ТРАНСФОРМАЦІЯ ПОЛІТИКИ НАРОДОНАСЕЛЕННЯ В УМОВАХ ДЕМОГРАФІЧНОЇ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

ТРАНСФОРМАЦІЯ ПОЛІТИКИ НАРОДОНАСЕЛЕННЯ В УМОВАХ ДЕМОГРАФІЧНОЇ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ

20.04.2017 13:48

[Секція 10. Світова економіка та міжнародні економічні відносини]

Автор: Відякіна Марія Миколаївна, кандидат економічних наук, доцент, Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка


Однією з провідних тенденцій, яка, з одного боку, визначає зміст глобалізаційних процесів, а з іншого, формує як глобальну ситуацію сучасного світу, так і найближче майбутнє світової динаміки, є демографічна глобалізація. Вона є проявом загального глобалізаційного системного процесу у демографічній сфері, що виражається, зокрема, у зміні стратифікаційної структури людства, трансформації способу і стилю життя. Серед основних демографічних тенденцій сучасності виокремлюються такі: 

Скорочення співвідношення кількості дітей до громадян похилого віку. За прогнозами до 2050 р. кількість громадян похилого віку у світі вдвічі перевищить кількість дітей. Число громадян віком старше 60 років в розвинутих країнах до 2050 р. зросте в 2,5 рази, склавши 418 млн.. Число людей віком понад 80 років зросте в шість разів до 120 млн. чол.. У країнах з ринками, що формуються, і країнах, що розвиваються, кількість населення віком понад 60 років складатиме більше 1,5 млрд., а старше 80 років  близько 262 млн [1].

Стрімке зростання темпів старіння населення в країнах з ринками, що формуються. У більшості розвинутих країн цей процес займає близько 40-80 років. У країнах з ринками, що формуються, він триває 20 років. Відтак, у зазначених країн менше часу для створення фінансової інфраструктури й системи соціального забезпечення для подолання наслідків старіння населення.

Стрімке зростання коефіцієнта залежності в Японії, ЄС, і повільніше - в англосаксонських країнах. До 2050 р. очікується скорочення числа працюючих на старшого громадянина з приблизно 3-5 до 1,5 осіб. Тим часом, у Швеції, Франції через порівняно вищі темпи народжуваності і специфіку імміграційної політики очікується скорочення коефіцієнта з 4-5 працюючих до близько 2-2,5. 

Ускладнення використання демографічних дивідендів. Під демографічними дивідендами розуміємо модель життєвого циклу, за якої населення працездатного віку виробляє більше, ніж споживає, а різниця розподіляється між утриманцями  дітьми і пенсіонерами. Демографічний дивіденд виникає тоді, коли народжуваність скорочується, а порівняно низька частка людей літнього віку ще зберігається. Так, частка населення працездатного віку різко зростає, а коефіцієнт демографічного навантаження скорочується. В економіку вливаються трудові ресурси, мало обтяжені необхідністю дбати як про дітей, так і про старих батьків. З початку зростання коефіцієнта залежності, демографічний дивіденд не може бути використаний. Він передбачає потенційні переваги, але не гарантує їх. Можливості використання демографічних дивідендів країною залежать від створених в ній відповідних інституцій, інвестиційного клімату, інфраструктури й інновацій.

Демографічна політика (політика народонаселення) представляє собою систему соціальних, економічних, юридичних та інших заходів, спрямованих на зміну процесу відтворення населення. Ці заходи можуть бути прямими (обмеження або стимулювання законодавчо дітонародження, шлюбу) і непрямими (підвищення рівня життя, створення системи матеріальної допомоги і пільг для багатодітних або малодітних сімей, формування громадської думки).

Основні підходи країн світу у сфері політики народонаселення наведені у таблиці 1. 

Таблиця 1

Демографічна політика урядів країн світу (% урядів)




Джерело: складено за [2].

Отже, найважливіша проблема, породжена глобалізацією населення, полягає насамперед у різкому зростанні чисельності та нерівномірному демографічному розвитку людства, що вимагає чіткого усвідомлення характеру демографічних процесів та формування механізмів їх регулювання. Розвинуті країни проводять демографічну політику, що стимулює підвищення народжуваності. В їх демографічній політиці особливо виділяються заходи, спрямовані на вплив на сім'ю і вже через неї  на народжуваність.  Оскільки в найближчі десятиліття основний приріст населення в світі очікується в країнах, що розвиваються, це загострює проблему подолання економічної відсталості цих країн, тому для більшості з них характерним є прагнення обмежити швидкий приріст населення задля вирішення проблем голоду і бідності. 




Література:

1. Відякіна М. М. Міграційна політика на регіональних ринках робочої сили / М. Відякіна, Р. Стаканов. – Черкаси: видавництво Ю. Чабаненко, 2013. – 354 с. 

2. World Population Policies Database [Electronic resource] / United Nations. – Mode of access: https://esa.un.org/poppolicy/about_database.aspx.



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота