ОСОБЛИВОСТІ ПРАВОВОГО СТАТУСУ УЧАСНИКІВ БОЙОВИХ ДІЙ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

ОСОБЛИВОСТІ ПРАВОВОГО СТАТУСУ УЧАСНИКІВ БОЙОВИХ ДІЙ

01.06.2017 13:50

[Секція 3. Цивільне та сімейне право. Цивільне процесуальне право. Комерційне право. Житлове право. Зобов’язальне право. Міжнародне приватне право. Трудове право та право соціального забезпечення]

Автор: Панченко Галина Володимирівна, аспірант Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ


Здобувши незалежність народ України опинився перед потребою швидкої та істотної зміни всього державного устрою. Відсутність же поступових та поміркованих програм, які б пом’якшували перехідний період призвели до різкого зубожіння населення. 

У сучасних умовах саме держава є єдиним та основним суб’єктом соціальної політики, який визначає напрямки цієї політики, шляхом розроблення та впровадження нової та усталеної концепції соціального забезпечення. Реальний рівень соціально-економічного забезпечення ветеранів бойових дій вказує на державну політику щодо захисту своїх громадян, які несли ризики та втрати на користь держави. Рівень заробітної плати, доходів, соціального забезпечення вказує на ставлення держави до даного роду діяльності. Таким чином, в умовах соціальної, економічної та військової нестабільності якісне соціальне забезпечення стає найважливішим фактором збереження державної цілісності. Зв’язок між людиною та правом найбільш повно характеризується через поняття правового статусу, в якому відбиваються всі основні сторони юридичного буття індивіда: його інтереси, потреби, взаємовідносини з державою, трудова та суспільно-політична діяльність, соціальні домагання та їх задоволення. 

Складні зв’язки між державою та індівидами, а також між індівидами у державно-організованому суспільстві фіксуються державою у формі прав, свобод та обов’язків. В найкратшому виді правовий статус особи визначається в науці як юридично закріплене положення особи в суспільстві. В основу правового статусу покладено фактично соціальний статус, тобто реальне місце людини в системі суспільних відносин. Співвідношення соціального статусу із правовим корелюється як співвідношення змісту та форми. 

В більшості, правовий статус розуміють як єдність прав, свобод та законних інтересів особи, які не лише визнаються але й гарантуються державою. Юридичне оформлення починається з визнання людини суб’єктом діючого в суспільстві права та надання правоздатності.  Однак, незважаючи на велику кількість здійснених досліджень правового статусу окремих суб’єктів наразі юридична наука не напрацювала єдиного та сталого поняття безпосередньо правового статусу та його елементів.

Що ж до законодавчого закріплення реального правового статусу учасників бойових дій необхідно зазначити наступне:

Як візначається у статті 1 Закону України Про основи національної безпеки України національні інтересі – це життєво важливі матеріальні, інтелектуальні і духовні цінності Українського народу як носія суверенітету і єдиного джерела влади в Україні, визначальні потреби суспільства і держави, реалізація яких гарантує державний суверенітет України та її прогресивний розвиток. Дане положення корелюється та базується на положеннях, що визначені в Основному законі, а саме що Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава. Проголошення наведених понять у Основному законі країни зумовлює вектор її розвитку.

Статтею 46 Конституції України встановлюється що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Також, проаналізувавши існуюче законодавство стосовно соціального забезпечення вважаємо за потрібне наголосити на головній його умові – держава надає можливість займатися будь-якої діяльністю, що прямо не заборонена законом і таким чином забезпечити собі нормальне існування, а механізми соціального захисту починають працювати стосовно осіб, які з різних причин не мають змоги власною працею забезпечити себе та свою сім’ю. Можливість вільно займатися будь-якою працею зумовлює важливість соціально-економічного захисту військовослужбовців, оскільки вони є специфічною категорією яка позбавлена ряду прав, зокрема і цього. 

Основний закон також має спеціальну норму, щодо захисту військовослужбовців та їх сімей. Так, у ст. 17 Конституції України визначено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України,  які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей. Таким чином, система соціального захисту учасників бойових дій є складовою системи загальнодержавного соціального захисту.  Аналізуючи місце правового статусу учасників бойових дій можна зазначити наступне, що на них, як на громадян України розповсюджуються норми загального правового статусу, однак поряд із цим існує ще й спеціальний правовий статус.

Нормативно-правове регулювання спеціального правового статусу учасників бойових дій здійснюється за допомогою законів та підзаконних нормативних актів. Наразі, у зв’язку із нагальною потребою визнання та захисту прав учасників бойових дій, відсутня єдина та поміркована система щодо їх закріплення. Зміни, що були внесені до чинного законодавства призвели до появи великої кількості нормативних актів, які не узгоджуються між собою, дублюють положення один одного, та вносять плутанину у механізм соціального забезпечення. 

Основи правового статусу учасника бойових дій закріплюються у наступних законах України: “Про боротьбу з тероризмом”, “Про військовий обов’язок та військову службу”, “Про Збройні Сили України”, “Про Національну Гвардію Укрїни” «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист» , «Про поліпшення матеріального становища учасників бойових дій та інвалідів війни», «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв’язку з реформуванням Збройних сил України, та членів їх сімей» та ін. 

Наразі, відповідно до чинного законодавства, військовослужбовці (і учасники бойових дій зокрема) наділені особливим правовим статусом, який зумовлений компенсацією ряду обмежень, пов’язаних із військовою службою, наданням різних привілеїв за державний кошт. Виникнення названого правового статусу пов’язується із наявністю основного юридичного факту – проходження військової служби та виконання спеціальний бойових завдань на захист Батьківщини. Особливий, передбачений законодавством правовий статус, потребує його обов’язкового підтвердження, з метою реалізації прав, які становлять зміст цього статусу. Особливої ваги це набуває враховуючи наявну ситуацію із особами, які безпосередньо брали участь в Антитерористичній операції в Україні.

Статтею першої Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та їх сімей”,  передбачається, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом. Окремо, слід наголосити на тому, що правовий статус учасника бойових дій є більш вузьким та специфічним поряд із галузевим статусом військовослужбовця. 

Що ж до безпосередього правового статусу учасників бойових дій необхідно зазначити наступне:

Основним Законом, що наділяє правами, визначає зміст поняття та формує політику щодо учасників бойових дій є Закон України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”. Так, аналізуючи Закон України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту у статті 4 знаходимо систему суб’єктів на яких він (закон) розповсюджує свою дію. Центральним поняттям цього закону є - ветерани війни. Ними визнаються особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни налаежать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни. Таким чином, учасник бойових дій є складовим елементом більш широкого поняття ветеран війни. 

Як вже було вказано вище громадяни, які були мобілізовані або добровільно мобілізувалися отримують під час здійсненя служби такий саме захист як і військовослужбовці. Проте законодавець наділяє осіб, які були залучені до захисту Батьківщини окремими категоріями прав та гарантій, що пов’язані із подальшим поверненням до мирного життя. Всі гарантії щодо захисту соціально-економічних інтересів мобілізованих можна поділити на наступні категорії:

- гарантії, щодо збереження соціального статусу у цивільному житті

- гарантії щодо захисту прав і свобод під час несення військової служби

- гарантії отримані внаслідок здійснення захисту Батьківщини

- гарантії щодо забезпечення членів сім’ї

- гарантії на випадок смерті.

Обсяг та реальний зміст прав, свобод, обов’язків і відповідальності учасників бойових дій залежить від багатьох факторів чи обставин, з яких виокремимо такі: належність до громадянства України, умови проходження військової служби, стаж, військове звання, наявність або відсутність інвалідності, час, строк та місце участі у бойових діях та інше.

Таким чином, окрім загального правового статусу громадянина України та спеціального правового статусу, як учасника бойових дій, реальний суб’єкт набуває ще й індивідуального правового статусу. Наведений правовий статус складається із конкретної сукупності прав та обов’язків, які особа набула під час участі в бойових діях та виконуючі військові завдання на користь та в інтересах України.

__________________________

Науковий керівник: Обушенко О.М., доктор юридичних наук, професор, Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота