АТЕСТАЦІЙНІ КОМІСІЇ: СУТНІСТЬ ТА ОСОБЛИВОСТІ - Наукові конференції

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

АТЕСТАЦІЙНІ КОМІСІЇ: СУТНІСТЬ ТА ОСОБЛИВОСТІ

29.11.2018 15:53

[Секція 5. Адміністративне право. Адміністративне процесуальне право. Митне та податкове право. Муніципальне право]

Автор: Вільчинський Олександр Ванадійович, аспірант Межрегіональної Академії управління персоналом


Останнім часом спостерігається зростання зацікавленості суспільства у відповідності професійного рівня персоналу установ, організацій встановленим правовими нормами кваліфікаційним приписам і посадовим обов’язкам. Слід сказати, що зміни у громадянській свідомості підвищили вимоги до таких критеріїв діяльності посадовців та іншого персоналу, як ефективність та якість, відповідальність, здатність працювати з людьми. Більш пильна увага приділяється рівню їх культури, моральним та особистим якостям [1]. У цілому зростають вимоги до представників певних сфер державного управління, таких, як правоохоронна діяльність, освіта, охорона здоров’я тощо.

Компетенція атестаційних комісій є визначальним елементом їх адміністративно-правового статусу, адже вона окреслює межі діяльності, результати якої тягнуть за собою прийняття управлінсько-правових рішень [2, с.32]. Перевищення атестаційною комісією своєї компетенції, встановленої для неї відомчими нормативно-правовими актами, на практиці викликає скасування таких рішень, у тому числі у судовому порядку. У свою чергу це призводить до репутаційних втрат органу управління. Як свідчить практика, скасування рішень атестаційних комісій органів Національної поліції України загальмували процеси оновлення цього правоохоронного органу, що значно знизило ефективність його реформування. Крім того, судове скасування таких рішень несе із собою суттєве фінансове навантаження на орган (установу, підприємство, організацію), персонал якого виступає об’єктом атестації, внаслідок відшкодування працівникам шкоди, у тому числі у разі незаконного звільнення, відшкодування судових витрат тощо. 

Як відомо, атестаційні комісії утворюються для організації та проведення атестації персоналу, претендентів, здобувачів освіти та ін. наказом керівника установи (підприємства, організації). Так, наприклад, атестаційні комісії утворюються: наказом керівника органу державної виконавчої влади для організації та проведення атестації працівників органів державної виконавчої влади; уповноваженим вищим навчальним закладом для організації та проведення атестації осіб, які претендують на зайняття посади державної служби; керівниками органів (закладів, установ) поліції для проведення атестування поліцейських та ін. Висновки атестаційних комісій широко використовуються не лише під час визначення перспектив кар’єрного зростання співробітників на певному підприємстві (установі, організації), але й у процесі аутсорсингу та інших форм «запозиченої» праці [3, с.130].

Атестація – це процедура оцінки, яка здійснюється атестаційною комісію. Вона, у свою чергу, є колегіальним органом без ознак юридичної особи, утвореним адміністрацією підприємства, установи, організації (у т.ч. органів виконавчої влади та місцевого самоврядування) не залежно від форми власності. Порядок її утворення та ліквідації; адміністративно-правий статус; управлінські відносини з адміністрацію, що створила її, а також з об’єктами атестації; правові наслідки прийнятих рішень; відносини, що виникають при судовому оскарженні цих рішень та ін., регламентуються нормативно-правовими актами, що, як правило, мають профільний характер. Отже, діяльність атестаційних комісій регулюється в першу чергу нормами адміністративного права.

Компетенцію атестаційних комісій як ключовий елемент їх адміністративно-правового статусу [4, с.65] слід розуміти як сукупність їх визначених законами і підзаконними правовими актами завдань, предметів відання та владних повноважень. На нашу думку, для попередження скасування рішень атестаційних комісій у судовому порядку, які тягнуть за собою відшкодування коштів з державного (місцевих) бюджетів та зниження довіри до органів публічного управління, було б доцільним уніфікувати їх правовий статус, з тим, щоб обсяг їх завдань, прав, обов’язків, відповідальності та гарантій діяльності не мав кардинальних відмінностей залежно від суб’єкта управління, при якому (яким) такі комісії створюються. Напрямами подальших наукових розвідок мають стати створення моделі  правового статусу атестаційної комісії та визначення шляхів її правового закріплення.

Література:

1. Про затвердження Типового положення про атестацію педагогічних працівників: наказ Міністерства освіти і науки України від 06.10.2010 р. № 930. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1255-10 (дата звернення 18.11.2018 р.).

2. Алфьоров С. М., Ващенко С. В., Долгополова М. М., Купін А. П. Адміністративне право. Загальна частина: навчальний посібник. Київ: Центр учбової літератури, 2011. 216 с.

3. Шопіна І. М. «Запозичена праця»: перспективи правового регулювання. Форум права. 2006. №3. С.129-135. URL: http://dspace.univd.edu.ua/xmlui/bitstream/handle/123456789/2851/Zapozychena%20pratsia%20perspektyvy%20pravovoho%20rehuliuvannia_Shopina_2006.pdf?sequence=2&isAllowed=y (дата звернення 18.11.2018 р.).

4. Тихомиров Ю. А. Теория компетенции. Москва: Юридическая литература, 2001. 355 с.


________________________


Науковий керівник: Христинченко Надія Петрівна, доктор юридичних наук, доцент, Міжрегіональна Академія управління персоналом





Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter
Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота