ЩОДО КРИМІНАЛІСТИЧНОЇ ХАРАКТЕРИСТИКИ ЗҐВАЛТУВАННЯ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

ЩОДО КРИМІНАЛІСТИЧНОЇ ХАРАКТЕРИСТИКИ ЗҐВАЛТУВАННЯ

27.09.2017 23:37

[Секція 4. Кримінальне право. Кримінальне процесуальне право. Криміналістика. Кримінологія. Кримінально-виконавче право. Судоустрій. Правоохоронні органи, прокуратура та адвокатура]

Автор: Майсак Вадим Григорович, студент юридичного факультету Київського національного університету імені Т. Шевченка, Інституту післядипломної освіти


Ключові слова: злочин, зґвалтування, розслідування, криміналістика, характеристика, ситуація. 

Суспільна небезпечність зґвалтування обумовлюється поєднанням двох факторів: великою ймовірністю настання тяжких або особливо тяжких наслідків для потерпілої особи та високим рівнем латентності.

Наслідками зґвалтування можуть бути тимчасові та тривалі розлади здоров’я, психічні розлади, небажана вагітність, зараження венеричною хворобою. Найбільш тяжкими наслідками зґвалтування є стійкі психічні захворювання, самогубства, тяжкі тілесні ушкодження, смерть.

В окремих випадках зґвалтування може бути пов’язане із умисним вбивством [3, с.50]. 

В результаті високого рівня латентності багато злочинців уникають належного покарання, що є причиною високої ймовірності повторення злочинів. При виході конфліктів, пов’язаних із зґвалтуваннями, за межі правового поля виникають випадки самосуду та помсти за принципом таліону, які можуть спричиняти тяжкі наслідки [2, с.79]. 

Велика суспільна небезпечність зґвалтувань обумовлює необхідність ефективної боротьби із злочинністю у цій галузі, зокрема шляхом підвищення якості розслідувань. 

Важливою умовою ефективних розслідувань злочинів є належне науково-методичне забезпечення осіб, що здійснюють розслідування. Для цих потреб використовуються знання різних наук, як природничих, так і гуманітарних. 

В свою чергу, найбільш «наближеною» до практики розслідувань є криміналістика, оскільки розробка теоретичних положень і практичних рекомендацій щодо розслідування злочинів і є її головною метою [5, с.8]. 

Криміналістична методика є важливим розділом науки криміналістики і являє собою систему наукових положень і розроблюваних на їх основі рекомендацій щодо організації і здійснення розслідування та запобігання окремим видам злочинів. Криміналістична методика, як розділ науки, складається з двох частин: загальних положень-принципів і методик розслідування окремих видів злочинів [6, с.262]. 

Фундаментом будь-якої окремої методики розслідування злочинів є криміналістична характеристика злочинів, яка являє собою систематизовану сукупність відомостей про певні аспекти окремої групи злочинів, що мають криміналістичну цінність. Під криміналістичною цінністю відомостей слід розуміти можливість їх використання з метою розробки методичних та технічних рекомендацій для забезпечення якісних та ефективних розслідувань.  

В залежності від специфіки злочину криміналістична цінність відомостей про окремі аспекти може відрізнятися. Слід звернути увагу на те, що погляди різних науковців на криміналістичну цінність тих чи інших елементів криміналістичної характеристики часто мають розбіжності. 

Це є причиною того, що криміналістичні характеристики різних злочинів, наведені різними науковцями, можуть відрізнятися за структурою [1, с.34]. 

«Класичними» складовими криміналістичної характеристики є спосіб вчинення злочину, обстановка та особа злочинця – вони становлять невід’ємну частину більшості криміналістичних характеристик. В свою чергу, такі елементи як особа потерпілого, сліди злочину, предмет посягання, час, місце, знаряддя та засоби тощо, можуть включатися до криміналістичних характеристик або бути відсутніми [1, с.27]. 

Типова криміналістична характеристика зґвалтування складається з таких елементів: способи вчинення злочину, підготовки, приховування, особа злочинця, обстановка, час, місце. 

Зґвалтування може вчинятися шляхом застосування фізичного насильства, погрози його застосування, використання безпорадного стану. 

Фізичне насильство полягає у безпосередньому впливі на організм іншої особи нападником шляхом застосуванням мускульної сили (нанесення ударів, утримання та фіксації частин тіла та одягу, здійснення поштовхів), використання зброї (холодної, вогнепальної) або спеціальних засобів (газового балона, електрошокера).

Досить поширеним у практиці є приведення своїми активними діями потерпілої особи у безпорадний стан шляхом провокації до вживання алкоголю, наркотиків, лікарських засобів; таємного або примусового введенням сильнодіючих речовин; фізичного впливу, що призводить до втрати свідомості [6, с.334]. 

Приховування злочину може здійснюватись шляхом ліквідації слідів злочину; маскуванням своєї зовнішності; забезпечення нерозголошення потерпілою особою факту зґвалтування. 

Ліквідація слідів злочину забезпечується знищенням або хованням одягу та знарядь, маскуванням слідів на тілі косметологічними засобами, туалетом статевих органів тощо. 

Ґвалтівники маскують свою зовнішність шляхом приховування свого обличчя, використання перуки та фальшивої бороди. Досить часто злочинці намагаються ускладнити жертві зорове сприйняття шляхом впливу на органи зору, наприклад, використанням газового балону або надяганням на голову потерпілої особи мішку або пакету. Використання темних місць для вчинення злочину можна, також, вважати однією із форм маскування [7, с.306]. 

Нерозголошення факту зґвалтування злочинець забезпечує погрозами, шантажем, іноді підкупом. В окремих випадках злочинець здійснює умисне вбивство. 

Дії з готування злочину направлені на пошук жертви, забезпечення необхідної обстановки, подальшого приховування злочину. 

Ґвалтівники, як правило, підшукують потенційних жертв з такими властивостями, які спрощують вчинення зґвалтування, наприклад: необережних, легковажних, довірливих, одиноких, схильних до вживання наркотиків або алкоголю, нерозбірливих у статевих стосунках.  

Необхідну для вчинення злочину обстановку злочинець забезпечує шляхом пошуку сприятливих для вчинення злочину місць з подальшим заманюванням або примусовим переміщенням до них потенційних жертв. Часто злочинець вистежує осіб, які перебувають у таких місцях. 

Для того, щоб приховати злочин, ґвалтівник може заздалегідь продумувати план ліквідації слідів злочину, забезпечувати себе засобами маскування, змінювати зовнішність шляхом використання косметичних засобів, перук, штучних борід. 

Найбільша кількість зґвалтувань вчиняється чоловіками у віці від 18 до 27 років (60%). Неповнолітніми здійснюється близько 25% зґвалтувань. На осіб старше 35 років припадає близько 10%. Значна частина ґвалтівників негативно характеризується по роботі [7, с.308]. Близько 40% є особами, які раніше вчиняли злочини. Приблизно половина ґвалтівників мають психічні розлади, зокрема різноманітні сексуальні девіації.

Незначною, але найбільш небезпечною категорією ґвалтівників є так звані «сексуальні маніяки» [3, с.171]. 

Обстановка у більшості випадків характеризується відсутністю сторонніх осіб, поганим освітленням, в окремих випадках – віддаленістю від людних місць та інфраструктурних об’єктів, певним рівнем ізольованості. 

Найбільша кількість зґвалтувань відбувається у літній час (37%), найменша – взимку (16%). Найбільш криміногенний час доби – вечір (61%). Найменша кількість зґвалтувань відбувається зранку (3%). 

Більше всього зґвалтувань здійснюється у містах (74%), зокрема на вулицях (26%), квартирах (17%), під’їздах (13%), ліфтах (10%). Кількість зґвалтувань, вчинених в автомобілях, відносно невелика (4%) [4, с.40]. 

Важливою у криміналістиці є теорія слідчої ситуації. Слідча ситуація – це система умов, які мають реальну або потенційну можливість впливу на процес розслідування, що склалася на певному етапі розслідування. Практична цінність наукового моделювання слідчих ситуацій полягає у можливості застосування отриманих знань для розробки методичних рекомендацій, які будуть актуальними для окремих контекстів [2, с.119]. 

Типова слідча ситуація – це система умов, яка є найбільш характерною для окремої групи злочинів. 

Типовими слідчими ситуаціями при розслідувані зґвалтувань є: 

1) потерпіла особа знайома з ґвалтівником, або знайома хоча б з одним ґвалтівником з групи; 

2) потерпіла особа не знайома з ґвалтівником, але вона його бачила і може впізнати за ознаками зовнішності; 

3) потерпіла особа не знайома з ґвалтівником і не може його впізнати [4, с.89]. 

В залежності від можливості потерпілої давати покази виокремлюють такі типові слідчі ситуації: 

1) потерпіла особа знаходиться у тяжкому стані і не може давати показання; 

2) потерпіла особа має змогу давати показання [6, с.337]. 

Ми вбачаємо такі шляхи підвищення наукової розробленості криміналістичної характеристики зґвалтування: 

- виокремлення відомостей щодо слідів зґвалтування у відповідний спеціальний розділ криміналістичної характеристики; 

- розширення предмета криміналістичної характеристики зґвалтувань шляхом включення до нього відомостей щодо криміналістично значимих ознак інсценування зґвалтування. 

В більшості проаналізованих нами криміналістичних характеристиках зґвалтувань, наведених різними науковцями, відсутній окремий спеціальний розділ, який би містив відомості щодо слідів злочину. Виокремлення усієї наявної про сліди інформації у відповідний розділ з подальшим поглибленням спеціалізованих досліджень дозволить усунути методичні прогалини у практиці, які призводять, зокрема, до втрати значної кількості доказового матеріалу внаслідок неналежного огляду місця події [2, с.146]. 

Сучасна тенденція до збільшення кількості інсценувань зґвалтувань і завідомо неправдивих повідомлень обумовлює необхідність включення їх ознак до криміналістичної характеристики з метою розробки ефективних методів протидії цим явищам. 

Література:

1. Ермолович В.Ф. Криминалистическая характеристика преступлений / В.Ф.  Ермолович. – Минск : Амалфея, 2001. - 304с 

2. Лялина Е.В. Первоначальный этап расследования изнасилований, совершаемых группой несовершенолетних: дис. .к-та юр. Наук : 12.00.09  / Е.В. Лялина. – Саратов, 2006. 246с. 

3. Могачев М.И. Серийные изнасилования / М.И. Могачев. – Москва : Логос, 2003. -288с. 

4. Пономарева Л.В. Методика расследования изнасилований / Л.В Пономарева. – Москва : ООО Издательство «Юрлитинформ», 2002. -152с. 

5. Салтевський М.В. Криміналістика. Підручник: У 2-х ч. Ч.1./ М.В.Салтевський. Харків : Консум, Основа, 1999. -416с. 

6. Салтевський М.В. Криміналістика. Підручник: У 2-х ч. Ч.2. / М.В. Салтевський. Харків : Консум, 2001. -528с. 

7. Шепітько В. Ю. Криміналістика.  Підручник / В. Ю. Шепітько, В. О. Коновалова, В. А. Журавель та ін. – Харків : Право, 2008. -464с. 

Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота