ФОРМУВАННЯ ІНСТИТУЦІЙНОГО СЕРЕДОВИЩА АКТИВІЗАЦІЇ ЖИТЛОВОГО БУДІВНИЦТВА У СІЛЬСЬКІЙ МІСЦЕВОСТІ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

ФОРМУВАННЯ ІНСТИТУЦІЙНОГО СЕРЕДОВИЩА АКТИВІЗАЦІЇ ЖИТЛОВОГО БУДІВНИЦТВА У СІЛЬСЬКІЙ МІСЦЕВОСТІ

10.12.2017 19:28

[Секція 1. Економіка, організація і управління підприємствами, галузями, комплексами]

Автор: Зарічук Олександр Євгенович, аспірант, Вінницький національний аграрний університет


Досягнення сталого соціально-економічного розвитку сільських територій неможливе без створення належних умов для проживання сільських мешканців. Наразі житлове будівництво у сільській місцевості характеризується відсутністю усталених інституційних форм, які б забезпечували ефективну трансформацію ресурсів учасників ринку у відповідні капітальні інвестиції. Винятком є окремі сільські території, наближені до великих міст, які виконують роль спальних районів для городян та трансплантували певний набір організаційно-економічних механізмів стимулювання платоспроможного попиту для інвестування житлового будівництва. Решта ж сільської місцевості характеризується деінституційним станом економічних систем, які не забезпечують повноцінний розвиток ринку житла. Наслідком маємо обмежений потенціал залучення інвестицій у житлове будівництво у сільській місцевості, який реалізується, як правило, за рахунок виключно заощаджень населення, що суттєво скорочує відповідний платоспроможний попит на нове житло. 

За твердженням І. Ажамана, “… одним із основних джерел інвестицій у житлове будівництво на селі залишаються доходи громадян, у тому числі, заробітна плата” [1, с.8]. На відміну від міст, роль таких поширених механізмів стимулювання платоспроможного попиту на житло як фонди фінансування будівництва, фонди операцій з нерухомістю, розстрочка, інвестиційні угоди, державне фінансування та ін.., є обмеженою. Фактично недоступною є сільська іпотека. Це пояснюється впливом наступних факторів:

- незадовільний рівень підтверджених доходів позичальників;

- низька концентрація платоспроможного попиту з боку потенційних позичальників;

- нижча ліквідність сільського предмету іпотеки у порівнянні з міським;

- складність якісної оцінки вартості предмету іпотеки;

- неврегульованість іпотеки майнових прав на майбутню нерухомість при фінансуванні будівництва власного житла індивідуальними домогосподарствами;

- відсутність достатньої мережі фінансових установ та банків-кредиторів.

При цьому, основною причиною, стримуючою інституційний та інфраструктурний розвиток ринків житла в сільській місцевості є низький підтверджений рівень доходів її мешканців.




Так, станом на початок 2017 року, 41% працюючого населення були зайняті у неформальному секторі економіки (у містах – 22%). З них 71% не працюють за наймом, а є само зайнятими особами (рис.1). Власні доходи вказаної категорії сільських мешканців, як правило, формуються в результаті виробництва та збуту власної сільськогосподарської продукції, що не дозволяє належним чином підтвердити платоспроможність потенційних позичальників та блокує поширення сільської іпотеки, тим самим суттєво обмежуючи платоспроможний попит на житло.

Разом з тим, за свідченнями Держкомстату, станом на початок 2017 року, питома вага сільських домогосподарств (6,6%), які оцінювали власні доходи як достатні та здійснювали заощадження, були вищою від аналогічної питомої ваги городян (6%) [3, с 13]. В той же час, 40,6% домогосподарств у сільській місцевості повідомили про бажання спрямувати додаткові кошти у придбання власного житла [3, с. 16]. Це свідчить про суттєвий інвестиційний потенціал з боку сільських домогосподарств у власне житлове будівництво. Завадою його реалізації є деніституційний стан у якому перебуває ринок будівництва житла у сільській місцевості. 

Відповідно, актуалізується потреба формування такого інституційного середовища, яке дозволить трансформувати потенціал сільських домогосподарств до здійснення заощаджень у відповідні інвестиції в житлове будівництво у відповідності до наявного попиту та з урахуванням зазначених особливостей формування доходів сільських мешканців. Найбільш доцільним та ефективним для досягнення вказаних цілей вважаємо використання механізму житлово-ощадних накопичень. Закрита самофінансуюча система будівельних заощаджень здатна абсорбувати відповідні заощадження та перетворити їх у джерело доступного іпотечного кредитування сільських мешканців, тим самим суттєво розширити платоспроможний попит на житло у сільській місцевості. Важливим при цьому є те, що сам механізм функціонування будівельних накопичень не передбачає наявності підтверджених доходів його учасниками, не потребує високої ліквідності предмету іпотеки, її оцінки та наявності значного попиту. Все це робить реалізацію системи будівельних заощаджень у сільській місцевості вигідною та доступною для її учасників, та слугує запорукою успішності реалізації вказаного механізму в якості ефективної інституції для трансформації інвестиційних ресурсів приватних домогосподарств у власне житлове будівництво у сільській місцевості.

Як свідчить світовий досвід, механізм будівельних заощаджень є відправною ланкою формування більш складного інституціонального середовища активізації житлового будівництва [4, с. 41]. Зважаючи на це, вважаємо, що саме інститут будівельних заощаджень має стати основою, навколо якої вибудовуватимуться подальші елементи дієвої інституціональної конструкції забезпечення активізації житлового будівництва у сільській місцевості в Україні.

Література:

1. Ажаман І.А. Стан і тенденції розвитку житлового будівництва в сільській місцевості України / І.А. Ажаман // Європейський вектор економічного розвитку. – 2013. - № 2(15). – С. 7-16.

2. Економічна активність населення України 2016 [Електронний ресурс] / І. В. Сенник // Державна служба статистики. – 2017. – Режим доступу до ресурсу: http://www.ukrstat.gov.ua/druk/publicat/kat_u/publ11_u.htm. 

3. Праця України у 2016 році. Статистичний збірник; відповідальна за випуск І. В. Сеник. – К.: Август Трейд, 2017. – 234с.

4. Горяева Е. А., Осмоловец С. С. История формирования и развития ссудно – сберегательных ипотечных институтов //ДНИ НАУКИ–2017. – 2017. – С. 37.

________________________

Науковий керівник: Вдовенко Лариса Олександрівна, доктор економічних наук, професор, Вінницький національний аграрний університет

Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота