ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ МЕНЕДЖМЕНТУ КОРПОРАТИВНОГО СЕКТОРУ В УКРАЇНІ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ МЕНЕДЖМЕНТУ КОРПОРАТИВНОГО СЕКТОРУ В УКРАЇНІ

31.05.2018 09:54

[Секція 2. Менеджмент]

Автор: Фоміченко Інна Петрівна, кандидат економічних наук, доцент, Донбаська Державна машинобудівна академія; Баркова Світлана Олександрівна, асистент кафедри менеджменту Донбаська Державна машинобудівна академія; Прохоренко Наталія Сергіївна, магістрант кафедри менеджменту, Донбаська Державна машинобудівна академія


Менеджмент XXI століття стикається з новими проблемами. Практики очікують від теоретиків відповіді на питання: «Що робити в сучасному мінливому світі?». Колишні ефективні підходи вже не дають очікуваних результатів. «Причина такого становища – стара, що склалася система менеджменту більше не працює [1].

Менеджмент покликаний створювати умови для успішного існування підприємства, зміни в світовій економіці, звичайно, вимагають і змін або розвитку нових теорій ефективного управління нею. Розглядаючи менеджмент як один з основних інструментів забезпечення сталого розвитку ринкової економіки, постає питання про необхідність дослідження тенденцій розвитку менеджменту в Україні на фоні світової нестабільності. 

В результаті аналізу поглядів науковців на стан вітчизняного менеджменту, виявлено проблему значного відставання рівня українського менеджменту в порівнянні з західним.

Український менеджмент розглядають лише з початком формування корпоративного сектору економіки. [2]. В перші роки незалежності відбувався приватизаційний процес в Україні та створення нормативно-правової бази, тому перед підприємствами постало питання про швидку адаптацію до нових реалій ринку і, як наслідок, створення нового типу управлінців-менеджерів, які були б здатні ураліти підприємствами в таких умовах.

Під час дослідження етапів розвитку вітчизняного корпоративного сектора економіки країни та наукової думки щодо цих процесів [1–4], виявлено, що незважаючи на те, що минуло вже понад 20 років, нові світові тенденції в теорії та практиці менеджменту впроваджуються в сучасних вітчизняних підприємствах досить стримано. На сьогодні, менеджмент, що домінує на підприємствах України, можна умовно поділити на основні напрями.

Система менеджменту, що залишилася у спадок від радянських часів. Основними її ознаками є: жорстка централізація, слабка мотивація персоналу, активне використання адміністративних методів управління. Характерними рисами таких підприємств є низька продуктивність праці та конкурентоспроможність, нездатність підприємства вийти на зовнішні ринки через якість продукції тощо. 

Система менеджменту, що сформувалася в малих та середніх підприємствах. Основні ознаки – максимально спрощена організаційна структура підприємства (як правило, лінійна), відсутність стратегії розвитку. 

Система менеджменту, що була впроваджена іноземними компаніями. Характерною рисою менеджменту даного виду є часткове впровадження іноземних підходів до управління. Досвід іноземних компаній часто пояснюється неможливістю застосування тих чи інших нових підходів в менеджменті, оскільки на вітчизняний корпоративний сектор мають потужний вплив зовнішні чинники (політична, економічна, соціальна ситуація в країні тощо).

Тобто, з одного боку, вітчизняні власники підприємств розуміють необхідність впровадження нових стандартів менеджменту, а з іншого – вони не можуть здолати бар’єри на шляху до інтеграції в сучасну світову систему менеджменту. До таких бар’єрів, можна віднести наступні: проблема підготовки висококваліфікованих керівників виробництва, часто неправильне уявлення про сутність роботи менеджера власниками підприємств, невміння делегувати свої повноваження, недостатня увага проблемам формування корпоративної культури та збільшення рівня соціальної відповідальності підприємства, страх перед впровадженням інновацій, нерозуміння ролі забезпечення ефективних комунікаційних процесів на підприємстві та багато інших.

У суспільстві знань змінюються і вимоги до інноваційного менеджменту. «Сьогодні організація повинна бути не просто інноваційної, вона зобов'язана бути лідером змін ... Якщо сьогодні організація не стане лідером змін, вона не зможе створити постійну установку на інновації. Інновації мають носити систематичний характер» [3]. Всі сучасні проблеми менеджменту обумовлені тим, що змінюється не тільки економіка, а й суспільство. Управляти в нових умовах новими співробітниками старими випробуваними способами – значить прирікати компанію на гарантований провал. Сучасний менеджмент вчорашнього дня служить зміцненню ієрархічних відносин і бюрократії, автократії та несправедливості, нерівності і привілейованого становища окремих груп.

В той же час, не дивлячись на цілу низку проблем, вітчизняними підприємствами робляться кроки в напрямку впровадження сучасних теорій і практик в менеджменті. Охарактеризовано основні тенденції в цьому напрямку:

В результаті глобалізаційних процесів, що відбуваються в світі, посилюється важливість використання підприємствами міжнародного досвіду управління. Значну роль в цьому відіграють великі транснаціональні корпорації. 

Впроваджуються різні методи підвищення кваліфікації співробітників – курси, тренінги, закордонне стажування тощо.

Все більше уваги приділяється проблемі мотивації персоналу – не тільки матеріальної, але й інших форм мотивації.

Звичайно, зазначені тенденції не вирішують усіх проблем сучасного менеджменту України, але мають позитивне спрямування.

Зроблено висновок, що, не дивлячись на досить невеликий досвід формування системи менеджменту в країні, вітчизняні власники підприємств прийшли до розуміння необхідності розвитку інтелектуального капіталу, а отже, і компетенції менеджерів як одного з пріоритетних елементів забезпечення ефективної діяльності підприємства. 

Література:

1. Питер Сенг «Пятая дисциплина. Искусство и практика самообучающейся организации» / Сенг Питер /, Олимп-Бизнес, 2009

2. Скударь Г. М. Управление конкурентоспособностью крупного акционерного общества. Проблемы и решения /Г.М. Скудар. – К.: Наукова думка, 1999.- 496с. 

3. Друкер, Питер, Ф. Задачи менеджмента в XXI веке.: Пер. с англ.: – М.: Издательский дом «Вильямс», 2015. – 272 с.

4. Мироненко Є.В. Стратегічне управління підприємством: Навч. Посібник/ Є.В. Мироненко, І.П., І.П. Фоміченко, А.В. Остафійчук – Краматорськ.:ДДМА, 2011. –278с.



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота