ХАРАКТЕРИСТИКА СУБ’ЄКТА ШАХРАЙСТВА - Наукові конференції

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

ХАРАКТЕРИСТИКА СУБ’ЄКТА ШАХРАЙСТВА

31.10.2017 18:53

[Секція 4. Кримінальне право. Кримінальне процесуальне право. Криміналістика. Кримінологія. Кримінально-виконавче право. Судоустрій. Правоохоронні органи, прокуратура та адвокатура]

Автор: Валькова Євгенія Валеріївна, кандидат юридичних наук, Миколаївський національний університет імені В.О. Сухомлинського; Філіпова Катерина Миколаївна, Миколаївський національний університет імені В.О. Сухомлинського; Семчук Лідія Сергіївна, Миколаївський національний університет імені В.О. Сухомлинського


Суб’єкт будь-якого злочину є обов’язковим елементом складу злочину. 

Відповідно до ч. 1 ст. 18 чинного КК України суб’єкт злочину – це фізична осудна особа, що вчинила злочин у віці, з якого може наставати кримінальна відповідальність [1]. Характеристики особи - суб’єкта злочину в кримінальному праві визначаються як загальні чи обов’язкові. Загальним є суб’єкт злочину, якому притаманні тільки загальні чи обов’язкові ознаки [2, с. 3-4]. 

Зі статті 18 КК України витікає, що до обов’язкових ознак суб’єкта злочину належать: фізична особа, осудність і загальний вік, з якого може наставати кримінальна відповідальність. Відсутність будь-якої із цих обов’язкових ознак вказує на відсутність суб’єкта злочину взагалі. Якщо крім обов’язкових ознак суб’єкта злочину, передбачаються його додаткові ознаки, їх наявність дає змогу охарактеризувати суб’єкта злочину як спеціального. 

На нашу думку, шахрайство, як заволодіння чужим майном або придбання права на чуже майно шляхом обману чи зловживання довірою, може бути вчинене тільки загальним суб’єктом. Такий висновок витікає з того, що в диспозиції статті 190 КК України немає вказівок на будь-які додаткові ознаки, які характеризують суб’єкт.

Першу ознака суб’єкта злочину (вчинення злочину фізичною особою), навряд чи потрібно характеризувати.

Поряд з цим, обов’язковою ознакою суб’єкта злочину є осудність. Питання про осудність або неосудність особи повинно вирішуватися тільки за фактом вчинення конкретного суспільно небезпечного діяння і лише на момент його вчинення. Зауважимо, що поняття осудності передбачено ч. 1 ст. 19 КК України, згідно якої осудною визнається особа, яка під час вчинення злочину могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними. Із даного визначення випливає, що відповідальність людини за свої вчинки, в тому числі і суспільно небезпечні, визначаються не тільки здатністю людини приймати рішення, усвідомлюючи зміст, значення і наслідки скоєних нею дій в конкретній обстановці, а й здатністю і можливістю керувати своїми діями [3, с. 26].

Частина 2 ст. 19 КК України визначає, що не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння, перебувала в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки [1].

Зміст осудності, як юридичної підстави вини і кримінальної відповідальності,  включає в себе здатність особи в момент вчинення шахрайства, передбаченого ст. 190 КК України, правильно усвідомлювати фактичні ознаки самого діяння, обстановку, час і місце його вчинення, суспільно небезпечні наслідки, причинний зв’язок між діянням і наслідками, а також здатність свідомо керувати своїми діями, що виявляються у вигляді заволодіння чужим майном або придбанні права на майно шляхом обману чи зловживання довірою.

Вік, як ознака суб’єкта будь-якого злочину, є його обов’язковою ознакою і безпосередньо впливає на кримінальну відповідальність осіб, які вчинили злочин. Здатність особи належним чином оцінювати свої вчинки, мати можливість вибирати відповідні варіанти поведінки за наявності різних спонукальних мотивів залежить від досягнення особою відповідного віку [4, c. 48].

Запровадження вікових меж кримінальної відповідальності зумовлене існуючими у конкретному суспільстві уявленнями про набуття більшістю його членів здатності розуміти суспільний характер своїх дій та/або їх наслідків (у тому числі суспільно небезпечних) із моменту досягнення певного віку [5, с.148].

Кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення злочину виповнилося шістнадцять років. Так зазначається у ч. 1 ст. 22 КК України [1]. Отже, як бачимо, загальний вік кримінальної відповідальності становить шістнадцять років. Поряд з цим, ч. 2. ст. 22 КК України містить перелік складів злочинів, за вчинення яких кримінальна відповідальність настає з чотирнадцяти років. 

Такий вік в теорії кримінального права називається зниженим віком кримінальної відповідальності, в основу якого покладені наступні критерії : рівень розумового розвитку, свідомості особи, що свідчить, що з 14 років особа усвідомлює як суспільну небезпеку, так і протиправність злочинів, перерахованих у ч. 2 ст. 22 КК України; значна поширеність цих злочинів серед підлітків; тяжкість шкоди в результаті їхнього вчинення.

Відсутність у ч. 2 ст. 22 КК України складу злочину, передбаченого ст. 190 КК України, свідчить про те, що до цього складу не застосовуються положення стосовно зниженого віку кримінальної відповідальності. Таким чином, можемо констатувати, що вікова ознака суб’єкта злочину, передбаченого ст. 190 КК України, відповідає загальному віку кримінальної відповідальності.

На наш погляд, встановлення загального віку кримінальної відповідальності до суб’єкта шахрайства обумовлено наступними чинниками: по-перше, в шістнадцять років громадянин України отримує паспорт громадянина України, що засвідчує його особистість; по-друге, саме з цього віку особа може займатися підприємницькою діяльністю, влаштовуватися на роботу, бути учасником, засновником юридичних осіб; по-третє, саме по досягненню шістнадцятирічного віку неповнолітня особа за рівнем свого психологічного та інтелектуального розвитку на основі здорового глузду, життєвого досвіду, отриманих навичок в процесі життєдіяльності та певного рівня вже отриманої освіти повністю може усвідомлювати суспільно небезпечний характер своїх дій та їх можливі наслідки, належно оцінювати свої дії та керувати ними при вчиненні заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою. Таким чином, ми вважаємо, що встановлення загального віку кримінальної відповідальності до суб’єкта шахрайства є досить обґрунтованим.

Таким чином, суб’єктом злочину, передбаченого статтею 190 КК України, є фізична, осудна особа, яка досягла віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність. Суб’єкт цього злочину є загальним. Вік, з якого може наставати кримінальна відповідальність за заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство) становить 16 років, що на наш погляд є досить обґрунтованим. 

Література:

1. Кримінальний кодекс України (із змінами та доповненнями станом на 25 лютого 2013 року). – Х. : Одісей, 2013. – 232 с. 

2. Міщук І.П. Кримінально-правова охорона життя та здоров’я захисника чи представника особи : дис. канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 / І.П. Міщук. – К., 2012. – 241 с.

3. Орлов В. С. Субъект преступления по советскому уголовному праву / В. С. Орлов. – М.: Госюриздат, 1958. – 259 с.

4. Терентьев В.И. Ответственность специального субъекта преступления по уголовному праву Украины : дис. канд. юрид. наук / Виктор Иванович Терентьев. – Одесса, 2003. – 195 с.

5. Берзін П.С., Гацелюк В.О. Суб’єкт злочину / П.С. Берзін // Вісник Асоціації кримінального права України. – 2013. – №1 (1). – С. 144-159.

Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter
Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота