ВРЕГУЛЮВАННЯ СПОРУ ЗА УЧАСТЮ СУДДІ ЯК НОВИЙ ІНСТИТУТ В ЦИВІЛЬНОМУ ПРОЦЕСУАЛЬНОМУ ПРАВІ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

ВРЕГУЛЮВАННЯ СПОРУ ЗА УЧАСТЮ СУДДІ ЯК НОВИЙ ІНСТИТУТ В ЦИВІЛЬНОМУ ПРОЦЕСУАЛЬНОМУ ПРАВІ

29.04.2018 14:26

[Секція 3. Цивільне та сімейне право. Цивільне процесуальне право. Комерційне право. Житлове право. Зобов’язальне право. Міжнародне приватне право. Трудове право та право соціального забезпечення]

Автор: Палійчук Володимир Богданович, студент 3 курсу юридичного факультету, Київський національний університет імені Тараса Шевченка


Питання мирного та позасудового врегулювання спорів в сучасному цивільному процесі відіграє надзвичайно важливу роль. Примирювальні процеси в Україні лише набирають обертів, тому поки особи вирішують спори шляхом подання позовів, висловлюванням взаємних звинувачень та претензій. Отже, виникнення нового інституту в цивільному процесі, а саме врегулювання спору за участі судді, може значно зменшити навантаження на українські суди. 

Важливість та актуальність теми дослідження обумовлена нещодавніми змінами в цивільному процесуальному кодексі, які принесли в наше процесуальне законодавство такий новий інститут як врегулювання спору за участі судді.  Саме тому, зважаючи на актуальність даного питання, необхідно проаналізувати це нововведення і розглянути його основні переваги, недоліки та характерні риси.

Суть цього інституту полягає в тому, що допускається врегулювання спору за участі судді, але виключно до початку розгляду справи по суті та за згодою сторін. Також є виняток із загального правила, який зазначений в частині 2 статті 201 ЦПК, а саме те, що проведення врегулювання спору за участі судді не допускається у разі, якщо у справу вступили третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору. 

Щодо тривалості цього врегулювання, то воно повинно бути протягом розумного строку, але не більше тридцяти днів з дня постановлення ухвали про його проведення. Сам же строк проведення врегулювання спору за участі судді продовженню не підлягає. Так само і заборонено проводити врегулювання спору за участі судді повторно. 

Процесуальне закріплення цього процесу відбувається шляхом постановлення ухвали, а безпосередньо провадження у справі зупиняється.

В статті 203 ЦПК України зазначений конкретний порядок врегулювання спору за участі судді. Так, в цій статті зазначено, що врегулювання спору може проводитися у двох формах – спільні або закриті наради. Спільні наради проводяться за участі усіх сторін,  їх представників та судді, в той час як закриті наради лише за ініціативою судді з кожною із сторін окремо. В цій статті зазначається порядок дій, які повинний вчинити суддя на початку та протягом цього процесу з врегулювання спору за участі судді. Суддя під час закритих нарад може звертати увагу сторони на практику застосування норм права в аналогічних ситуаціях, а також пропонувати можливі шляхи вирішення цього спору. Разом з тим варто мати на увазі, що суддя не може давати юридичні рекомендації сторонам або давати оцінку доказам. [3]

Багато хто також звертає увагу на частини 7 та 9 статті 203 ЦПК, в яких вказано, що інформація, яка була отримана під час врегулювання спору, є конфіденційною. Більше того, під час врегулювання спору за участю судді протокол наради не ведеться та не здійснюється фіксування технічними засобами. Також забороняється використовувати портативні аудіотехнічні пристрої і здійснювати фото- і кінозйомку, відео-, звукозапис. 

Незважаючи на прогресивність нововведення, вищезазначений інститут, насправді, має низку недоліків. Варто мати  на увазі, що суди перевантажені і, ймовірно, деякі судді будуть розглядати інститут врегулювання спору за участі судді не як механізм розвантаження їхньої роботи, а як нову, цілком незрозумілу процедуру, на яку потрібно витрачати величезну кількість часу. Як результат, набагато легше здійснювати правосуддя у звичний спосіб. [2]

З іншого боку, у практиці зарубіжних країн, зокрема країн Європейського Союзу, схожі форми врегулювання спору набувають все більшого поширення і їх вже розглядають не як альтернативний спосіб вирішення спору, а саме як ефективний спосіб вирішення спору. Тому, можливо, деякі побоювання щодо ефективності врегулювання спору за участі судді є марними.

Щодо переваг цього інституту, то варто зазначити, що проведення врегулювання спору саме професійним та кваліфікованим суддею значно підвищить ефективність цього процесу. Суддя розуміє всі аспекти тих чи інших спірних правовідносин та приблизно знає фінальний результат розгляду цієї справи в суді. Він може роз’яснити сторонам перспективи вирішення їхньої справи, посилаючись на усталену судову практику в аналогічних справах. Це буде ще більше стимулювати сторони до мирного вирішення спору. [1]

Та все ж не всі судді справді підходять для ролі посередника між сторонами, адже не в усіх є відповідні навички та кваліфікація, щоб переконати сторони врегулювати спір ще до початку розгляду справи. Це значний недолік інституту врегулювання спору за участі судді, який буде виявлено вже безпосередньо під час проведення цієї процедури на практиці. 

В кінці-кінців, варто також мати на увазі, що багато суддів не будуть зацікавлені у витрачанні свого часу на врегулювання спору до розгляду справи по суті. Процесуальне законодавство не визначає, як саме буде враховуватися витрачений час на врегулювання спору за участі судді в загальне навантаження на суддів, а також не зазначає про додаткові заохочення для суддів, яким вдасться примирити сторони. 

Якщо всі інші вищезазначені мінуси нововведення не вирішити, то вони можуть призвести до нівелювання значення доволі перспективного інституту врегулювання спорів за участю судді. 

Отже, очевидно, що врегулювання спору за участю судді не є ідеальним процесуальний інститут. Та якщо він буде вдало імплементований на практиці, то це значно зменшить навантаження на наші суди. Однак ми повинні також мати на увазі, що не усі судді мають достатньо навичок та кваліфікації для того, щоб проводити процедуру врегулювання спору. Більше того, деякі судді просто не будуть зацікавлені в цьому процесі. Вони не будуть мати бажання заглиблюватися в конкретну справу, проводити консультаційний процес зі сторонами та сприяти їхньому примиренню. Їм буде значно легше розглянути справу відповідно до старої формалізованої процедури. 

Література:

1. Левіцький Є. Медіація vs. Врегулювання господарського спору за участю судді// Юридична газета. – 2017. – №27-28. – С.44-45

2. Романадзе Л. Д. Врегулювання спору за участю судді та інші процесуальні новели: вплив на розвиток медіації [Електронний ресурс] / Луїза Джумберовна Романадзе. – 2017. – Режим доступу до ресурсу: http://mediation.ua/wp-content/uploads/2017/05/Stattya-pro-Mediatsiyu-v-proektah-protses-kodeksiv-2.pdf

3. Що таке процедура досудового врегулювання спорів за участю судді? [Електронний ресурс]. – 2017. – Режим доступу до ресурсу: https://adm.if.court.gov.ua/sud0970/dvs/whatis/

________________

Науковий керівник: Шурин Олена Андріївна, кандидат юридичних наук, асистент кафедри правосуддя юридичного факультету, Київський національний університет імені Тараса Шевченка 

Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота