ОСОБЛИВОСТІ РОЗІРВАННЯ ТРУДОВОГО ДОГОВОРУ ЗА П. 4 СТ 40 КЗППУ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

ОСОБЛИВОСТІ РОЗІРВАННЯ ТРУДОВОГО ДОГОВОРУ ЗА П. 4 СТ 40 КЗППУ

26.10.2017 23:01

[Секція 3. Цивільне та сімейне право. Цивільне процесуальне право. Комерційне право. Житлове право. Зобов’язальне право. Міжнародне приватне право. Трудове право та право соціального забезпечення]

Автор: Соловйова Олександра Олексіївна, студентка, Хмельницький університет управління та права


Звільнення особи за п. 4 ст. 40 КЗпПУ [1]  залишається  однією із найпоширеніших підстав розірвання трудової угоди з ініціативи роботодавця. На практиці ж, валову частку трудових спорів, складають спори, щодо поновлення на роботі у зв’язку з незаконним звільненням за прогул та оплата вимушеного прогулу працівнику. Саме тому вбачається необхідність детального аналізу чинного законодавства і судової  практики, що регулює умови, підстави і процедуру розірвання трудового договору за прогул. 

Згідно з КЗпПУ , прогул — це відсутність працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня. При цьому у абз. 2 п. 24 Постанови Пленуму ВСУ від 06.11.1992 р. №9, зазначається, що прогулом є відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого  дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв'язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового  договору чи строку, який працівник зобов'язаний  пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу )[2] З наведеного законодавчого визначення зрозуміло, що поняття «прогул» складається з кількох компонентів, кожне з яких потребує окремих роз'яснень.

Законодавець пов’язує прогул з відсутністю працівника саме на роботі, а не на робочому місці. В теорії трудового права існує багато підходів, щодо розмежування зазначених вище понять. Зокрема, колегія авторів підручника за ред. П. Д. Пилипенка визначають робоче місце як конкретне місце праці окремого працівника. Воно характеризується чітко визначеними параметрами: цех, дільниця, відділ, відповідний агрегат (автомобіль, трактор). [ 3] В свою чергу науковець Болотіна Н. Б.  пояснює місце роботи як певне підприємство, установу, організацію, розташоване в даній місцевості й належне власнику.[4]. Тобто поняття «місце роботи» значно ширше за поняття « робоче місце». Саме тому, відсутність працівника на своєму робочому місці, навіть більше трьох годин, але знаходження його за місцем роботи   буде визнаватись не прогулом, а звичайним порушенням трудової дисципліни, що в свою чергу передбачає застосування до такого працівника відповідних дисциплінарних стягнень ( напр. догана). Позиція вчених збігається і з судовою практикою. Так, ухвалою ВСУ від 15.12.2010 р. у справі № 6-20213св09 зазначено , що невиконання працівником своїх трудових обов’язків, самовільне незнаходження на робочому місці у свій робочий час за умови, що працівник не покидає території самого підприємства, не розцінюється як прогул. [ 5] 

Варто звернути увагу і на те, що у Законі не вказано такої обов’язкової умови, як відсутність протягом більш ніж трьох годин поспіль. При цьому, необхідно уточнити, що згідно зі ст. 66 КЗпПУ перерва не включається до робочого часу і може використовуватися працівником на свій розсуд , у тому числі, відлучатися з місця роботи. Але іноді , на практиці , адміністрація підприємства помилково вважає , що після обідньої перерви відраховувати прогуляний час потрібно заново. До прикладу, працівник залишив роботу за дві години до перерви і повернувся на роботу через одну з половиною години після її закінчення. Сумарно працівник був відсутній на роботі три години і тридцять хвилин, що є достатньою підставою для його звільнення за п. 4 ст. 40 КЗпПУ. Тобто обідня перерва не перериває відліку прогуляного часу.

Окремим питанням є доведення поважності причин відсутності працівника на роботі. Як відомо, законодавчо не визначений вичерпний перелік таких обставин, але судова практика надає певні орієнтири, на які безумовно варто спиратись як працівнику так і роботодавцю при захисті своїх прав та інтересів. Відповідно до ухвали ВСУ від 16.04.2008 р. у справі № 6-3356св07 поважною причиною відсутності працівника на роботі є  хвороба працівника, навіть якщо вона не підтверджена листком непрацездатності [ 6]  Водночас,  можливі випадки коли , коли листок непрацездатності був отриманий, але є докази того, що в цей період працівник був працездатним. В такому випадку завданням роботодавця є доведення факту такої працездатності. Яскравим прикладом цього є ухвала ВСУ від 13.11.2013 р. у справі № 6-35680св13, з якої випливає, що суди беруть до уваги довідки авіаліній, що підтверджують знаходження працівника у спірний період за кордоном . [7] Важливою обставиною також визнається ситуація, коли коли хтось із членів сім’ї працівника , який проживає з ним, виписується з лікарні і за медичними показаннями вимагає при цьому сторонньої допомоги, наприклад при виписці після перенесеної операції. [ 8]

Також, законними причинами відсутності працівника на роботі є його участь в судовому розгляді як однієї зі сторін спору чи як свідка, експерта, спеціаліста або перекладача. В такому випадку роботодавець , для підтвердження цього може вимагати у працівника пред’явити судову повістку про виклик до суду [ 9] 

Узагальнюючи, зауважимо, що звільнення за п.4 ст. 40 КЗпПУ, незважаючи на його досить зрозумілу конструкцію, містить у собі багато процедурних нюансів, нехтування якими  нерідко призводить до затяжних судових спорів між сторонами. Саме тому, на нашу думку, є необхідним постійний моніторинг діючого законодавства і судової практики задля уникнення подібних конфліктів і забезпечення  трудових прав працівників та інтересів роботодавця. 

Література:

1. Кодекс законів про працю України від 10.12.1971р. № 322-8 [Електронний ресурс] / Верховна Рада України. Законодавство України - URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08/page2.

2. Про практику розгляду судами трудових спорів: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 N 9 [ Електронний ресурс ] / Верховна Рада України . Законодавство України - URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0009700-92.

3. Трудове право України : Академічний курс [ Текст]: підруч. Для студ.вищ. навч. закл./ /П. Д. Пилипенко , В. Я. Буряк, З. Я. Козак та ін. ;  за ред. П. Д. Пилипенка. – 3 вид. пер. і доп. – К. : Ін Юре, 2007. – 536с. 

4. Болотіна Н. Б. Трудове право України [ Текст ]/ Н. Б. Болотіна. – К. : Вікар, 2006. – 725с.

5. Ухвала  Верховного Суду України від 15.12.2010 р. [ Електронний ресурс ] /  Верховний Суд України – URL : http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/12988190.

6. Ухвала  Верховного Суду України від 16.04.2008 р. [ Електронний ресурс ] /  Верховний Суд України – URL : http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/1864136.

7. Ухвала  Верховного Суду України від 13.11.2013р. [ Електронний ресурс ] /  Верховний Суд України – URL : http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/35511313.

8. Ухвала  Верховного Суду України від 19.10.2011р. [ Електронний ресурс ] /  Верховний Суд України – URL :  http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/18935760.

9. Цивільний процесуальний кодекс від 18.03.2004 № 1618-IV [ Електронний ресурс ] / Верховна Рада України. Законодавство України – URL : http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/page2.

_________________________________

Науковий керівник: Андрушко Алла Володимирівна, кандидат юридичних наук, доцент, Хмельницький університет управління та права

Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота