших природних об’єктів, які потребували охорони з боку держави. В умовах після воєнної розрухи люди масово мали потребу в будівничих матеріалах, дровах для опалення, що призводило до масового знищення на території УСРР цього природного ресурсу.

З метою підготовки кодифікованого акту 7 березня 1922 р. Раднарком УСРР створив комісію з представників наркоматів землеробства, юстиції, внутрішніх справ та інших відомств для підготовки закону про ліси. У результаті обговорення цією комісією 3 листопада 1922 р. проект був затверджений колегією Наркомзему УСРР. В грудні 1922 р. – січні 1923 р. проект обмірковувався в декількох комісіях при РНК УСРР, однак подальший розгляд акту був припинений. На початку лютого 1923 р. цей проект був винесений на обговорення І Всеукраїнського з’їзду робітників лісового господарства. Результатом кодифікаційних робіт на IV Сесії ВЦВК від 3 листопада 1923 р. був прийнятий Закон «Про ліси УСРР». Юридична відповідальність за правопорушення, пов’язана з лісами, регламентувалася Відділом 2 «Охорона лісів» ч. 2 «Про збереження та охорону лісів».

IV. Порушення правил полювання. У той історичний період охорона тварин, птахів, риб проводилася шляхом регламентації правил полювання і рибальства. Підставою для притягнення винних до відповідальності за незаконне полювання було порушення положень Декрету РНК «Про полювання» від 20 червня 1920 р., що його підписав В. І. Ленін. Так, згідно з п. 12, за порушення правил полювання винні притягувалися до юридичної відповідальності шляхом сплати штрафу, а в разі завдання значної шкоди – до кримінальної відповідальності. До змісту Кримінального кодексу УСРР увійшла ст. 99, яка регламентувала кримінальну відповідальність за порушення правил полювання. Положення цієї статті передбачало відповідальність у вигляді позбавлення волі чи примусових робіт на строк до одного року з конфіскацією знарядь полювання або лову чи штрафу до 500 крб золотом. Об’єктом цього злочину були суспільні відносини, спрямовані на охорону та раціональне використання й збереження чисельності представників фауни, які одночасно з цим становили собою предмет злочину. Юридична техніка цього кодифікованого акта характеризується наявністю використання термінів «полювання» й «рибна ловля», які не отримали свого роз’яснення в змісті Кодексу. Ознаками об’єктивної сторони стають недозволений час і недозволене місце, недозволені способи та прийоми.

За результатами роботи можна зробити такі висновки. Законодавство перших років радянської влади встановлювало юридичну відповідальність за порушення земельного, лісового законодавства, норм, пов’язаних з полюванням та користуванням надрами та не встановлювало її за правопорушення, пов’язані з іншими природними об’єктами. У склад Кримінального кодексу УСРР 1922 р. увійшла лише ст. 99, встановлюючи кримінальну відповідальність за злочини, пов’язані з лісами, надрами та за порушення правил полювання. Подальший розвиток історії держави і права УСРР показує наявність процесу пом’якшення чинного законодавства шляхом застосування амністії та припинення кримінальних справ щодо малозначних лісових правопорушень. 

Завданням подальших досліджень є проведення компаративного аналізу юридичної відповідальності за злочини в сфері охорони природи, які регламентувалися Кримінальним кодексом УСРР 1922 р. та Кримінальним кодексом УРСР 1960 р.




Література:

1. Усенко И. Б. Первая кодификация законодательства Украинской ССР / И. Б. Усенко; отв. ред. Б. М. Бабий; АН УССР, Ин-т государства и права. Киев: Наук. думка, 1989. 120 с. 

2. Ленский Л. М. Материалы по истории социалистического лесного законодательства  (1917–1945 гг.) / Л. М. Ленский. – М.-Л. : Гослестехиздат, 1947. – 322 с.



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота