ІНФЛЯЦІЙНІ ПРОЦЕСИ В УКРАЇНІ ТА ТАРГЕТУВАННЯ ІНФЛЯЦІЇ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

ІНФЛЯЦІЙНІ ПРОЦЕСИ В УКРАЇНІ ТА ТАРГЕТУВАННЯ ІНФЛЯЦІЇ

20.04.2017 14:01

[Секція 6. Банківська справа. Гроші, фінанси і кредит]

Автор: Дегтярьова Єлизавета Миколаївна, студентка 4 курсу, Університет митної справи та фінансів; Весловська Анна Олександрівна, студентка 4 курсу, Університет митної справи та фінансів


Інфляція одна з найбільш актуальних проблем сучасності, її називають ворогом суспільства номер один. Вона тісно пов’язана з проблемою зайнятості населення, безробіттям, матеріальним і духовним благополуччям, його добробутом. Головна особливість інфляції полягає в тому, що вона стосується кожного. У світі немає країни, яка б тією чи іншою мірою не зазнала втрат від інфляції [1].

Вітчизняні можновладці полюбляють порівнювати свою економіку з економіками інших нині успішних, а раніше бідних країн. Друга Польща і без п’яти хвилин Словаччина — перераховувати можна довго. Але реальність інша: поляки, словаки, сінгапурці й естонці вже давно вирвалися вперед; суперниками за капітал і ринки ми з ними в найближчому майбутньому не станемо. Тому порівнювати Україну на економічній карті поруч із країнами Африки та іншими державами третього світу є на сьогодні більш актуальним.

Аналіз ВВП у період 2013–2016 рр. показує наявний дисбаланс між показниками рівня номінального ВВП, вираженому в національній валюті (ріст) та в доларовому еквіваленті (падіння). Якщо аналізувати дані за відповідні періоди реального ВВП, було встановлено  зменшення виробництва. Тому невідповідність росту гривневого показника номінального ВВП пояснюється лише високою інфляцією.

Слід зазначити, що інфляційні процеси в Україні у період з 2013 по 2016 рр. можна розбити на два етапи [2]:

- швидке поглиблення інфляції з 2014 по 2015 рр. до гіперінфляції було зумовлено, з одного боку, втратою важливих економічних регіонів та неефективною державною політикою, наслідком чого стало падіння темпів росту виробництва та його низькою ефективністю, а з другого – нарощуванням дефіциту державного бюджету зі зменшенням надходження доходів та збереженням на попередньому рівні й зростанні державних витрат. Результатом цього, в тому числі через відсутність інвестицій, стала безперервна емісія, а річні темпи інфляції становили в 2014 24,9 %; 2015 – 43,3 %.

- реагуючи на високі показники інфляції, Уряд та керівництво НБУ своїми адміністративними діями, боючись отримати некеровану інфляцію, почали проводити політику стримання, що призвело до зменшення інфляції (дезінфляція) у 2016 році до 14,2 %, і це призвело до наступних рецесійних процесів. Створивши дефіцит вітчизняної валюти на ринку та не проводячи індексації з/п, «вбили» ділову активність. Як результат, слід очікувати відкладене падіння виробництва, що довго триватиме, бо НБУ цілеспрямовано забезпечує фінансовий голод, щоб унеможливити наступну девальвацію, переслідуючи лише політичні цілі.




Рисунок  1. Рівень інфляції на фоні номінального ВВП [2] 

Саме постійний відкладений дефіцит товарної маси, падіння якісних характеристик продукції та відсутності платоспроможного попиту стануть підставами формування наступних інфляційних піків.

Підвищення в два рази мінімальної заробітної плати без реального росту виробництва викличе ріст середніх витрат виробництва, що є основою для розгортання інфляції витрат. Ситуація недовіри до непослідовної політики уряду й Національного банку є придатним «середовищем» для розгортання некерованої інфляції.

 

Рисунок  2. Індекс інфляції по відношенню до реального ВВП[2]

Крім того, великі руйнівні економічні наслідки викликають розрив між інфляцією та реальним ВВП. Ріст цін  вигідний тільки Уряду, який через інфляційні процеси виконує показники надходжень державного бюджету. У той же час в умовах відсутності ділової активності та удорожчання собівартості (через підняття тарифів) вітчизняні підприємства опиняються в складній фінансовій ситуації.

Сьогодні НБУ заявляє, що почав управляти очікуваннями того, що має реальний економічний зміст, а саме таргетування інфляції.

Таргетування інфляції (inflation targeting) – монетарний режим, який передбачає дотримання проголошеного значення офіційного показника інфляції (таргету) протягом визначеного періоду часу, використовуючи увесь перелік інструментів монетарної політики.

Коли керівництво НБУ говорить про таргетування інфляції як своє основне завдання, то мається на увазі рівень споживчих цін. Проте не можна ігнорувати те, що за підсумками 2016 року зростання цін виробників на промпродукцію склало 36 %. 

Згідно з «Основними принципами грошово-кредитної політики» інфляція запланована на рівні 8 % +-2 %. Але далеко не факт, що цей показник буде досягнутий у силу вищезгаданої причини та внаслідок девальвації гривні, яка призведе до зростання цін на імпортовану продукцію.

Крім того, вже в січні 2017 року НБУ погіршив прогноз інфляції з 8 % до 9,1 % через підвищення мінімальної заробітної плати до 3200 грн.

Тому єдиний спосіб утримати визначені орієнтири інфляції в НБУ – це подальше стримування дефіциту нацвалюти, ділової активності. Цей метод надзвичайно небезпечний для економіки та може призвести до кризи 90-х років, відродивши бартерні операції та спричиниши галопуючу інфляцію.

Перехід до режиму інфляційного таргетування є важливим кроком для України, однак він принесе позитивні результати тільки при формуванні всіх необхідних для цього передумов, а саме: забезпечення високого рівня незалежності та прозорості НБУ, налагодження комунікаційного механізму монетарної політики тощо. Слід пам’ятати, що доки в суб’єктів економіки буде привід сумніватися в правильності дій центрального банку, доти будуть розвиватися інфляційні очікування [3]. При успішному застосуванні режиму інфляційного таргетування з часом відбуватиметься зростання довіри до центрального банку та напрацьовуватиметься його позитивна репутація, що в цілому підвищить ефективність грошово-кредитної політики.




Література:

1. Тіверіадська Л. В.  Інфляційні процеси та їх соціально-економічні наслідки в Україні / Л. В. Тіверіадська, А. М. Якименко // Економічний простір. - 2015. - № 93. - С. 175-188. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ecpros_2015_93_18

2. Глобальний аналіз базових макроекономічних показників України 2013 – 2016 рр. [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://publicaudit.com.ua/reports-on-audit/analiz-bazovykh-makroekonomichnykh-pokaznykiv-ukrayiny-2013-2016-rr/ 

3. Уткина О. Необхідність таргетування інфляції в Україні / О. Уткина // Економіст. - 2014. - № 12. - С. 19-22. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/econ_2014_12_6

_______________________________

Науковий керівник: Осацька Юлія Євгеніївна, кандидат економічних наук, доцент кафедри оподаткування та соціального забезпечення, Університет митної справи та фінансів



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота