АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ПОНЯТТЯ «АКАДЕМІЧНОГО ПЛАГІАТУ» - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ПОНЯТТЯ «АКАДЕМІЧНОГО ПЛАГІАТУ»

30.05.2017 01:01

[Секція 3. Цивільне та сімейне право. Цивільне процесуальне право. Комерційне право. Житлове право. Зобов’язальне право. Міжнародне приватне право. Трудове право та право соціального забезпечення]

Автор: Прудська Анна Сергіївна, студентка, економіко-правовий факультет, Одеський національний університет ім. І.І. Мечникова


Поняття плагіату закріплене на законодавчому рівні. Так у ст. 50 ЗУ «Про авторські права та суміжні права» закріплює порушення авторського права та суміжних прав, що дає підстави для судового захисту. Серед переліку порушень законодавець закріпив поняття «плагіату». Відповідно до п. в) ч. 1 ст. 50 ЗУ плагіат – це оприлюднення  (опублікування),  повністю   або частково,  чужого  твору під іменем особи,  яка не є автором цього твору. [1]

Під оприлюдненням вважається  створення можливості ознайомлення з твором інших осіб шляхом опублікування,  публічного виконання, публічного показу, публічної демонстрації, публічного сповіщення тощо. На практиці виділяють такі види плагіату, як: копіювання чужої роботи (як без, так і з відома) та оприлюднення її під своїм іменем; представлення суміші власних та запозичених в інших аргументів без належного цитування джерел; перефразування чужої роботи без належно оформленого посилання на оригінального автора або видавця. [2] 

Однак поняття «плагіату» не розповсюджується на чіткий (вичерпний) перелік об’єктів, які не охороняються як об’єкти авторського права, який закріплений у ст. 10 ЗУ «Про авторське право та суміжні права». Серед них: а) повідомлення про новини дня або поточні  події,  що  мають характер звичайної прес-інформації; б) твори народної творчості (фольклор); в) видані  органами  державної  влади  у межах їх повноважень офіційні документи політичного, законодавчого,  адміністративного характеру  (закони,  укази,  постанови,  судові рішення,  державні стандарти тощо) та їх офіційні переклади;  г) державні символи України,  державні  нагороди;  символи  і знаки  органів  державної  влади,  Збройних  Сил  України та інших військових формувань;  символіка територіальних громад; символи та знаки підприємств, установ та організацій; д) грошові знаки; е) розклади руху  транспортних засобів, розклади телерадіопередач,  телефонні довідники  та  інші  аналогічні  бази даних,  що  не  відповідають  критеріям  оригінальності  і  на які поширюється право sui-generis (своєрідне право,  право  особливого роду). Не є плагіатом опублікування анонімного твору під власним іменем, так як у цьому випадку на анонімний твір авторське право не поширюється [1].

Найпоширеніша проблему плагіату, яка існує у даний час та є актуальною – це плагіат в наукових роботах (або академічний плагіату). Цією проблемою займаються такі вчені, як Л. Присяжна, Н. Гриценко, О. Бусол та інш. 

Ч. 6 ст. 69 ЗУ «Про вищу освіту» зазначає, що вищі навчальні заклади здійснюють заходи із запобігання академічному плагіату - оприлюдненню (частково або повністю) наукових результатів, отриманих іншими особами, як результатів власного дослідження та/або відтворенню опублікованих текстів інших авторів без відповідного посилання.  Так чинне законодавство дає визначення поняття «академічний плагіат». Вищі навчальні заклади мають право на створення свого Положення про виявлення та запобігання академічного плагіату в університеті. Дані Положення мають характер локального нормативно-правового акту, та діють лише для співробітників та студентів даного ВНЗ. [3]

За даними Держстату, у першому півріччі 2015 р. наукові та науково-технічні роботи виконували 294 організації, на яких працювало 47,7 тис. осіб. Кількість безпосередніх виконавців наукових та науково-технічних робіт становить 37,9 тис. осіб, з них дослідників – 26,2 тис. осіб, техніків – 3,8 тис. осіб та допоміжного персоналу – 7,8 тис. осіб. При цьому науковий ступінь доктора наук мають 2,7 тис. осіб, кандидата наук – 7,8 тис. осіб. Крім того, за підсумками діяльності НАН України в 2014 р. у НАН України, у системі академії на сьогодні налічується 2530 докторів наук та 7603 кандидати наук.  Під час круглого столу на тему: «Академічна чесність як системна проблема вищої школи України: університет, викладач, студент», що відбувся в ІА «Укрінформ» 16 липня 2015 р., С. Квіт, міністр освіти и науки України, зазначив, що плагіат – це не тільки цитування «без лапок», а й використання в тексті чужих думок без зазначення наукового джерела. Простого переліку джерел наприкінці роботи не достатньо, вважає міністр.

Водночас, на думку міністра, головне – не покарання за плагіат, а неприйняття, нетерпимість академічного середовища до нього. У людини навіть думки не повинно виникнути скористатися науковим «запозиченням», переконаний він. Виявлення академічного плагіату у захищеній дисертації (науковій доповіді) є підставою для скасування рішення спеціалізованої вченої ради про присудження наукового ступеня та видачу відповідного диплома. Якщо дисертація (наукова доповідь), в якій виявлено академічний плагіат, була захищена у постійно діючій спеціалізованій вченій раді, науковий керівник (консультант), офіційні опоненти, які надали позитивні висновки про наукову роботу, та голова відповідної спеціалізованої вченої ради позбавляються права брати участь у роботі спеціалізованих вчених рад строком на два роки, а вищий навчальний заклад (наукова установа) позбавляється акредитації відповідної постійно діючої спеціалізованої вченої ради та права створювати разові спеціалізовані вчені ради строком на один рік. Якщо дисертація (наукова доповідь), в якій виявлено академічний плагіат, була захищена у разовій спеціалізованій вченій раді, науковий керівник, члени цієї ради та офіційні опоненти, які надали позитивні висновки про наукову роботу, позбавляються права брати участь у роботі спеціалізованих вчених рад строком на два роки, а вищий навчальний заклад (наукова установа) позбавляється права створювати разові спеціалізовані вчені ради строком на один рік. Скасування рішення спеціалізованої вченої ради про присудження наукового ступеня у разі виявлення академічного плагіату здійснюється Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти за поданням Комітету з питань етики у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, та може бути оскаржене відповідно до законодавства [4]. 

Як бачимо, законодавство України зробило перші кроки стосовно врегулювання питання академічного плагіату, давши його визначення та наслідки зловживання даним явищем. Однак постає питання стосовно того, який порядок виявлення академічного плагіату. Запобіганням та протидією академічного плагіату займається Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти, а також Постановою Кабінету Міністрів від 22 липня 2016 року №504-р передбачається створення Національного депозитарію академічних текстів. Вони дають змогу впровадити легітимацію методики і методів виявлення плагіату. Велику роль також відіграють спеціалізовані державні судово-експертні установи щодо виявлення даного виду плагіату. Зокрема, Науково-дослідницький центр судової експертизи з питань інтелектуальної власності Міністерства юстиції України, який здійснює експертні дослідження щодо виявлення плагіату в наукових і художніх творах у межах експертної спеціальності 13.1.1. Результати експертного дослідження є доказом для правової оцінки плагіату як судами загальної юрисдикції так і іншими органами [5]. Найрозповсюдженішим засобом виявлення академічного плагіату є спеціальна програма під назвою «анти-плагіат», яка розміщена в мережі Інтернет, та дає змогу перевірити наукові роботи на предмет плагіату. Однак в нашій країні законність та достовірність результатів перевірки через дану програму законодавчо не врегульовану, як і правовий статус програми «анти-плагіат». 

Академічний плагіат – це проблема, яка хвилює наукову спільноту, тому що виявлення його у наукових роботах підриває статус як самого науковця, так і наукове коло. Законодавство у цій сфері врегулювало саме поняття «академічного плагіату», а також методику його виявлення та встановило жорсткі санкції до порушників прав інтелектуальної власності – анулювання вже захищених робіт, або недопуск робіт до захисту. Це стимулює науковців не зловживати плагіатом, однак така міра не завжди ефективна. Особа, винна у порушені цивільних прав, повинна нести цивільно-правову відповідальність. Така новела у законодавстві буде мати як превентивну, так і основну функцію – нести відповідальність за зловживання правом. 

Література:

1. Про авторське право та суміжні права: Закон України від 23.12.1993р., у ред. зі змін. на 27.10.2016 р.: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3792-12. - Назва з екрану.

2. Дзюда С.О. Що таке плагіат? //С.О. Дзюда//. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://3222.ua/article/scho_take_plagat.htm. - Назва з екрану.

3. Про вищу освіту: Закон України від 01.07.2014р., у ред. зі змін. на 05.03.2017 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1556-18. - Назва з екрану.

4. Л. Присяжна, Н. Гриценко. Політика України щодо плагіату // Л. Присяжна, Н. Гриценко. Центр досліджень соціальних комунікацій НБУВ, стаття //. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://www.nbuviap.gov.ua/index.php?option=com_content. - Назва з екрану.

5. Федоренко Владислав. Шляхи і методи запобігання плагіату наукових творів та утвердження академічної доброчесності  // В. Федоренко. Стаття. Голос України. //. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:  http://www.golos.com.ua/article/276302. - Назва з екрану.



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота