ПОЧАТОК КРИМІНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ (ОКРЕМИЙ АСПЕКТ) - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

ПОЧАТОК КРИМІНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ (ОКРЕМИЙ АСПЕКТ)

13.03.2017 14:43

[Секція 4. Кримінальне право. Кримінальне процесуальне право. Криміналістика. Кримінологія. Кримінально-виконавче право. Судоустрій. Правоохоронні органи, прокуратура та адвокатура]

Автор: Одерій Олексій Володимирович, доктор юридичних наук, доцент, професор кафедри кримінально-правових дисциплін та судових експертиз Донецького юридичного інституту МВС України


Прийняття нового Кримінального процесуального кодексу України [1] внесло суттєві зміни до організації проведення кримінального провадження, більшість з яких викликали дискусії серед науковців та практиків (А.Ф.Волобуєв, В.А.Журавель, О.В.Капліна, Л.М. Лобойко), особливо це стосується тих положень, які прямо вплинули на порядок початку досудового розслідування. 

З ліквідацією стадії порушення кримінальної справи значно збільшилося навантаження на слідчих, бо серед іншого, усунено своєрідний фільтр, що відсіває інформацію про дії, які не містять ознак злочину або, через зазначені в законі умови, не підлягають переслідуванню у кримінальному порядку, а це однаково важливо як для забезпечення прав та законних інтересів громадян, так і для запобігання злочинам. На тепер всі заяви розглядають слідчі та фактично суспільству запропоновано всі соціальні конфлікти вирішувати за допомогою правоохоронних органів шляхом здійснення кримінального провадження, позначивши їх терміном «злочин».

Можна погодитися з думкою тих науковців-криміналістів, які вважають що попередня оцінка окремого повідомлення провадиться безпосередньо після або під час його отримання [2, с. 29], тобто ще до внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (надалі – ЄРДР) уповноваженою на те особою, оскільки без аналізу й оцінки отриманих відомостей неможливо прийняти правильне рішення щодо його реєстрації. Зрозуміло, що на кожному наступному етапі процесуальної діяльності уповноважена особа знову й знову аналізує та оцінює ту інформацію, яку вона має, проте загальні критерії такої оцінки певною мірою відрізняються від критеріїв на початковому етапі розслідування. Більше того, на початковому етапі процесу доказування вся інформація, яка знаходиться в орбіті слідства і має значення для вирішення питання про винність підозрюваного має не достовірний, а швидше ймовірний характер, і тільки в процесі розслідування ці ймовірні знання повинні перетворитися на достовірні. На підтвердження цього положення можна навести приклади ситуацій, коли в заяві фізичної або юридичної особи повідомлено про певне кримінальне правопорушення, проте пізніше це повідомлення не підтверджується. Водночас, зустрічаються й ситуації, де навпаки - у повідомленнях недостатньо даних, які свідчать про ознаки злочину. І якщо в першому випадку ситуація є зрозумілою, то в другому, виходячи з положень ст. 214 КПК та їх криміналістичного розуміння, слідчий теоретично має наступну альтернативу:

а) невідкладно внести відповідні відомості до ЄРДР та розпочати розслідування, під час якого і з’ясується його обґрунтованість або безпідставність;

б) передбачений ст. 214 КПК час (а це 24 години, які починають спливати з моменту надходження інформації), використати для доповнення первинного матеріалу задля встановлення ознак кримінально-караного діяння, характеру й розміру шкоди, і вже за наявними результатами (тобто підставами) прийняти більш виважене рішення про початок кримінального провадження або відмовити в провадженні. Проте юридичного (насамперед, кримінально-процесуального) інструментарію для такої діяльності слідчий практично позбавлений. 

Що ж стосується реальної дійсності, то один з авторів чинного КПК Л. М. Лобойко засвідчив, що на практиці положення ч. 1 ст. 214 КПК переважно й розуміють як можливість співробітників оперативних підрозділів протягом 24 годин здійснювати перевірку заяв, повідомлень та іншої інформації про кримінальні правопорушення. На підставі Інструкції про порядок ведення єдиного обліку в органах і підрозділах внутрішніх справ України заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події та положень про комісії, затвердженої наказом МВС України від 19 листопада 2010 р. № 1050, первинну інформацію спочатку реєструють у журналі Єдиного обліку (надалі – ЄО), а після перевірки цю інформацію можна перенести до ЄРДР. Перевірку здійснюють співробітники оперативних підрозділів, як правило, шляхом відібрання пояснень. У разі відсутності підстав для внесення до ЄРДР оперативні співробітники «списують» заяву у справу органу внутрішніх справ, не посилаючись на жодну статтю КПК чи іншого закону. «Списування» в такий спосіб заяв не передбачене законами й навіть відомчими нормативними актами (на відміну від обов’язку попередити особу про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення кримінального правопорушення) [3]. Таким чином, з одного боку, наявна ситуація (особливо в частині «списування» заяв) є настільки процесуально некомфортною, що той самий Л. М. Лобойко її прямо визнав як неформальну практику початку досудового розслідування, яка не позбавлена корупційного аспекту [3, с. 44], а з іншого боку, слідча практика вимушено на свій розсуд (і не в останню чергу заради раціональності) використала (спожила) правовий вакуум (курсив наш – О. О.) у частині невизначеності юридичного статусу (а отже, і процесуального інструментарію), що існує з моменту отримання інформації про кримінальне правопорушення і до внесення відомостей до ЄРДР, використовуючи визначений КПК час (до 24 годин) для перевірки отриманої інформації про можливе правопорушення. Навіть процесуалісти обережно припустили, що лише на перший погляд урегульована в ст. 214 КПК діяльність із розгляду первинної інформації зводиться до «автоматичного обов’язку слідчого або прокурора не пізніше 24 годин внести відомості до ЄРДР (тобто у випадку отримання первинної інформації початок розслідування є «питанням часу»), оскільки аналіз інших положень КПК 2012 р, а також поглиблене опрацювання змісту ст. 214 дає підстави говорити про можливість невнесення відомостей до ЄРДР в окремих випадках [4]. Діяльність і процесуальні повноваження уповноваженої службової особи в період «правового вакууму» чи (за І. І. Статівою) «питання часу» не виписані жодним правовим актом, у тому числі й КПК, за винятком ст. 214 КПК, де концептуально окреслено часову межу настання певного кримінально-процесуального результату.

З огляду на наведені складності зрозумілою постає позиція окремих науковців, які вважають, що практика реалізації приписів ст. 214 КПК України підтверджує нагальну потребу в поверненні до слідчої перевірки заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення [5, с. 240; 6, с. 47]. Слід звернути увагу на відсутність єдності поглядів на це питання й серед практиків. Так 60,57 % опитаних нами слідчих підтримують ідею повернення до здійснення дослідчої перевірки заяв і повідомлень про вчинене кримінальне правопорушення. Тоді як 37% опитаних респондентів є прихильниками існуючої процедури відкриття кримінального провадження. 

Як на наш погляд, згадувана проблема ще чекає на свою теоретичну розробку та процесуальне врегулювання.




Перелік використаної літератури:

1. Кримінальний процесуальний кодекс України : прийнятий Верховною Радою України Законом № 4651-VI від 13.04.2012. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Кримінального процесуального кодексу України» № 4652- VI від 13.04.2012. – Х. : Право, 2012. – 392 с.

2. Павлов Н. Е. Производство по заявлениям, сообщениям о преступлениях / Н. Е. Павлов. – Волгоград :  Изд-во ВСШ МВД СССР, 1979. – 54 с.

3. Лобойко Л. М. Неформальні практики початку досудового розслідування: антикорупційний аспект / Л. М. Лобойко // Актуальні питання досудового розслідування та сучасні тенденції розвитку криміналістики : матеріали міжнар. наук.-практ. конф. (м. Харків, 5 груд. 2014 р.). – Х. : ХНУВС, 2014. – C. 42–44.

4. Статіва І. І. Чи збережена в новому КПК України стадія порушення кримінальної справи? / І. І. Статіва // Підприємництво, господарство і право. – 2012. – № 12. – С. 86–89.

5. Волобуєв А. Ф. Проблемні питання початку досудового розслідування / А. Ф. Волобуєв // Актуальні проблеми кримінального права, процесу та криміналістики : матеріали V міжнар. наук.-практ. конф., присвяченої ХХ-річчю Нац. акад. правових наук України (м. Одеса, 1 листоп. 2013 р.). – Одеса : Фенікс, 2013. – С. 237–240.

6. Белкин А. Р. Возбуждение уголовного дела в Украине и России / А. Р. Белкин // Криминалист первопечатный. – 2014. – № 8. – С. 41–45.



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота