ДОСЛІДЖЕННЯ ІНСТИТУТУ РЕФЕРЕНДУМУ КРІЗЬ ПРИЗМУ БЕЗПОСЕРЕДНЬОЇ ДЕМОКРАТІЇ - Наукові конференції

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

ДОСЛІДЖЕННЯ ІНСТИТУТУ РЕФЕРЕНДУМУ КРІЗЬ ПРИЗМУ БЕЗПОСЕРЕДНЬОЇ ДЕМОКРАТІЇ

28.11.2018 17:30

[Секція 1. Теорія та історія держави і права. Філософія права. Історія політичних і правових вчень]

Автор: Прядко Альона Олегівна, студентка юридичного факультету, Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара


Референдум є однією з форм безпосередньої демократії, способом здійснення влади безпосередньо народом, що полягає у прийнятті (затвердженні) громадянами рішень з питань загальнодержавного або місцевого значення шляхом таємного голосування в порядку, встановленому законом. [1]

Інститут референдуму - один із найдавніших у політико-правовій науці. Батьківщиною перших форм управління, які нагадували сучасні референдуми прийнято вважати Швейцарію, де вперше їх було проведено у 1439 році. [2]

Так як референдум, як явище, сформувався доволі давно, тому його розглядають та трактую по різному:

• Як державно-правовий інститут безпосередньої демократії, що реалізує владу народу через голосування за певні найважливіші законопроекти.

• Як спосіб формування державної волі громадянами, що мають право голосу та виявляють свою волю при вирішенні питань, що мають принципово важливе значення для держави або адміністративної одиниці.

• Як спосіб волевиявлення громадянами, які через голосування приймають участь у публічно-правовому управлінні державою.

Винятковість та важливість референдуму полягає в тому, що так законодавчу владу отримує не лише найвищий законодавчий орган влади в країні (адміністративній одиниці), а й безпосередньо народ, який за допомогою референдуму здійснює пряме управління державою.

На нашу думку, найбільш доцільно розглядати референдум саме через призму інституту безпосередньої демократії. Так, пов’язуючи рефрендуми із безпосередньою демократією, Маклаков В.В. визначив референдум як разновід напів-демократії (проміжної між прямої і представницької).[3] 

Оскільки ми не можемо повністю погодитися з таким трактуванням, і тому необхідно визначити місце референдуму серед різновидів демократії. Пряма або безпосередня демократія - історично перша форма демократії, при якій громадяни безпосередньо виявляють свою волю і прямо беруть участь в управлінні справами держави. Іншими словами, демократію можна назвати безпосередньою, «якщо немає різниці між керуючими і керованими». Вчені називають такі характерні риси безпосередній демократіі:

• пряме волевиявлення громадян, без будь-яких проміжних органів;

• співпадіння джерела волевиялення і суб'єкта його вираження.

• особливий коло суб'єктів права, що здійснюють її;

• участь громадян у здійсненні влади від свого імені;

• право на участь у референдумі дається особі тільки при дотриманні певних умов: правоздатності, вікового цензу, цензу осілості, наявності громадянства і т.д..

Жан Жак Руссо у своїх роботах говорив про те, що безпосередня демократія є необхідною, для підпорядкування народу законові, в створенні якого сам народ і брав участь, саме це робить спільноту політично вільною. [4]

У своїй монографії Комарова В.В. виділяє імперативну, консультативну та регулятивну функції безпосередньої демократії 

• Імперативна - остаточне рішення певних питань;

• Консультативна – з’ясування  волі народу, що не має обов’язкового характеру;

• Регулятивну - участь народу в системі соціального управління, що базується на поняттях представницького правління і народного суверенітету. [6]

Необхідно також розуміти відношення конкретного суспільства в конкретний період розвитку до самої ідеї безпосередньої демократії, панування, домінування її в цілому, так як до сих пір зберігається проблема протиставлення ідеї верховенства парламенту і верховенства народу. 

Саме тому в країнах англосаксонського права референдуми проводяться доволі рідко, хоча у Великобританії були поодинокі випадки проведення референдумів, так, наприклад, нещодавно шляхом референдуму уряд зясував питання ставлення британського суспільства щодо членства в ЄС.

У доктрині конституційного права США виражається негативне ставлення до референдуму, оскільки організація та проведення референдуму вважається дуже вартісним, недоцільним заходом, за ширмою якого просто підміняються представницькі органи влади, і згодом, відповідальність за прийняті рішення розмивається. Створюється загроза прийняття некомпетентного рішення і підміни професіоналізму популізмом. Тож не дивно, в США на федеральному рівні законодавства про референдум не існує, а на рівні штатів він носить не обов'язковий, а дорадчий характер. [5]

Крім того, така не популярність референдумів у деяких країнах світу, багатьма вченими пояснюється технічними складнощами, адже фактично складно зробити так, щоб участь у волевиявленні прийняли всі (або якісна більшість). Інші вчені підтримують протилежну позицію, вважаючи, що з розвитком техніки, розвиваються і розширюються можливості референдуму.

Таким чином, можна дійти висновку про забезпечення інститутами безпосередньої демократії підконтрольності та відповідальності представницьких органів перед своїми виборцями, а також про обмеження інститутами безпосередньої демократії свавілля представницької влади і їх тісний взаємозв'язок.

Науковий керівник: Слісаренко Олександр Миколайович, кандидат історичних наук, доцент кафедри міжнародного права, історії права і політико-правових вчень Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара

Література:

1. Закон України «Про всеукраїнський референдум» // - Верховна Рада України. Офіційний веб-сайт. // Управління комп’ютеризованих систем Апарату Верховної ради України © 1994-2018. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5475-17 - заголовок з екрану.

2. Інститут референдуму як форма безпосередньої демократії // Навчальні матеріали онлайн © 2010-2018. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://pidruchniki.com/1834071946892/pravo/referendum_forma_ bezposerednoyi_demokratiyi  - заголовок з екрану.

3. Маклаков В.В. Избирательное право и избирательные системы буржуазных и развивающихся стран. - Москва - 1987. - С. 56.

4. Руссо Ж.Ж. «Об общественном договоре» // [Електронний ресурс]. – Режим доступу:  http://lib.ru/FILOSOF/RUSSO/prawo.txt - заголовок з екрану.

5. Эрлих Д.В. Референдум как разновидность прямой демократии // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://webcache.googleusercontent.com/search?q=cache - заголовок з екрану.

6. Комаров В.В. Механизм непосредственной демократии в современной России (система и процедуры) // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.law.edu.ru/book/book.asp?bookID=1233084 - заголовок з екрану.

______________________

Науковий керівник: Слісаренко Олександр Миколайович, кандидат історичних наук, доцент кафедри міжнародного права, історії права і політико-правових вчень Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter
Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота