ОМБУДСМАН ЯК ЗАСІБ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КОНСТИТУЦІЙНИХ ПРАВ І СВОБОД ЛЮДИНИ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

ОМБУДСМАН ЯК ЗАСІБ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КОНСТИТУЦІЙНИХ ПРАВ І СВОБОД ЛЮДИНИ

24.05.2018 19:16

[Секція 2. Конституційне право. Конституційне процесуальне право. Міжнародне право]

Автор: Геков Максим Віталійович, студент 3 курсу, 12 групи, Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, місто Харків, Україна


У наш час в кожній країні існує певний механізм захисту прав громадян. Він включає в себе такі інституційні структури як парламент, президента, уряд, судову систему, прокуратуру та інші правозахисні органи. Але діяльність зазначеного механізму виявляється недостатньо ефективною у розв’язанні проблеми захисту прав людини. Тому виникає потреба у запровадженні оригінальних та більш прогресивних у цьому плані інструментів правозахисту. Одним з них є інститут парламентського уповноваженого з прав людини, що відомий у світі під назвою «омбудсман». 

«Омбудсман» – слово шведського походження, що в перекладі означає«представник чиїхось інтересів». Загалом поняття «омбудсман» тлумачиться як спеціальна посадова особа, яка обирається (призначається) для контролю за дотриманням прав людини адміністративними органами, а в деяких країнах – приватними особами й об’єднаннями. Вперше цей інститут виник у Швеції, але протягом ХХ ст. поширився в багатьох країнах: Фінляндії, Норвегії, Данії, Великобританії, Франції тощо. Тепер він існує більш ніж у 100 країнах світу. 

Виокремлюють дві моделі інституту омбудсмана – шведська та англійська. Вони обидві спрямовані на захист прав громадян, їх різниця полягає в тому, що в Англії існує механізм так званого «парламентського фільтру», тобто громадяни спочатку звертаються до представників омбудсмана, а вже потім до нього. 

Квазі-омбудсмани існують в країнах, що мають більш-менш сильну виконавчу владу. Найяскравішим прикладом цього є інститут медіатора-посередника у Франції, що належить до категорії адміністративних органів, бо діє в рамках виконавчої гілки влади та призначається Декретом Міністрів. 

Різні варіанти інституції омбудсмана і, відповідно, різні назви у кожній країні. Так, у Швеції, Фінляндії і Данії – це омбудсман, у Великобританії – парламентський уповноважений, у Греції – захисник громадян, Польщі – уповноважений з прав громадян, в Литві – контролер Сеймутощо. Це викликано різним історичним середовищем, неоднаковою правовою культурою, впливом конституційно-правових систем.

Проте за всіх існуючих організаційно-правових форм правова природа омбудсмана характеризується спільними рисами, притаманними омбудсманам більшості країн. Однією з таких рис є те, що омбудсман – це спеціальний контрольно-наглядовий, правозахисний орган державної влади (посадова особа). Його запровадження є реакцією суспільства на недосконалість існуючої в країні правозахисної системи. Суспільство зацікавлене у створенні нового, більш ефективного інституту, який би став доповненням до існуючих форм контролю та нагляду у сфері забезпечення прав людини. 

Статус омбудсмана визначається положеннями конституції країни чи спеціальним законом. Причому, як свідчить світовий досвід, даний інститут запроваджується трьома шляхами: або на основі конституційних положень,що пізніше розвиваються в законодавстві (Швеція, Данія, ФРН, Іспанія, Угорщина, Намібія, Україна та цілий ряд інших країн), або внаслідок прийняття спеціального закону і більш пізнього закріплення зазначеного інституту на конституційному рівні (Португалія, Польща та деякі інші держави), або шляхом урегулювання статусу омбудсмана спеціальним законом без фіксації в конституції (Франція, Великобританія, Австралія, ряд штатів США).

Інститут омбудсмана буває як одноособовим, так і колегіальним органом. Незалежно від моделі інституції, діяльність омбудсмана персоніфікована,що надає йому індивідуальності й специфічності у механізмі захисту праві свобод людини та громадянина. Омбудсмани самі розглядають скарги громадян, вивчають матеріали та обставини справи, а персонал їх служби тільки допомагає їм готувати справи до розгляду.

Омбудсман реалізує свої повноваження, порушуючи провадження за зверненнями громадян або діючи за власною ініціативою. Сферою його діяльності є відносини між громадянином і державним органом, організацією, установою, об’єднанням громадян, їх посадовими особами тощо, а найчастіше – це контроль у сфері взаємовідносин «громадянин– виконавча влада».

Робота омбудсмана носить неформальний характер. Неформалізований підхід щодо вирішення скарг громадян на порушення їх прав і свобод вигідно відрізняє цей інститут від інших правових, в тому числі судових способів захисту прав людини. Основним в його діяльності є безкоштовний, простий і зрозумілий для громадян метод роботи. Це полягає в тому, що законодавством не передбачені якісь особливі вимоги щодо поданих громадянами скарг.Як правило, такі вимоги стосуються тільки терміну подачі скарги, інколи її форми. Хоча більшість омбудсманів світу широко, вільно і гнучко трактують перераховані умови і можуть на свій розсуд приймати скарги до розгляду й при недотриманні зазначених вимог. 

Характеристика місця омбудсмана в системі органів державної влади різних країн свідчить про його належність здебільше до законодавчої гілки влади, у лоні якої він виник. Проте у світовій практиці не поодинокі випадки, коли омбудсман функціонує в рамках виконавчої гілки влади, а інколи, з позицій сучасного розуміння державотворення, його відносять до контрольно-наглядової гілки влади, або визначають автономною контрольно-наглядовою інституцією.

Таким чином, зважаючи на те, що проблема дотримання та захисту прав та основних свобод людини та громадянина сьогодні набула надзвичайної гостроти та актуальності, у зв’язку з тим, що відносини у сфері реалізації, охорони і захисту прав і свобод людини та громадянина стали предметом регулювання не тільки внутрішньо державного права, а ще й міжнародного, а також зважаючи на обстановку на міжнародній воєнній та політичній аренах, кожна держава має створити ефективні юридичні механізми забезпечення прав людини. Саме цьому і сприяє діяльність інституту омбудсмана. Тому доцільним є запровадження цього інституту в усіх країнах світу.

Список використаних джерел та літератури:

1.  Шемшученко Ю.С. Мурашин Г.А. Институт омбудсмена в современном буржуазном государстве // Советское государство и право. – 1971. – № 1. – с. 139–144.

2.  Тодика Ю., Марцеляк О. Інститут омбудсмена: світові моделі і досвід // Вісник Акад.правових наук України. – 1998. - №2 (13). – с.57-66.

3.  Омбудсмен на европейском континенте. Служба защиты прав человека и гражданина. Мировой опыт/ Бойцова В.В. - М., 1996. – 235 с.

4.  Наулік Н.С. Інститут омбудсмена в Україні та Республіці Польща: порівняльне дослідження: автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.02 / Н.С. Наулік ; НАН України. Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького. – К., 2007. – 19 с.

5.  Хаманёва Н.Ю. Уполномоченный по правам человека – защитник прав граждан. - М.: Институт гос-ва и права РАН, 1998. – 80 с. 

6.  Зеленцов А.Б. Контроль за деятельностью исполнительной власти в зарубежных странах. – М.: Изд-во РУНД, 2002. – С. 190.

7.  Охрана прав граждан в зарубежных странах: институт омбудсмена (сравнительный аспект). – М., 1991. – 12 с.

8.  Служба защиты прав человека и гражданина: Мировой опыт/ Бойцова В.В. – М.: БЕК, 1998. – 408 с.

9.  Бойцова В.В Контроль за исполнительной властью в Великобритании: правовой институт омбудсмена // Политические исследования. – 1993. – № 1. – С. 183–188.

_________________________

Науковий керівник: Гончаренко Олена Андріївна, доцент кафедри державного будівництва Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота