ПРИМИРЮВАЛЬНІ ПРОЦЕДУРИ В ГОСПОДАРСЬКОМУ ПРОЦЕСІ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

ПРИМИРЮВАЛЬНІ ПРОЦЕДУРИ В ГОСПОДАРСЬКОМУ ПРОЦЕСІ

30.04.2018 11:39

[Секція 7. Господарське право. Господарське процесуальне право. Фінансове право. Банківське право]

Автор: Патрик Соломія Петрівна, студентка 2 курсу, ОР «Магістр», Київський національний університет імені Тараса Шевченка


Актуальність роботи підкреслюється тими труднощами, що виникли при імплементації в Господарський процесуальний кодекс України (Далі –ГПК України) процедури врегулювання спору за участю судді ( Далі – ВСС) та принципу «сприяння примиренню» суддею.

Визначено, що примирювальні процедури, це перш за все, процедури, які обираються сторонами добровільно, проводяться на основі переговорів, які мають конфіденційний характер, із залученням третьої нейтральної сторони з метою врегулювання спору. Окрім того, під метою примирювальних процедур рекомендовано розуміти врегулювання спору на основі взаємних уступків із збереженням партнерських відносин. Визначено, що принцип «примирення» має «прихований» характер та  існує в законодавстві у формі побічного закріплення в нормах ГПК України. Виявлено, що сторони конфлікту можуть домовитись про застосування примирювальних процедур в усній формі, без письмового, документарного оформлення такої домовленості. Встановлено, що для судочинства України характерною є система інтегрованої примирливо-юрисдикційної судової діяльності. Рекомендовано під терміном «примиритель» в господарському процесі розуміти третю, нейтральну сторону, яка володіє спеціальною кваліфікацією в певній галузі та високоавторитетними особистими та діловими якостями, є неупередженою на незалежною при виконанні  примирювальних функцій, яка своїми діями сприяє врегулюванню спору з метою взаємного задоволення кожної із сторін правового спору.

Визначено, що примирювальні процедури в Україні засновані на наступних нормативно-правових актах: закріплення конституційного права що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (ч. 5  ст. 55 Конституції України); ратифікація Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом від 2014 р.; прийняття Закону України «Про внесення змін до Конституції України щодо правосуддя»;  закріплення в ГПК України  процедури ВСС; укладання мирової угоди на будь-якій стадії судового процесу; а також в Стратегії реформування судоустрою, судочинства та суміжних правових інституів на 2015 – 2020 роки пропонується впровадження інституту медіації і посередництва.

Досліджено процедуру врегулювання спору за участю судді, яка регулюється ст. ст. 186 – 190 ГПК та визначено основні проблеми цієї процедури: відсутні критерії підвідомчості спорів процедури ВСС та можливість врегулювання спору за участю судді повністю або частково; відсутня можливість застосування ВСС після початку розгляду справи по суті, більше того строки проведення ВСС є чіткими та  не підлягають продовженню, професійна та етична непідготовленість суддів до виконання функцій судового примирителя, заборона відводу судді, активна роль судді під час ВСС, який має повноваження пропонувати стороні можливі шляхи мирного врегулювання спору,  а також відсутні вимоги до приміщення де відбувається ВСС.

Запропоновано  пропозиції до ГПК України з метою вдосконалення процедури врегулювання спору за участю судді: 1) закріпити в ГПК України принципи ВСС: оперативність та справедливість врегулювання спору; добровільність застосування ВСС; рівноправність сторін; співробітництво сторін; добросовісність сторін; незалежність судді; неупередженість (нейтральність) судді; конфіденційність; 2) встановити в ГПК України норми, які б визначали б правові критерії визнання спору таким, що може бути врегульовано за участю судді; 3) надати право сторонам застосовувати процедуру ВСС на будь-якому етапі розгляду справи, якщо –  це буде відповідати інтересам сторін спору; 4) закріпити в ГПК України права та обов’язки сторін, які беруть участь в процедурі ВСС: Сторони мають право: відмовитися від призначеної господарським судом, процедури врегулювання спору за участю судді з моменту винесення ухвали про призначення судді, а також відмовитися на будь-якій стадії переговорів від подальшого її проведення шляхом подання письмової заяви; вносити пропозиції про порядок проведення процедури ВСС; залучати за згодою з іншою стороною і суддею інших осіб (фахівців, експертів) для участі в ВСС, якщо – це необхідно для врегулювання спору; представляти іншій стороні докази, інформацію, необхідні для прояснення позиції і врегулювання спору; брати участь у проведенні закритих та спільних нарад з суддею; вносити пропозиції про врегулювання спору; укладати угоди по фактичним обставинам справи; виробляти умови угоди про примирення; подавати клопотання до суду, про продовження терміну примирювальної процедури в разі його закінчення; Сторони зобов'язані: дотримуватися принципів процедури врегулювання спору за участю судді; представляти суду документи, що підтверджують повноваження представників на участь в ВСС та укладення мирової угоди; з'являтися за викликом судді для участі в ВСС; дотримуватися узгодженого з іншою стороною і суддею  порядку проведення ВСС; 5) передбачити право сторін подати клопотання про продовження процедури ВСС;  6) закріпити в Главі 4 ГПК України  норму відсильного  характеру на ст. 35 ГПК України у якій містяться підстави для відводу судді; 7) рекомендовано скористатись досвідом Білорусії, де в господарському процесуальному кодексі передбачено право сторін врегулювати спір під час ВСС повністю або частково, а з питань щодо яких сторони не змогли домовитись суддя відкриває провадження по справі;  8) встановити в ГПК України заборону консультування сторін суддею; 9)  розробити та затвердити кодекс поведінки для суддів-примирителів З’їздом суддів України за пропозицією Ради суддів України; 10) встановити вимоги для суддів перед тим як приступити до здійснення функцій по врегулюванню спору, кожного року проходити спеціальний курс навчання з метою підвищення своїх професійних та особистих якостей як примирителя. 

Отже, запровадження примирювальних процедур в ГПК України та їх інтеграція в судовий процес є втіленням передових тенденцій розвитку процесуального законодавства європейських країн, що, безумовно, є позитивною складовою судової реформи в Україні.

________________

Науковий керівник: Рєзнікова Вікторія Вікторівна, доктор юридичних наук, професор кафедри господарського права, Київський національний університет імені Тараса Шевченка



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота