ПРО ДЕЯКІ ПИТАННЯ ЩОДО ПІДСТАВ ПРОВЕДЕННЯ ІНСПЕКЦІЙНИХ ВІДВІДУВАНЬ ОРГАНАМИ ДЕРЖПРАЦІ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

ПРО ДЕЯКІ ПИТАННЯ ЩОДО ПІДСТАВ ПРОВЕДЕННЯ ІНСПЕКЦІЙНИХ ВІДВІДУВАНЬ ОРГАНАМИ ДЕРЖПРАЦІ

27.05.2017 14:53

[Секція 5. Адміністративне право. Адміністративне процесуальне право. Митне та податкове право. Муніципальне право]

Автор: Лєонова Дар’я Олександрівна, студентка Сєвєродонецького інституту Міжрегіональної Академії управління персоналом


Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 р. N 295 «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"», з 16 травня 2017 року діє новий Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (надалі – Порядок). Слід зазначити, що новий Порядок значно розширив підстави для проведення інспекцій органами Держпраці, та надав ширше коло повноважень посадовим особам, що їх проводять. У зв’язку з введенням нових положень, виникає низка спірних питань, які, на мою думку, потребують врегулювання або офіційного тлумачення. 

Так, першим розглянемо питання про модифікування однієї з підстав проведення інспекційних відвідувань. Згідно з новим Порядком, інспекційні відвідування проводяться за наданою Пенсійним фондом інформацією про роботодавців, які нараховують заробітну плату менше мінімальної [1, п.5]. 

Раніше діючий Порядок закріплював схожу підставу, але визначалися критерії, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності суб'єктами господарювання у частині додержання вимог законодавства про працю та встановлював періодичність здійснення планових заходів державного нагляду (контролю). Так, до суб'єктів господарювання з високим ступенем ризику відносилися суб'єкти, із чисельністю до 50 осіб включно, у яких 60 і більше відсотків працівників одержують заробітну плату на рівні або нижче законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати, із чисельністю від 51 до 250 осіб включно, у яких 45 і більше відсотків працівників одержують заробітну плату на рівні або нижче законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати; із чисельністю 251 та більше осіб, у яких 30 і більше відсотків працівників одержують заробітну плату на рівні або нижче законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати [2, п.3].

До суб'єктів господарювання із середнім ступенем ризику відносилися суб'єкти, з чисельністю до 50 осіб включно, у яких заробітну плату на рівні або нижче законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати одержують 45 і більше, але менше 60 відсотків працівників; із чисельністю від 51 до 250 осіб включно, у яких заробітну плату на рівні або нижче законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати одержують більше 30, але менше 45 відсотків працівників; із чисельністю 251 та більше осіб, у яких заробітну плату на рівні або нижче законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати одержують більше 15, але менше 30 відсотків працівників [2, п.4]. 

До суб'єктів господарювання із незначним ступенем ризику відносяться суб'єкти, що не віднесені до суб'єктів господарювання з високим і середнім ступенем ризику [2, п.5].

Планові перевірки суб'єктів господарювання, пов'язані з державним наглядом (контролем) у сфері додержання вимог законодавства про працю, проводяться:

з високим ступенем ризику - не частіше ніж один раз на рік;

із середнім ступенем ризику - не частіше ніж один раз на два роки;

з незначним ступенем ризику - не частіше ніж один раз на п'ять років [2, п.6].

Таким чином, ми бачимо, що раніше діючий Порядок був більш пристосований до реальної ситуації на ринку праці та конкретніше пояснював ступень ризику проведення перевірок та їх кількість. По-перше, згідно з положеннями нового Порядку, незрозуміло, наявність якої кількості робітників із заробітною платою, нижчою за мінімальну, дає підставу на інспектування? По-друге, якщо робітник систематично не виконує норму праці, тому отримує заробітну плату нижчу, за мінімальну, інспектування може проводитися щомісяця?  Новий Порядок не має жодних обмежень щодо кількості перевірок, та не передбачає того, наприклад, що частина людей може користуватися відпусткою без збереження заробітної плати, тому може отримати плату меншу, за мінімальну або роботати на неповну ставку. Таке положення речей, на мій погляд, дає підставу для щомісячного проведення інспекцій на одному і тому же суб’єкті господарювання, та надає підстави для накладання штрафних санкцій при наявності спірних обставин. 

Наступна підстава, яку ми розглянемо є нововведенням. 

Інспекційні відвідування проводяться за наданою Пенсійним фондом інформацією про роботодавців, у яких 30 і більше відсотків працівників працюють на умовах цивільно-правових договорів. Зауважимо, що законодавством України не обмежена кількість працівників, які можуть співпрацювати із суб’єктом господарювання на умовах цивільно-правових договорів. Тому, встановлення такої норми, на мій погляд, вкрай нелогічно. По-перше, щоб робити такі обставини підставою для інспектування, логічно було би на законодавчому рівні врегулювати обмеження щодо кількості цивільно-правових договорів з фізичними особами, які суб’єкт господарювання може укладати за певний період або у співвідношенні до кількості штатних працівників. По-друге, ні вказаною нормою, ні жодною іншою не вказано за який період буде вираховуватися ці 30 відсотків. Наприклад, середньорічна кількість штатних працівників підприємства складає 20 чоловік, цілком допустимо, що за рік підприємство може укласти договір про виконання робіт (надання послуг) більш ніж з 6 працівниками, зважаючи на різні специфіки робот та послуг. 

Відповідно, вважається необхідним нормативне закріплення обмеження періоду вирахування 30 відсотків від середньомісячної кількості працівників. 

Наступною нововведеною підставою інспекційних відвідувань є надання Пенсійним фондом інформації про працівників, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами в одного роботодавця більше року.  

По-перше, знову звернемо увагу на те, що жодних законних обмежень права суб’єкта господарювання на укладання цивільної угоди з фізичною особою більше, ніж на рік немає. Тим паче, що деякі цивільні угоди, такі як договір на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт [3, ст.892] за своєю сутністю не можуть бути обмежені роком, або іншими часовими рамками. Тому, на мій погляд, встановлення такої підстави інспектування є незаконним. 

По-друге, знову повстає питання про строки, які беруться у розрахунок. Як вираховується «більш ніж на рік»? Якщо суб’єкт господарювання протягом 14 місяців уклав три цивільні угоди с однією  фізичною особою, та сукупний час перебування у цивільних відносинах дорівнює 13 місяцям, чи є це підставою для інспектування? Чи враховуються лише непереривне  виконання роботи (надання послуг) протягом більш ніж року для визначення підстави для інспектування. Друге, який період береться для розрахунку? Якщо протягом трьох років певний роботодавець та фізична особа укладали періодично цивільні угоди, та сумарно накопичилось 400 днів, чи є це підставою для інспектування? 

Уряд не надає офіційних роз’яснень щодо поставлених питань . Не дивлячись на те, що така підстава для інспектування, на мій погляд, порушує права на свободу договору, я пропоную внести ясність та встановити часові та формальні рамки, а саме: вказати на те, чи повинна це бути робота за одним цивільним договором, чи сумарний час за декількома; якщо за декількома, то за який період береться розрахунок, наприклад за два календарних роки. 

Надаючи нові підстави для проведення інспекційних відвідувань органів Держпраці, необхідно більш відповідально на всебічно врегульовувати питання практичного застосування норм. Крім того, з веденням нових підстав виникла низка колізій та спірних ситуацій, які потребують або доопрацювання, або офіційного тлумачення. Зважаючи на прагнення держави забезпечити виконання законодавства про встановлення мінімальної заробітної плати та дотримання законодавства про працю, вважаю необхідним всебічний підхід до питання використання цивільних угод з фізичними особами у господарській діяльності, зокрема враховувати сутність робіт (надання послуг), які можуть виконуватись за цивільними угодами, та дотримання принципу свободи договору. 

Список використаної літератури:

1. Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"» від 26 квітня 2017 р. N 295// Офіційний вісник України, 2017, N 38 (16.05.2017), ст. 1205

2. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності суб'єктами господарювання у частині додержання вимог законодавства про працю та визначається періодичність здійснення планових заходів державного нагляду (контролю)» від 17 листопада 2010 р. N 1059// Офіційний вісник України, 2010 р., N 88, ст. 3099

3. Цивільний кодекс України.//  Відомості Верховної Ради України (ВВР) -  2003. - №40-44. – Ст.356.

________________________

Науковий керівник:  Фоменко Денис Олександрович, старший викладач, Сєвєродонецький інститут Міжрегіональної Академії управління персоналом



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота