ЕВОЛЮЦІЯ ПИТАННЯ СМЕРТНОЇ КАРИ В ІСТОРІЇ РОСІЙСЬКОГО ПРАВА - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

ЕВОЛЮЦІЯ ПИТАННЯ СМЕРТНОЇ КАРИ В ІСТОРІЇ РОСІЙСЬКОГО ПРАВА

23.11.2018 14:08

[Секція 1. Теорія та історія держави і права. Філософія права. Історія політичних і правових вчень]

Автор: Федоров І. О., старший викладач, Глухівській національний педагогічний університет імені Олександра Довженка; Абакумова В. І., професор, Глухівській національний педагогічний університет імені Олександра Довженка


Вивчення питання смертної кари в Росії почалося у пер. пол. XIX ст. Інтерес до цієї проблеми обумовлений проведеною у цей період роботою з кодифікації права. Але еволюцію питання смертної кари, перш за все, слід вивчати за актовими документами.

Так, у 1398 р. світ побачила Двінська статутна грамота, яка вперше офіційно санкціонувала страту у російському законодавстві. Зауважимо, що «Руській правді» такої міри покарання не передбачалося. Крім того, у Двінській грамоті вища міра покарання – повішення – загрожувала тільки злодіям, спійманим у третій раз. І тільки у Псковській Грамоті 1467 р., смертна кара вже почала відігравати помітну роль в ієрархії покарань. Так, в «Псковской Судной Грамоте» позначені п'ять злочинів, за які доводилося розплачуватися життям: крадіжка з церкви, конокрадство, передача ворогові секретних відомостей, підпал і крадіжка у третій раз.

Судебник 1497 р. продовжив тенденцію розширення застосування смертної кари. До названих злочинів, що каралися смертю, додалися наклеп, розбій, різні види вбивства. Крадіїв стали відправляти на шибеницю вже після другої крадіжки. За часів Івана Грізного, публічні страти, що супроводжувалися тортурами, стали помітним явищем. Судебник 1550 р, прийнятий в період правління цього царя, став базою для подальшого розвитку законодавства, його кодифікації. 

Вперше в історії Росії кодифікація державного права була здійснена у 1649 р. – Земський Собор розробив «Соборное Уложение». Що стосується покарань за злочини, то Соборне Уложення 1649 р. виділяло кілька основних видів покарань, серед яких, особливе місце, займала смертна кара. Так, простими видами страти вважалися відрубування голови, повішення, утоплення. Певне місце в системі покарань займала «кваліфікована» смертна кара. До таких видів страти відносилося спалення, залиття горла розплавленим оловом або свинцем, четвертування, колесування. Одним з найтяжчих видів покарання було закопування живцем в землю (застосовувалося до дружини, яка умисно вбила чоловіка). 

У XVIII ст. була заподіяна спроба законодавчого скасування або обмеження смертної кари. Так, Військовий Артикул Петра I припускав застосування смертної кари в 123 випадках, однак реально смертна кара застосовувалася тільки за заколот, вбивство і зраду. У царювання Єлизавети Петрівни були скасовано смертну кару і тортури для осіб молодше 17 років. Окремі укази  1753 – 1754 рр. [1; 3] замінили страту засланням на каторжні роботи, а всі справи, за якими передбачалася смертна кара, підлягали передачі в Сенат. Така практика спостерігалася і в царювання Катерини II. Але відмова від застосування смертної кари до загальнокримінальних злочинів не виключала її застосування щодо діянь, вчинених проти держави.

Аналізуючи правову думку щодо смертної кари за працями російських науковців права, назвемо монографію C. Баршева «О мере наказания» 1840 р. У ній автор, будучи прихильником розумного застосування смертної кари, піддав жорсткій критиці теорію залякування, відзначивши, що смертна кара, знищуючи злочинця, не знищує злочинність як соціальне явище.

А втім, першим дослідженням, спеціально присвяченим питанню смертної кари, стала монографія О. Кістяківського «Исследование о смертной казни» 1867 р. Зауважимо, що ця праця і сьогодні не втратила наукового значення. На відміну від своїх попередників, погляди автора на смертну кару базувалися на принципах соціологічної школи. Так, О. Кістяківський дійшов висновку, що між соціальною обстановкою і стратою існує стійкий зв'язок. Процитуємо: «что ручательством за неизбежность отмены (смертной казни) служит то, что отмена происходит не столько по воле законодателя, сколько вследствие тех полу стихийных, полу рефлективных перемен, которые свершаются в более или менее значительной массе народа» [2, с.49].

Підсумовуючи вищевикладене, варто наголосити, що практика застосування смертної кари в Російській імперії була гуманнішою, ніж у країнах Західної Європи того ж періоду. Це стосується як видів злочину за які застосовувалася смертна кара, так і способів її виконання, кількості страчених.

Література:

1. Для работ, колодников, осужденных к натуральной и политической смерти и к вечной ссылке, по прежнему, и о представлении экстрактов по таковым делам в Сенат на рассмотрение [Электронный ресурс] // Полное Собрание Законов Российской Империи : Собрание первое : С 1649 по 12 декабря 1825 года. - СПб. : Тип. II Отд-ния собств. Е. И. В. канцелярии, 1830. – 48 т.: указ. Т. 13 : 1749-1753. – 1830.  – С.859. URL: http://elib.shpl.ru/ru/nodes/191-t-13-1749-1753-1830#mode/inspect/page/863/zoom/5

2. Кистяковский А.Ф. Исследование о смертной казни [Электронный ресурс].  – Киев, 1867. URL: https://cyberleninka.ru/article/v/2001-04-044-kistyakovskiy-a-f-issledovanie-o-smertnoy-kazni-tula-avtograf-2000-270-s

3. О ревизии уголовных дел по разным ведомствам, и о подтверждении указа 1753 года, июня 18, о заменении смертной казни политическою с объяснением, что почитать сею казнию и что наказанием [Электронный ресурс] // Полное Собрание Законов Российской Империи : Собрание первое : С 1649 по 12 декабря 1825 года. – СПб. : Тип. II Отд-ния собств. Е. И. В. канцелярии, 1830. – 48 т.: указ. Т. 14 : С 1754 по 1757. – 1830. – С.235. URL: http://elib.shpl.ru/ru/nodes/192-t-14-s-1754-po-1757-ot-no-10-169-do-10-787-1830#mode/inspect/page/239/zoom/6



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота