ІНТЕРПРЕТАЦІЯ МОТИВІВ В МЕЖАХ СКЛАДАННЯ ПСИХОЛОГО-КРИМІНАЛІСТИЧНОГО ПРОФІЛЮ НЕВІДОМОГО ЗЛОЧИНЦЯ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

ІНТЕРПРЕТАЦІЯ МОТИВІВ В МЕЖАХ СКЛАДАННЯ ПСИХОЛОГО-КРИМІНАЛІСТИЧНОГО ПРОФІЛЮ НЕВІДОМОГО ЗЛОЧИНЦЯ

22.02.2018 22:16

[Секція 4. Кримінальне право. Кримінальне процесуальне право. Криміналістика. Кримінологія. Кримінально-виконавче право. Судоустрій. Правоохоронні органи, прокуратура та адвокатура]

Автор: Тадеуш Антоніна Ігорівна, студентка 4 курсу, Інститут післядипломної освіти Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Психолого-криміналістичний профіль невідомого злочинця складається на основі поведінкових доказів, встановлених шляхом всебічного та комплексного аналізу місця злочину та особи жертви. Використання профілювання стає доцільним, коли за допомогою традиційних криміналістичних методів встановити особу злочинця вбачається за неможливе. Діяльність спеціалістів із складання профілю (профайлерів) спрямована на моделювання типу особи, яка ймовірно могла вчинити конкретний злочин. Поряд із фізичними даними профіль містить інформацію про особисті якості особи, її психологічний та емоційний стани. Припущення щодо характеристик злочинця робляться на основі аналізу його поведінки до, під час та після вчинення злочину. Одним із ключових аспектів для розуміння поведінки злочинця є мотив вчинення злочину.

Вивченню місця та ролі мотиву злочину в контексті психолого-криміналістичного профілювання присвячено дослідження таких учених та практиків, як Б. Тьорвей (Turvey B.), Р. Хейзелвуд (Hazelwood R.R.), А. Дейвіс (Davies A.), Р. Ресслер (Ressler R.K.), Дж. Дуглас (Douglas J.E.), Д. Кантер (Canter D.V.), А. Берджес (Burgess A.E.), А. Берджес (Burgess A.G.).

Під мотивом (від лат. – рухаю, штовхаю) у загальній психології розуміють те, що спонукає діяльність людини, те, чому здійснюється така діяльність [1, c. 10]. Мотив злочину визначається як інтегральний психічний утвір, який спонукає особу до вчинення суспільно небезпечного діяння та є його підставою [1, c. 14]. Психолого-криміналістичне профілювання ґрунтується на твердженні, що кожен злочин вчиняється з певною метою, а мотив злочину можна встановити та використати як джерело інформації про особистість злочинця та його психологічний стан. Більше того, визначення мотиву злочину має практичне значення для встановлення наявності складу злочину, звуження кола підозрюваних та поєднання епізодів серійних злочинів. 

Американський профайлер Б. Тьорвей, розробник такого підходу до психолого-криміналістичного профілювання, як аналіз поведінкових доказів, вважає, що мотив або мотиви злочину можливо встановити шляхом інтерпретації поведінки злочинця на місці злочину. Він стверджує, що встановлення мотиву злочину відбувається опосередковано, оскільки прочитати думки злочинця неможливо. Навіть зізнання самого злочинця щодо мотивів вчинення злочину може бути недостовірним. Це зумовлено тим, що мотиви не завжди є результатом ретельного осмислення, вони можуть формуватися на підсвідомому рівні і навіть сам злочинець не до кінця може їх розуміти [2, c. 312–313]. 

На формування мотиву впливають внутрішні та зовнішні чинники. При визначенні цих чинників важливо встановити час такого впливу. За часовим критерієм цей вплив поділяється на безпосередній та тривалий [2, c. 315]. 

Мотиви можна розподілити на дві групи. Перша група – це мотиви досягнення певної мети, наприклад отримання прибутку або політичної переваги. Друга група характеризується домінуванням певних емоцій, наприклад, злості, ревнощів, заздрості, бажання помсти тощо [3, c. 159]. 

Федеральне бюро розслідувань США поряд із класифікацією злочинців на основі способу вчинення злочину, також використовує систематизацію, засновану на мотивах. Відповідно до неї серійних злочинців поділяють на «пророків» (вчиняють злочини під впливом зорових або слухових галюцинацій), «місій» (вчиняють злочини через віру в те, що їх місія позбавити суспільство від певної категорії людей), «гедоністи» (вчиняють злочини з метою отримати фінансовий прибуток, насолоди від удушення, некрофілії, вживання крові тощо), злочинці, що вчиняють злочини заради отримання задоволення від влади та контролю над жертвою [2, c. 163].

Під час складання профілю необхідно розрізняти взаємопов’язані поняття «мотив» та «намір». Намір розглядається як кінцева мета, що обумовлює поведінку. На відміну від наміру, який є конкретним бажаним результатом, мотив обумовлює причину діянь та бажань злочинця. Різницю між мотивом та наміром можна проілюструвати наступним прикладом. Жінка розсердилася на чоловіка через його зраду. Вона страхує його життя на велику суму грошей. Дочекавшись, коли він засне, вона вбиває його пострілом з вогнепальної зброї та інсценує пограбування. У цьому злочині мотиви жінки – помста, приховування злочину та прибуток, а намір – вбивство, інсценування та отримання страхової виплати. Помста при цьому є головним мотивом, а вбивство та отримання страхової виплати – кінцевою метою. Інсценування злочину та отримання прибутку є додатковими мотиваційними чинниками [2, c. 316–318].

Під додатковими мотиваційними чинниками розуміють будь-які обставини, що сприяють формуванню мотиву. Вони не домінують, однак впливають на рішення та поведінку злочинця. Прикладами таких чинників можуть бути психічні захворювання, вживання алкоголю та наркотичних засобів, страх, фінансові проблеми, занижена самооцінка тощо [2, c. 327–328]. 

Встановлення мотиву злочину та додаткових мотиваційних чинників можливо лише після детального вивчення місця злочину. Складність розмежування мотиву та додаткових мотиваційних чинників полягає в тому, що один і той самий фактор може в одному злочині бути мотивом, а в іншому –додатковим мотиваційним чинником. У той час як мотив злочину можна встановити за допомогою аналізу поведінки злочинця на місці злочину, повне розуміння додаткових мотиваційних чинників може потребувати знання особи злочинця. 

Отже, встановлення мотиву злочину, разом із modus operandi, «підписом» злочинця та інсценування є ключовими етапами аналізу місця злочину, що в сукупності із вивченням речових доказів та особи жертви дають змогу краще зрозуміти особистість злочинця, зробити більш точне припущення щодо тих чи інших його рис та якостей. 

Література:

1.Савченко А.В. Мотив і мотивація злочинця: монографія / А. В. Савченко. – К.: Атіка, 2002. – 144 с.

2.Turvey B. E. Criminal Profiling. An Introduction to Behavioral Evidence Analysis / Brent E. Turvey. – San Diego: Academic Press, 2012. – 679 с.

3.Hicks S. J., Sales B. D. Criminal Profiling: Developing an Effective Science and Practice / S. J. Hicks, B.D. Sales. – American Psychological Associations, 2006. – 293 c.

________________________

Науковий керівник: Кікалішвілі Марія Вікторівна, кандидат юридичних наук, доцент, Кафедра транспортного права, Київська державна академія водного транспорту.



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота