МІСЦЕВЕ САМОВРЯДУВАННЯ В УКРАЇНІ ТА СВІТІ: ПОРІВНЯЛЬНИЙ АСПЕКТ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

МІСЦЕВЕ САМОВРЯДУВАННЯ В УКРАЇНІ ТА СВІТІ: ПОРІВНЯЛЬНИЙ АСПЕКТ

28.06.2018 10:50

[Секція 5. Адміністративне право. Адміністративне процесуальне право. Митне та податкове право. Муніципальне право]

Автор: Федосеєв Денис Андрійович, Адвокатське об’єднання «КЕЙНАС ЛІГАЛ»


Сьогодні у час активного розвитку усіх сфер життєдіяльності будь-якої особи все більшого значення набуває питання реалізації прав та свобод людини і громадянина. Реалізації відповідних прав та свобод, які визначаються як національним, так і міжнародним законодавством, повинні сприяти державні органи, установи та організації. В Україні важливу роль у цьому напрямку відіграє місцеве самоврядування, яке як визначено у статті 7 Конституції України (далі - КУ) «визнається і гарантується» [1].

Порівнюючи ст. 140 КУ та ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - ЗУ про МСУ), звернемо увагу на очевидну відмінність у формулюваннях у цих двох нормативних актах, що має значення для правозастосування: «реальна здатність» [2].

Європейська хартія місцевого самоврядування (далі - Європейська хартія) у статті 3 - Концепція місцевого самоврядування визначає, що «місцеве самоврядування означає право і спроможність органів місцевого самоврядування в межах закону здійснювати регулювання та управління суттєвою часткою публічних справ, під власну відповідальність, в інтересах місцевого населення» [3].

Таким чином, важливим є не просто декларація про існування права місцевої громади, а значення має реальна здатність (спроможність) групи людей реалізувати це право.

Місцеве самоврядування або ж як ще називають територіальне самоврядування у кожній державі має свої специфічні риси, що обумовлено історичними факторами, територіальними особливостями держави, а також механізмами державного управління.

Порівняємо функціонування територіального самоврядування у Польщі.

1. Нормативне правове регулювання діяльності місцевого самоврядування в Україні та Польщі здійснюється на підставі конституцій держав, а також профільних законів: в Україні - це ЗУ про МСУ, оскільки як зазначає Бучинська А. Й. «місцеве самоврядування діє лише на найнижчому (базовому) рівні адміністративно-територіального поділу держави (село, селище, місто)» [4, с. 18], а ось у Польщі - існують 3 закони про самоврядування гміни, повіту, воєводства.

2. У Польщі, представницькі органи територіального самоврядування, діють на всіх трьох рівнях територіального поділу держави як колегіальні органи, до складу яких входять депутати, що обираються членами відповідної територіальної громади. Назва представницьких органів територіального самоврядування різниться: на рівні гміни і повіту – це ради, на рівні воєводства – сеймик, однак жодним чином цей факт не впливає на їх правову природу як колегіальних і виборних органів. [4, с. 40].

В Україні також представницькі органи є колегіальними та діють на різних рівнях: місцевий рівень - сільські, селищні, міські ради; обласний, районний рівень - обласні та районні ради.

3. У свою чергу, в Польщі до виконавчих органів територіального самоврядування на рівні гміни віднесено одноособовий виконавчий орган – це війт (бурмістр, президент міста), який обирається територіальною громадою шляхом таємного голосуванням на основі прямого, рівного, загального виборчого права; на рівні повіту і воєводства діє правління як колегіальний виконавчий орган, що обирається відповідними представницькими органами. [4, с. 44]

У нашій державі виконавчими органи сільських, селищних і міських рад є виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи [2], а виконавчими органами обласних та районних рад є державні адміністрації.

Місцеве самоврядування в інших європейських країнах:

1. Словаччина – область, воєводство – сеймик та голова сеймику, повіт – рада повіту та уряд [5].

2. Австрія – основний елемент місцевого самоврядування – сільські та міські гміни. Органами гміни є рада гміни, уряд, бурмістр [5].

3. Угорщина – двоступеневий поділ – гміни та воєводства. На рівні гміни органами є рада гміни та бурмістр [5].

Таким чином, місцеве самоврядування повинно постійно розвиватися, щоб відігравати ще більш важливу роль у житті будь-якої людини шляхом надання якісних сервісних послуг, поліпшення життя на найнижчому рівні функціонування держави.

Література:

1. Конституція України : Закон України № 254к/96-ВР від 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.

2. Про місцеве самоврядування в Україні : Закон України № 280/97-ВР від 21 травня 1997 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 24. – Ст. 170.

3. Європейська хартія місцевого самоврядування [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/994_036.

4. Бучинська Анна Йосипівна. Адміністративно-правові засади діяльності органів місцевого самоврядування за законодавством України та Польщі.- Дис. канд. юрид. наук: 12.00.07, Кабінет Міністрів України, Нац. ун-т біоресурсів і природокористування України. - К., 2014.- 200 с.

5. Sławomir Dębski Samorząd terytorialny w Polsce : tradycja a współczesne przemiany polityczne: monografia [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://milenium.edu.pl/application/files/biblioteka/Samorzad_terytorialny_w_-Polsce_-tradycja_-a_-wspolczesne_-przemiany_-polityczne.pdf.

Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота