ГРОМАДСЬКІ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА СИСТЕМА ЇХ РЕГУЛЮВАННЯ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

ГРОМАДСЬКІ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА СИСТЕМА ЇХ РЕГУЛЮВАННЯ

13.07.2018 16:34

[Секція 5. Адміністративне право. Адміністративне процесуальне право. Митне та податкове право. Муніципальне право]

Автор: Красногор Олександр Володимирович, кандидат юридичних наук, приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу, Голова ГО «Асоціація правознавців Чернігова»


Історія України доводить цінність, життєздатність і необхідність державного визнання та законодавчого закріплення за громадськими об’єднаннями, їх правового статусу, який охоплює широкий спектр особистих, соціально-економічних, політичних прав, свобод та обов’язків людини і громадянина, а також дозволяє особистості бути повноправним учасником суспільних відносин, брати активну участь в управлінні справами держави та будівництві демократичного суспільства, забезпечити собі гідне життя.

Процес формування правового статусу громадського організацій в Україні поки триває і подальше його реформування й удосконалення передбачає розширення його змісту за рахунок введення нових прав та обов’язків і наповнення додатковим сенсом уже проголошених і закріплених чинним законодавством прав та обов’язків, спрямованих на створення умов для ефективного розвитку особистості, що має здійснюватися гармонійно відповідно до змін, які відбуваються в суспільстві. 

Нормативно-правове регулювання діяльності громадських організацій в Україні є складним і неієрархічним, що зумовлено специфікою механізмів, які забезпечують відтворення його елементів, будучи чинником визначення особливостей функціонування громадських об’єднань.

Складність нормативно-правового регулювання діяльності громадських організацій в Україні має об’єктивний характер, зумовлений тим, що поряд з формальними відмінностями між елементами є сутнісна розбіжність: між формально закріпленими і юридично не зафіксованими вимогами до нормативного забезпечення. Вимоги учасників правового життя, звернені до держави та безпосередньо до органів, що здійснюють законодавчу діяльність, по суті, є специфічними за своєю природою, змістом і формами вираження вимог інститутів громадянського суспільства.  

Специфіка нормативно-правового регулювання діяльності громадських організацій в Україні обумовлює виникнення внутрішніх і зовнішніх протиріч, що надає регулюванню динамічності. 

Правовий статус громадських організацій в Україні має такі ознаки: централізоване, імперативне правове регулювання (метод субординації), тобто встановлені в правовому порядку призначення суб’єкта публічного права, його місце і роль у правовій системі; обов’язкова кореляція юридичних прав і юридичних зобов’язань, які сукупно утворюють категорію «повноваження», а своїм основним призначенням мають забезпечення публічного інтересу та практичну реалізацію громадянських прав і свобод; юридична відповідальність суб’єкта публічного права за належне здійснення повноважень та інші.

Громадська організація характеризує компетенцію, оскільки в ній виражаються правосуб’єктність і правовий статус суб’єктів публічного права, що припускає можливість брати участь у публічно-правових відносинах, набувати права й обов’язки. Це не відкидає можливості розглядати компетенцію як елемент предмета регулювання публічного права, щодо характеристики суб’єктів правовідносин у сфері діяльності громадських об’єднань. Компетенція може виражатися у вигляді публічних функцій, предметів відання, повноважень або прав та обов’язків, юрисдикції, публічних послуг, а встановлення мети забезпечує стабільний нормативний орієнтир громадського об’єднання як суб’єкта публічно-правових відносин та стійку діяльність у межах компетенції.

Принципи діяльності громадських організацій доцільно розглядати як діалектичне поєднання керівних ідей, які об’єднують в собі правові засади і входять як комплексні елементи в структуру нормативно-правових актів, що формуються в різних галузях соціально-правової дійсності, відповідно до яких будується діяльність громадських об’єднань, як суб’єктів права, за напрямом упорядкованості й відповідності законодавству, що сукупно створює загальні засади діяльності громадських об’єднань, які функціонують у суспільстві відповідно до інтересів народу. 

Принципи діяльності громадських організацій поділяються на загальні, міжгалузеві, галузеві та інституційні (які діють в рамках окремих правових інститутів). Загальні принципи формуються в процесі розвитку держави й суспільства на основі сприйняття історичного досвіду правового регулювання та конкретизуються на конституційному рівні. Основоположним є принцип верховенства прав і свобод людини, який конкретизується у презумпції невинуватості, а також принципи справедливості, рівноправності, гуманізму, законності в контексті обов’язковості приписів позитивного права; визначення юрисдикції; неприпустимості зловживання правом. 

Форма діяльності громадських організацій є об’єктивно необхідним, законодавчо регламентованим, цілеспрямованим способом діяльності, що здійснюється в життєво важливій сфері суспільних відносин та спрямований на втілення в життя цілей громадського об’єднання й поставлених перед ним завдань, виражаючи сутність об’єднання і соціальне призначення в суспільстві; зумовлений адміністративно-правовим статусом, як комплексом повноважень, які реалізуються у сфері адміністративно-правового регулювання у взаємовідносинах з державними органами. 

Важливе місце в реалізації мети і завдань громадських організацій посідають не правові форми діяльності, які не пов’язані з юридично значущими діями, що спричинюють правові наслідки, проте регулюються нормами права, проявляючись в підзаконній діяльності, пов’язаній з організаційною та підготовчою (економічною, політичною, інформаційною й іншою) роботою. 

Методи діяльності громадських організацій – це система юридичних способів, які цілеспрямовано регулюють суспільні відносини на основі надання суб’єктивних прав, покладення позитивних обов’язків, заборони вчиняти певні дії, що передбачає три основні способи впливу на поведінку людей – дозвіл, зобов’язання та заборону, які тісно взаємодіють між собою, забезпечуючи системний характер дії та здатні одночасно, хоча й по-різному, впливати на суспільні відносини, завдяки регулятивному впливу набору правових засобів – інструментального оснащення реалізації прав людини. 

У правовій доктрині Європейського Союзу розуміння «громадські об’єднання» має низку моментів, що розширюють його смислове значення та дозволяють віднести його до розряду правової категорії, що охоплює: систему міжнародних і національно-правових норм, які закріплюють становище особистості в колективі, правила взаємовідносин між людьми у створеному ними колективі, відносини колективу, його членів і держави; належну конкретному члену можливість соціально-політичних дій, передбачених правовими нормами та захищених державою.  

Основною проблемою адміністративно-правового регулювання діяльності громадських організацій в Україні є відсутність системного розвитку законодавства про громадські організації, наявність у вказаному правовому масиві юридичних колізій, прогалин і суперечностей, що негативно впливає на формування публічного статусу. 

Аналіз адміністративно-правової бази регулювання діяльності громадських організацій в Україні дозволяє зробити висновок про необхідність удосконалення й деталізації законодавства про громадські об’єднання з метою більш повної регламентації принципу рівності громадських об’єднань стосовно всіх організаційно-правових форм. 

Що ж стосується діяльності громадських організацій на практиці, як приклад можна привести ГО «Асоціація правознавців Чернігова, яка відповідно до Статуту – є добровільним громадським об’єднанням, що створена на засадах професійної належності та об’єднує представників юридичної професії, науковців, політичних та суспільних діячів, викладачів вищих навчальних закладів та інших осіб для сприяння втіленню в життя принципу верховенства права в державному, суспільному та громадському житті, сприяння розбудові правової держави, сприяння розвитку правосвідомості суб’єктів права та розвитку юридичної професії, задоволення та захист прав та законних інтересів членів Асоціації, а також сприяння їх неформальному спілкуванню.

Асоціація діє відповідно до чинного законодавства. Створена рішенням Установчих зборів Засновників. Зареєстрована як юридична особа, яка має відокремлене майно, може від свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав та нести обов’язки, бути позивачем і відповідачем у суді.

Метою на основним  напрямками діяльності Асоціації є:

- сприяння професійному розвитку правознавців та поширенню етичних стандартів поведінки серед правознавців;

- сприяння вдосконаленню системи підготовки та підвищення кваліфікації правознавців;

- сприяння підвищенню правової культури та правосвідомості громадян;

- сприяння підвищенню ролі права та юридичної професії в суспільстві;

- сприяння розвитку ринку юридичних послуг в Україні;

- забезпечення захисту законних прав та інтересів членів Асоціації та зміцнення існуючих правових норм щодо правової захищеності правознавців та членів Асоціації;

- сприяння поширенню правових знань серед населення;

- організація та впровадження заходів щодо вдосконалення юридичної освіти, розвитку юридичної професії та підвищення кваліфікації правознавців;

- організація дозвілля правознавців;

Отже, на прикладі вище сказано, можна говорити про те, що створення громадської організації - нескладний, але відповідальний процес, який допоможе легалізувати роботу неформального об'єднання і максимізувати корисний ефект на благо суспільства.

Література:

1. Комарова А. І. Громадські організації і об’єднання в Україні: реалії, проблеми, перспективи / А. І. Комарова // Соціальне партнерство – механізм реалізації прав людини, розбудови правової держави, громадянського суспільства : міжвідом. наук. зб. / за ред. А. І. Комарової. – К. : Наук.-дослід. ін-т «Проблеми людини», 2001. – Т. 24. 

2. Сацький П. В. Становлення політичної системи в Україні наприкінці 1980-х – в першій половині 1990-х рр. : автореф. дис. … канд. іст. наук : спец. 07.00.01 «Історія України» / П. В. Соцький. – К., 2003. – 16 с.

3. Віхляєв М. Ю. Громадські об’єднання як суб’єкти адміністративного права України : автореф. дис. ... д-ра юрид. наук : спец. 12.00.07 «Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» / М. Ю. Віхляєв. – Ірпінь, 2013. – 34 с.

4. Наливайко Т. В. Громадський контроль в Україні як інститут громадянського суспільства: теоретико-правовий аспект : автореф. дис. … канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень» / Т. В. Наливайко. – Львів, 2010. – 20 с.

5. Долгополов А. М. Організаційно-правові питання діяльності громадських формувань З охорони громадського порядку і державного кордону в Україні : автореф. дис. … канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 «Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» / А. М. Долгополов. – К., 2008. – 20 с.

6. Новіков М. М. Об’єднання громадян у механізмі взаємодії держави і громадського суспільства : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень» / М. М. Новіков. – Х., 2002. – 18 с.

7. Cтатут ГО «Асоціація правознавців Чернігова» затверджений Головою ГО «Асоціація правознавців Чернігова».

Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота