НАПРЯМИ УДОСКОНАЛЕННЯ ІНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНИМ БОРГОМ В УКРАЇНІ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

НАПРЯМИ УДОСКОНАЛЕННЯ ІНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНИМ БОРГОМ В УКРАЇНІ

27.11.2017 16:55

[Секція 6. Банківська справа. Гроші, фінанси і кредит]

Автор: Софієнко Анастасія Петрівна, аспірант, Київський національний університет імені Тараса Шевченка


Інституційно-правове забезпечення управління державним боргом в Україні здійснюється відповідно до Конституції України, Бюджетного Кодексу України та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини, які виникають у зв’язку з погашенням та обслуговуванням державного та гарантованого державою боргу. Право на здійснення державних запозичень в межах Закону «Про Державний бюджет України», належить державі в особі Міністра фінансів за дорученням Кабінету Міністрів України. У складі Міністерства фінансів України діє Департамент державного боргу та Департамент співробітництва з міжнародними фінансовими організаціями [3].

Центральним органом виконавчої влади, який координує роботу з підготовки та впровадження проектів, які передбачають залучення іноземних кредитів під державні гарантії, є Міністерство економіки. Проекти рішень Кабінету Міністрів України щодо надання кредитів за рахунок коштів, залучених державою або під державні гарантії на виконання зобов’язань юридичних осіб-резидентів, розглядаються Урядовим комітетом економічного розвитку [4].

Управління державним боргом в Україні здійснюється при тісній взаємодії і співпраці Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України, Національного банку України та Державного казначейства України, що несуть відповідальність за розробку та реалізацію ефективної боргової стратегії держави, мета якої – забезпечення фінансової стабільності та боргової стійкості країни [5]. 

На жаль, боргова навантаження в Україні має тенденцію до зростання. Коло проблем, пов’язаних з управлінням державного боргу України, є досить широким. Однією з таких проблем є звужене тлумачення у вітчизняному законодавстві такої загальної категорії, як державний борг, що ускладнює реалістичне прогнозування економічного та соціального розвитку країни загалом. Крім цього, це проблеми обліку, звітності та структуризації державного боргу тощо. Зокрема, не повною мірою враховано у вітчизняному законодавстві положення міжнародних стандартів обліку державного боргу, викладених в офіційних виданнях Міжнародного валютного фонду [7]. 

Також, рівень ефективності правового регулювання особливостей застосування програмно-цільового методу у сфері державного боргу України можна визначити як недостатній. А, отже, головним завданням реформування боргової політики на середньострокову перспективу має бути прийняття законодавчо-нормативного акта, який створить інституційно-правову базу для функціонування інституту державного кредиту [2]. 

У даному документі мають бути зафіксовані такі концептуальні позиції:

− встановлення та закріплення граничних й оптимальних параметрів боргового тягаря для держави;

− визначення цілей та напрямів використання ресурсів боргового фінансування;

− закріплення спрямування вільного залишку бюджетних коштів відповідного бюджетного періоду (за вирахуванням оборотної готівки) на погашення боргових зобов’язань уряду. 

Крім того, потребують перегляду принципи та пріоритети боргової політики уряду. Існує нагальна необхідність переходу від простого залучення коштів задля покриття дефіциту державного бюджету до системного управління державним боргом, що формуватиметься в результаті здійснення інвестиційно-інноваційних запозичень. Також, законодавчого закріплення вимагають відповідні розміри державного боргу України на певну дату відносно макроекономічних показників. Можливим є удосконалення системи управління та обслуговування державного боргу України через подовження терміну обороту боргових зобов’язань та реструктуризації боргу (незабезпечений короткостроковий борг в іноземній валюті є головною причиною девальваційних криз у державі). Є потреба у встановленні ліміту бюджетного дефіциту на рівні обсягу державних інвестицій. 

У контексті дослідження законодавчого контролю відносин у сфері державного боргу України найбільше питань виникає щодо організації управління ризиками, пов’язаними з державним боргом, та реалізації програм управління державним боргом. Так, управління ризиками на сьогоднішній день здійснюється Міністром фінансів України або заступником Міністра фінансів України, відповідно до розподілу обов’язків. Управління ризиками забезпечується Департаментом державного боргу Міністерства фінансів України. 

Однак, у світовій практиці органом, який несе відповідальність за поширення статистики зовнішнього боргу, як правило, виступають центральний банк, міністерство фінансів, незалежне агентство з управління боргом. Органом, відповідальним за державний борг, згідно з методичними рекомендаціями МВФ, повинно стати агентство з державного боргу, створюване при Міністерстві фінансів або самостійне відомство в рамках сектору органів державного управління, або центральний банк, або інше державне відомство. 

Надзвичайно важливим завданням є налагодження співробітництва між відомством, яке відповідає за дані по державному боргу, та іншими відомствами, які беруть участь у складанні даних по зовнішньому боргу (відповідно, в Україні йдеться про взаємодію між Міністерством фінансів України та Національним банком України). Належний облік боргу є наріжним каменем ефективного управління ним. Крім того, від наявності точних й актуальних даних буде залежати, наскільки ефективно агентство (або ж інший орган) з державного боргу зможе здійснювати свої інші функції – як операційні, так й аналітичні. Саме тому вкрай важливо, наголошують фахівці МВФ, щоб збір даних про борг державного сектора і гарантований державою борг здійснювало те ж саме відомство, яке відповідає за його обслуговування. Система управління державним боргом в Україні не в повній мірі відповідає рекомендаціям МВФ [7]. 

Тому, у сучасних умовах виправданим є створення в Україні агентства з управління державним боргом. У цьому контексті, вважаємо обґрунтованою пропозицію О. Лебедєва щодо необхідності створення «Фонду управління державним боргом України», до завдань якого належало б підтримання вторинного ринку боргових зобов’язань України як елемента підвищення кредитного рейтингу країни, а також управління ризиками, супутніми операціям щодо погашення й обслуговування державного боргу [1]. 

Обґрунтованою є думка О.П. Сергієнко про те, що створення такого фонду має бути законодавчо передбачено Законом України «Про державний борг» та Бюджетним кодексом України [6]. 

Отже, важливими заходами удосконалення інституційно-правового забезпечення управління державним боргом в Україні є розробка середньострокової боргової стратегії, використання запозичень для цілей розвитку, діагностика структури боргу, орієнтація на внутрішній ринок та стимулювання ділової активності, створення в Україні Агентства з управління державним боргом тощо. Актуальним є формування збалансованої системи нормативно-законодавчого забезпечення регулювання витрат з обслуговування та погашення боргу, значна увага має бути приділена розвитку й постійному вдосконаленню питання управління ризиками, здатністю держави виконувати свої боргові зобов’язання.

Література:

1. Лебедєв О. Потрібна концепція управління державним боргом / О. Лебедєв [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.day.kiev.ua/8106.

2. Молдован О. Щодо оптимізації боргової політики держави : аналіт. зап. / О. Молдован. – Національний інститут стратегічних досліджень при Президенті України [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.niss.gov.ua/ articles/783/.

3. Офіційний сайт Міністерства фінансів України. – Режим доступу: www.minfin.gov.ua.

4. Офіційний сайт Міністерства економічного розвитку і торгівлі України. – Режим доступу: www.me.gov.ua.

5. Сальникова Т. В.  Державний борг України: оцінка та напрями підвищення ефективності управління / Т. В. Сальникова // Економічний вісник університету. - 2017. - Вип. 33(1). - С. 385-394.

6. Сергієнко О. П. Програмно-цільовий метод управління зовнішнім державним боргом України (правовий аспект) / О. П. Сергієнко // Південноукраїнський правничий часопис. - 2012. - № 3. - С. 230-233.

7. Статистика внешнего долга. Руководство для составителей и пользователей – [Washington, D.C.]: Международный Валютный Фонд, 2008 Translationof: External Debt Statistics: Guide for Compilersand Users (2008). – [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://www.imf.org/external/ russian/pubs/ft/eds/guide/guider.pdf. 

_________________________

Науковий керівник: Лютий Ігор Олексійович, доктор економічних наук, професор, Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота