РОЗМЕЖУВАННЯ ПОНЯТЬ «MODUS OPERANDI» ТА «ПІДПИС» ЗЛОЧИНЦЯ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

РОЗМЕЖУВАННЯ ПОНЯТЬ «MODUS OPERANDI» ТА «ПІДПИС» ЗЛОЧИНЦЯ

19.02.2018 20:52

[Секція 4. Кримінальне право. Кримінальне процесуальне право. Криміналістика. Кримінологія. Кримінально-виконавче право. Судоустрій. Правоохоронні органи, прокуратура та адвокатура]

Автор: Тадеуш Антоніна Ігорівна, студентка 4 курсу, Інститут післядипломної освіти Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Останніми роками значно посилився інтерес вітчизняних науковців та практичних працівників правоохоронних органів до можливості використання методу психолого-криміналістичного профілювання невідомого злочинця під час розслідування певної категорії кримінальних правопорушень. Однак, незважаючи на наявний зарубіжний досвід та певний ступінь розробленості цього питання в Україні, дослідженню окремих аспектів методу приділяється недостатньо уваги. Зокрема, на більш детальне вивчення заслуговує проблема розмежування понять «modus operandi» та «підпис» злочинця.

Психолого-криміналістичне профілювання є методом моделювання ймовірного типу особи невідомого злочинця, спрямованим на встановлення кола підозрюваних, висунення оперативно-розшукових версій, ідентифікацію, розшук та затримання злочинця, встановлення серійного характеру злочинів, розроблення тактики допиту та стратегії обвинувачення. Значущі висновки про фізичний, психічний та емоційний стани, рівень інтелекту, зовнішній вигляд, стать, вік, расу, національність, належність до певних соціальних груп, поведінку, звички, вид діяльності, місцезнаходження злочинця тощо формуються на основі аналізу місця злочину та особи жертви. Однією із складових аналізу місця злочину є вивчення modus operandi та «підпису» злочинця. 

Дослідженню зазначених понять присвячені роботи Б. Тьорвея (Turvey B.), Р. Хейзелвуда (Hazelwood R.R.), А. Дейвіс (Davies A.), Р. Ресслера (Ressler R.K.), Дж. Дугласа (Douglas J.E.), Д. Кантера (Canter D.V.), А. Берджес (Burgess A.E.), А. Берджес (Burgess A.G.).

Під modus operandi (з лат. – спосіб дії) розуміють комплекс методів, прийомів та діянь, до яких вдається злочинець до, під час та після вчинення злочину. Modus operandi спрямований на приховання особи злочинця (одягнення маски під час пограбування банку, зав’язування очей жертві зґвалтування тощо), та/або на досягнення злочинного результату (використання зброї для контролю над жертвою, складання списку потенційних жертв тощо), та/або на втечу з місця злочину (використання транспортного засобу, зв’язування жертви тощо) [1, с. 335–336]. Характер та динаміку способу дії злочинця можна простежити, вивчаючи окремі епізоди серійних злочинів. Під час вчинення аналогічних кримінальних правопорушень одним і тим самим злочинцем основні елементи modus operandi можуть залишатися незмінними, що зумовлено стереотипним характером поведінки людини [2, с. 150]. Однак спосіб дії сталим назвати не можна. Злочинець може вдосконалювати свій modus operandi, відмовляючись від неефективних та потенційно ризикованих діянь і застосовуючи більш дієві методи та прийоми. При цьому прогресуюча динаміка modus operandi прямо пов’язана із здобуттям освіти, набуттям професійного та злочинного досвіду, розвитком вмінь та навичок, перейняттям досвіду інших злочинців, спостереженням за ходом розслідування злочинів правоохоронними органами через засоби масової інформації тощо [1, с. 337]. Природу та механізм трансформації способу дії можна проілюструвати наступним прикладом.

Особа має намір вчинити свою першу крадіжку шляхом незаконного проникнення в житло через вікно підвалу вночі. Вікно зачинено зсередини, тож злочинець розбиває його. Проникнувши до будинку, він поспіхом краде цінні речі, що лежать на видноті, адже боїться, що звук розбитого скла розбудив господарів. Наступного разу злочинець заздалегідь готує знаряддя зламу вікна з метою мінімізувати шум. Це дає йому змогу провести більше часу на місці злочину і вкрасти більше цінних речей. Однак крадій все одно нервує через ризик бути викритим господарями, тому третій злочин він вчиняє вранці, коли мешканці будинку поїдуть на роботу. Більше цього, денне світло дає йому змогу краще роздивитися матеріальні цінності [3, с. 20]. Наведений приклад ілюструє вдосконалення злочинцем свого modus operandi, зумовлене необхідністю мінімізації ризиків викриття та бажанням збільшення зиску. 

Однак через вживання алкоголю, наркотичних засобів, медичних препаратів та/або погіршення психологічного стану злочинця його спосіб дії може деградувати. До помилок при вчиненні злочину призводить також використання не перевірених заздалегідь знарядь та інструментів, а також надмірна зухвалість та самовпевненість, що спричиняють втрату обачності [1, с. 338].

Окрім цього, на modus operandi впливають не передбачені та не підконтрольні злочинцеві обставини, такі як втручання неочікуваних свідків, самооборона жертви, підвищені заходи безпеки в певній місцевості, несправність зброї або транспорту тощо [1, с. 339]. 

Загальні типи modus operandi можуть включати, але не обмежуються, наступними характеристиками місця злочину: 1) кількість злочинців; 2) ступінь підготованості до злочину; 3) обрання місця та часу вчинення злочину; 4) шляхи приходу та відходу злочинця; 5) попереднє спостереження за жертвою та вивчення місцевості; 6) ступінь залучення жертви під час злочину, не пов’язане із фантазіями злочинця; 7) використання зброї, засобів контролю над жертвою; 8) характер та кількість нанесених тілесних ушкоджень; 9) спосіб убивства; 10) розташування тіла жертви та одягу на місці злочину; 11) речі, що злочинець вкрав у жертви з метою перешкоджання її ідентифікації або з метою отримання прибутку [1, с. 336].

Варто зазначити, що при вивченні modus operandi оцінюються не тільки фактично вчинені дії, але й ті дії, від учинення яких злочинець утримався (наприклад, не використав засоби контрацепції під час зґвалтування, не використав вогнепальну зброю під час пограбування). 

Іншим значущим елементом для складання психолого-криміналістичного профілю невідомого злочинця, який не варто ототожнювати із способом дії, є «підпис» або візитна картка злочинця. «Підпис» складається із дій, функціонально не потрібних для вчинення злочину, але важливих з точки зору задоволення емоційних та психологічних потреб злочинця, тобто вони є виразом психодинамічних властивостей індивіда, пов’язаних із психосексуальним та емоційним розвитком [1, с. 343]. 

На відміну від modus operandi, «підпис» ніколи не змінюється. Деякі його елементи можуть з часом прогресувати (наприклад, з кожним наступним злочином убивця наносить дедалі більше посмертних колото-різаних поранень), однак основа «підпису» залишається незмінною (нанесення посмертних колото-різаних поранень) [3, с. 21].

«Підпис» злочинця поділяється на активний та пасивний. Активний «підпис» становлять дії злочинця, спрямовані на свідоме залишення зрозумілого повідомлення. Наприклад, залишення написів на місці злочину. Пасивний «підпис» характеризується ненавмисним залишенням на місці злочину слідів психологічних потреб злочинцем, який не може контролювати свої емоції. Наприклад, надмірна жорстокість стосовно жертви [1, с. 345].

Варто зазначити, що «підпис» не завжди вдається встановити. Злочинець може навмисно знищити сліди дій, що становлять «підпис», або під час самого злочину щось заважає йому вчинити такі дії, наприклад жертва чинить несподіваний опір. Ще одна причина неможливості ідентифікувати «підпис» на місці злочину – це вбивство жертви або невстановлення місця злочину [1, с. 345; 3, с. 22].

Основною відмінністю між modus operandi та «підписом» є їх функціональна спрямованість. Так, modus operandi спрямований на досягнення певного фізичного результату, чи то вбивство, зґвалтування, крадіжка тощо, а «підпис» спрямований на задоволення емоційних і психологічних потреб злочинця та приносить йому найбільше задоволення від вчинення злочину.

Розглянемо два приклади. У штаті Мічиган (США) під час пограбування банку злочинець примусив працівників роздягнутися догола. У штаті Техас (США) під час вчинення аналогічного злочину грабіжник змусив співробітників банку роздягнутися догола та позувати йому на камеру в сексуальних провокаційних позах. У першому випадку злочинець обрав дієвий спосіб контролю над працівниками банку, більше того, сором оголення змусив потерпілих уникати візуального контакту із злочинцем і вони не змогли роздивитися його зовнішність. Окрім цього, злочинець знав, що в нього буде більше часу втекти, оскільки перш за все люди почнуть одягатись, а вже потім викличуть поліцію, що дасть йому додаткову фору. А в другому випадку грабіжник вийшов за межі необхідних для досягнення результату та втечі дій, оскільки мав задовольнити свої психосексуальні потреби. Саме фотографування оголених потерпілих у сексуальних провокаційних позах і становить суть його «підпису» [3, с. 23].

Проте під час розмежування на місці злочину modus operandi та «підпису» злочинця виникає низка проблем. По-перше, ці два елементи не завжди можна відрізнити один від одного, адже одні й ті самі дії можуть належати в одному випадку до способу дії, а в іншому – до задоволення емоційних потреб. Наприклад, один злочинець під час зґвалтування закриває обличчя жертви, оскільки це допомагає йому фантазувати про іншу людину, і тоді можна говорити про його «підпис». А інший злочинець вдається до закривання обличчя жертви з метою запобігання його ідентифікації. А, по-друге, одні й ті самі дії можуть одночасно належати до modus operandi та «підпису». Наприклад, вчинення вбивства з сексуальних мотивів у співучасті. З одного боку, кількість злочинців є показником способу дії, оскільки це запорука успішного вчинення злочину. А з іншого боку, вчиняючи вбивство з сексуальних мотивів, декілька співучасників поділяють спільну сексуальну фантазію, яка відображає їх емоційні та сексуальні потреби. У цьому випадку наявність декількох співучасників є елементом «підпису» [1, с. 347–348].

Отже, визначення modus operandi злочинця є важливим з точки зору встановлення його злочинних та/або професійних вмінь та навичок, особливостей зовнішнього вигляду, фізичного розвитку та віку, рівня інтелекту та освіченості, інших якостей особистості. «Підпис» є діями, не обов’язковими з точки зору досягнення злочинного результату, але вкрай значущими для злочинця, оскільки, будучи витвором його фантазії, вони задовольняють його емоційні та психологічні потреби, які саме і спонукають злочинця до вчинення злочину. «Підпис» з цієї позиції є маніфестацією особистості злочинця. Оскільки немає двох однакових людей, то і «підписи» злочинців є унікальними та неповторними. Встановлення «підпису» та modus operandi злочинця є важливими елементами моделювання ймовірного типу особи невідомого злочинця. Особливого значення вони набувають при поєднанні епізодів у серію злочинів. При цьому, зважаючи на проблеми, пов’язані з їх виявленням та розмежуванням, вивчення цих складових елементів аналізу місця злочину повинно здійснюватися системно, комплексно та у сукупності з іншими доказами, наявними у справі. 

Література:

1.Turvey B. E. Criminal Profiling. An Introduction to Behavioral Evidence Analysis / Brent E. Turvey. – San Diego: Academic Press, 2012. – 679 с.

2.Образцов В. А. Криминалистическая психология: учеб. пособие для вузов / В. А. Образцов, С. Н. Богомолова. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, Закон и право, 2002. – 444 с.

3.Crime Classification Manual: a standard system for investigating and classifying violent crimes / J. E. Douglas, A. W. Burgess, A. G. Burgess, R. K. Ressler. – San Francisco: Jossey-Bass, 2006. – 555 с.

__________________________

Науковий керівник: Кікалішвілі Марія Вікторівна, кандидат юридичних наук, доцент, Кафедра транспортного права, Київська державна академія водного транспорту.



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота