СВІДОЦЬКИЙ ІМУНІТЕТ НОТАРІУСА У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

СВІДОЦЬКИЙ ІМУНІТЕТ НОТАРІУСА У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ

21.03.2017 12:13

[Секція 4. Кримінальне право. Кримінальне процесуальне право. Криміналістика. Кримінологія. Кримінально-виконавче право. Судоустрій. Правоохоронні органи, прокуратура та адвокатура]

Автор: Поляк Уляна Юріївна, співробітник ГУ СБУ у м. Києві та Київські області


Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 8 Закону України від 2 вересня 1993 р. «Про нотаріат» (далі – Закон), нотаріус та особи, вказані у ст. 1 цього Закону, а також помічник нотаріуса зобов’язані зберігати нотаріальну таємницю, навіть якщо їх діяльність обмежується наданням правової допомоги чи ознайомленням з документами і нотаріальна дія або дія, яка прирівнюється до нотаріальної, не вчинялась. Обов’язок дотримання нотаріальної таємниці поширюється також на осіб, яким про вчинені нотаріальні дії стало відомо у зв’язку з виконанням ними службових обов’язків чи іншої роботи, на осіб, залучених для вчинення нотаріальних дій як свідків, та на інших осіб, яким стали відомі відомості, що становлять предмет нотаріальної таємниці. Такою таємницею є сукупність відомостей, отриманих під час вчинення нотаріальної дії або звернення до нотаріуса заінтересованої особи, в тому числі про особу, її майно, особисті майнові та немайнові права і обов’язки тощо [1].

У чинному КПК України передбачені положення, застосування яких гарантує охорону нотаріальної таємниці. Так, у п. 3 ч. 2 ст. 65 цього Кодексу зазначено, що не можуть бути допитані як свідки нотаріуси – про відомості, які становлять нотаріальну таємницю. Йдеться про свідоцький імунітет нотаріуса.

Кримінальне процесуальне законодавство деяких країн Західної Європи також забороняє допитувати нотаріуса як свідка про обставини, що становлять професійну таємницю. Так, наприклад, у п. 3 ч. 1 параграфу 53 КПК Федеративної Республіки Німеччини передбачено, що право відмовитися від дачі показань за професійною ознакою мають нотаріуси – про те, що було їм довірено або стало відомо [2]. Відповідно до ч. 2 даного параграфу нотаріуси не можуть відмовитися від дачі свідоцьких показань, якщо вони звільнені від обов’язку зберігати таємницю. Зі змісту параграфу 53а КПК вказаної країни можна дійти висновку, що право відмовитися від дачі свідоцьких показань також мають помічники та стажисти нотаріуса. Рішення про використання ними такого права приймають нотаріуси, крім випадків, коли таке рішення не може бути прийнято у найближчий період часу.

Нотаріуси не можуть бути допитані як свідки тільки про відомості, які становлять нотаріальну таємницю. Водночас КПК не забороняє допит нотаріуса як свідка для з’ясування будь-яких фактів, що мають значення для встановлення обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

Необхідно звернути увагу на те, що згідно з п. 3 ч. 2 ст. 65 КПК не можуть бути допитані як свідки тільки нотаріуси – про відомості, які становлять нотаріальну таємницю. Редакція цього пункту підлягає вдосконаленню, оскільки перелік осіб, на яких поширюється обов’язок зберігати дану професійну таємницю, значно більший.

Відповідно до ст. 1, ч. ч. 2, 3 ст. 8 Закону, крім нотаріуса зберігати нотаріальну таємницю також зобов’язані: уповноважені посадові особи відповідного органу місцевого самоврядування, які у населених пунктах, де немає нотаріусів, вчиняють нотаріальні дії, передбачені ст. 37 Закону; посадові особи консульських установ, які вчиняють нотаріальні дії, що визначені у ст. 38 Закону; посадові особи дипломатичних представництв, які вчиняють нотаріальні дії у випадках, передбачених чинним законодавством; особи, вказані у ст. 40 Закону, які посвідчують заповіти і доручення; помічник нотаріуса; особи, яким про вчинені нотаріальні дії стало відомо у зв’язку з виконанням ними службових обов’язків чи іншої роботи; особи, залучені для вчинення нотаріальних дій як свідки; інші особи, яким стали відомі відомості, що становлять предмет нотаріальної таємниці.

Тому уявляються слушними висловлені у юридичній літературі пропозиції про внесення змін до п. 3 ч. 2 ст. 65 КПК щодо збільшення переліку осіб, які не підлягають допиту як свідки.

Так, Л. Д. Удалова відмічає, що відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 65 КПК не можуть бути допитані як свідки нотаріуси – про відомості, які становлять нотаріальну таємницю. Однак за Законом обов’язок зберігати нотаріальну таємницю покладається не тільки на нотаріусів, а й на інших осіб, які вчиняють нотаріальні дії, помічника нотаріуса, на осіб, яким про вчинені нотаріальні дії стало відомо у зв’язку з виконанням службових обов’язків чи іншої роботи, на осіб, залучених для вчинення нотаріальних дій як свідків та на інших осіб, яким стали відомі відомості, що становлять предмет нотаріальної таємниці. Науковець пропонує доповнити п. 3 ч. 2 ст. 65 КПК положенням, що крім нотаріуса не підлягають допиту як свідки особи, які вчиняють нотаріальні дії, помічник нотаріуса, а також особи, вказані у ч. 3 ст. 8 Закону [3, с. 286].

О. Є. Остапенко вважає, що у п. 3 ч. 2 ст. 65 КПК доцільно навести вичерпний перелік таких осіб. Ним пропонується вказати у цій нормі, що не підлягають допиту як свідки інші особи, які вчиняють нотаріальні дії, помічник нотаріуса, особи, яким про вчинені нотаріальної дії стало відомо у зв’язку з виконанням ними службових обов’язків чи іншої роботи, особи, залучені для вчинення нотаріальних дій як свідки та інші особи, яким стали відомі відомості, що становлять предмет нотаріальної таємниці [4, с. 7].

У зв’язку з викладеним слід зазначити, що у п. 1 ч. 1 ст. 69 КПК 1960 р. також передбачалось, що не можуть бути допитані як свідки тільки нотаріуси – з приводу того, що їм довірено або стало відомо при здійсненні професійної діяльності. О. В. Баулін та О. І. Поповченко звертали увагу на існуючу невідповідність між цією нормою та ч. ч. 2, 3 ст. 8 Закону та пропонували доповнити вказаний пункт положенням, що крім нотаріуса не підлягають допиту як свідки інші особи, що вчиняють нотаріальні дії або залучаються до їх проведення чи яким про обставини, що становлять предмет нотаріальної таємниці, стало відомо у зв’язку з виконанням своїх службових обов’язків [5, с. 101].

Із правила п. 3 ч. 2 ст. 65 КПК, що нотаріуси не можуть бути допитані як свідки про відомості, які становлять нотаріальну таємницю, є виключення. Зі змісту ч.3 цієї статті випливає, що нотаріус з приводу зазначених довірених відомостей може бути звільнений від обов’язку зберігати нотаріальну таємницю особою, що їх довірила, у визначеному нею обсязі. Таке звільнення здійснюється у письмовій формі за підписом особи, що довірила нотаріусу такі відомості. 

Потрібно зауважити, що відповідно до ч. 3 ст. 65 КПК нотаріус з приводу довірених відомостей може бути звільнений від обов’язку зберігати нотаріальну таємницю лише особою, що їх довірила. Таким чином, ніяка інша особа не може цього зробити. Разом з тим, можлива ситуація, коли з тих чи інших причин виключається отримання від такої особи згоди на звільнення нотаріуса від обов’язку зберігати нотаріальну таємницю, наприклад, у зв’язку з її смертю. 

 Законодавець деяких країн регулює це питання. Так, наприклад, у ч. 2 ст. 5 Закону Республіки Вірменія «Про нотаріат» передбачено, що особа, за дорученням якої вчинено нотаріальну дію, або її правонаступник або представник можуть на підставі письмової згоди звільнити нотаріуса від обов’язку дотримання таємниці вчинення нотаріальної дії. У випадку смерті особи або відсутності у неї правонаступника або при неможливості зв’язатися з ними, нотаріус може бути звільнений судом від обов’язку дотримання таємниці [6].

Нами поділяється висловлена у науці кримінального процесу пропозиція про доповнення ч. 3 ч. 65 КПК та ст. 8 Закону положенням, що нотаріус з приводу довірених відомостей може бути звільнений від обов’язку зберігати нотаріальну таємницю правонаступником або представником особи, за дорученням якої вчинено нотаріальну дію. Нотаріус може бути звільнений судом від обов’язку дотримання цієї таємниці у випадку смерті особи або відсутності у неї правонаступників або при неможливості зв’язатися з ними [4, с. 11].




Список використаних джерел:

1. Про нотаріат: Закон України від 2 вересня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 39. – Ст. 382.

2. Федеративная Республика Германия. Уголовно-процессуальный кодекс. – М. : Манускрипт, 1994. – 204 с.

3. Удалова Л. Д. Свідоцький імунітет за новим КПК України / Л. Д. Удалова // Юридичний часопис Національної академії внутрішніх справ. – 2013. – № 1. – С. 284-288.

4. Остапенко О. Є. Охорона нотаріальної таємниці у кримінальному судочинстві : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність» / О. Є. Остапенко. – К., 2014. – 16 с.

5. Баулін О. В. Нотаріус в кримінальному процесі України: [навч. посіб.] / О. В. Баулін, О. І. Поповченко. – Луганськ : СПД Резніков В. С., 2011. – 180 с.

6. О нотариате: Закон Республики Армения от 4 декабря 2001 г. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.parliament.am/legislation.php?sel=show&ID=1297&lang=rus.



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота