ДО ПИТАННЯ ПРОБЛЕМ ТА ПЕРСПЕКТИВ ВПРОВАДЖЕННЯ МІЖНАРОДНИХ СТАНДАРТІВ РЕГУЛЮВАННЯ ПРАЦІ В УКРАЇНСЬКЕ ПРАВОВЕ ПОЛЕ - Наукова спільнота

Вас вітає Наукова спільнота!

Вітаємо на нашому сайті

ДО ПИТАННЯ ПРОБЛЕМ ТА ПЕРСПЕКТИВ ВПРОВАДЖЕННЯ МІЖНАРОДНИХ СТАНДАРТІВ РЕГУЛЮВАННЯ ПРАЦІ В УКРАЇНСЬКЕ ПРАВОВЕ ПОЛЕ

22.12.2018 15:39

[Секція 2. Конституційне право. Конституційне процесуальне право. Міжнародне право]

Автор: Саричева Анна Вадимівна, студентка, Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого


Актуальність обраної теми дослідження зумовлена підвищенням ролі міжнародного права у національній правовій системі нашої держави. Оскільки Україна прагне здійснити вибудову європейської моделі регулювання трудових правовідносин, нам необхідно звернути увагу на імплементацію профільних міжнародних стандартів. Загальновідомим є той факт, що якість впровадження міжнародно-правових норм у національне право в Україні є вкрай низькою. Ця проблема стосується і трудового права України, так як в нашій державі прийняті і діють:

- Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод

- Міжнародний пакт про економічні соціальні та культурні права

- Загальна декларація прав людини

- Численні конвенції МОП

- Тощо

Всі вказані міжнародні договори проголошують окремі трудові права, а отже від того, наскільки професійно вони вмонтовані у сферу трудового законодавства України, залежить можливість їх реального використання у процесі захисту трудових прав та підтримання балансу інтересів роботодавця та найманого працівника.

В теорії та практиці міжнародного права виділяють такі основні способи введення норм наднаціонального права в державне законодавство, як рецепція та імплементація. Рецепція полягає у копіюванні положення міжнародно-правової норми та її внесення до національного закону, без змін та доповнень. Імплементація, в свою чергу, є підлаштуванням норм міжнародного права до внутрішньодержавного права. З-поміж наведених нами міжнародно-правових стандартів трудових прав людини варто виділити загальні, які лише частково регулюють відносини у сфері праці та спеціальні, які повністю присвячені цьому питанню.

Проблемним питанням щодо України є те, що наша держава запозичує норми міжнародного трудового права, як правило тільки шляхом рецепції. Цей метод є дієвим, коли мова йде про загальні неконкретні норми міжнародного права, але він виявляється цілком неефективним коли потрібно внести у національне право спеціальну конвенцію. Наприклад, для міжнародних угод, прийнятих під егідою МОП характерний певний ступінь конкретизації юридичного припису який без спеціального підлатування виявляється недієвим в умовах українського правового поля. 

Продовжуючи тему дослідження потрібно звернути увагу на те, що невирішеним є питання використання окремих ратифікованих Україною міжнародних договорів у сфері праці при регулювання трудових відносин та вирішенні спорів у сфері праці. Проведемо аналогію з конституційним правом, для того щоб краще висвітлити обрану тему. Норми Конституції України є нормами прямої дії і через це працівники можуть, наприклад, використовувати передбачене статтею 39 Основного Закону право на страйк без наявності спеціального закону чи підзаконного акту, який прописував би механізм та порядок застосування цього права.

З питанням використання норм міжнародного трудового права ситуація інакша. Ратифікована Україною Віденська конвенція про право міжнародних договорів проголошує принцип примату міжнародного права над національним. Закон України "Про міжнародні договори України" також дублює відповідний принцип. Але в Україні не існує спеціального нормативно-правового акту, який повною мірою врегулював би кожен етап застосування норм міжнародного права у будь-якій площині трудових правовідносин.

З вищенаведеного випливає наступна проблема – проблема налагодження ефективного нагляду та контролю за роботодавцями щодо використання ними міжнародних стандартів у сфері праці. Оскільки Україна розвивається в умовах ринкової економіки, коли відносин у сфері працю стають дедалі більш різноманітними відбувається пропорційне підвищення кількості випадків укладення трудових договорів, що істотно порушують чи обмежують права та інтереси працівників. В свою чергу, здійснити ефективний контроль за кожним роботодавцем через брак матеріальних ресурсів неефективно та практично нереально.

Таким чином, наявні декілька взаємопов’язаних проблем у використані міжнародних угод у сфері праці в Україні. Вирішити ці проблеми можливо за умови дотримання наступних кроків:

1. Україна повинна перейти від бездумного технічного копіювання норм міжнародного трудового права до переробки та підлаштування відповідних норм до національного законодавства. Наприклад, ратифікація кожної чергової угоди МОП повинне супроводжуватись внесенням еквівалентних змін до Кодексу законів про працю та інших профільних актів українського законодавства.

2. Потрібно по аналогії із Законом України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" прийняти Закон України "Про засади та порядок використання міжнародних договорів у сфері праці". У цьому правовому акті потрібно прописати умови, порядок, та основні етапи й особливості використання норм міжнародного права у сфері юридичного регулювання праці. Цей крок дозволить нам добитись однорідності застосування імплементованих Україною міжнародних стандартів.

3. Для того, щоб збільшити частоту випадків використання норм міжнародного трудового права роботодавцями потрібно на постійній основі організовувати просвітницьку діяльність з метою підвищення рівня правової культури працівників та профспілкових організацій. Цим суб’єктам потрібно роз’яснити порядок та умови використання міжнародних стандартів у сфері праці, щоб вони могли самостійно захищати свої трудові права та інтереси перед роботодавцями без втручання держави.



допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter
Конференції

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014