МОДЕЛЬ ПОЛІТИЧНОЇ РЕОРГАНІЗАЦІЇ СУСПІЛЬСТВА НА ОСНОВІ ІДЕЙ МАКІАВЕЛЛІЗМУ В УКРАЇНІ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

МОДЕЛЬ ПОЛІТИЧНОЇ РЕОРГАНІЗАЦІЇ СУСПІЛЬСТВА НА ОСНОВІ ІДЕЙ МАКІАВЕЛЛІЗМУ В УКРАЇНІ

24.12.2018 15:20

[Секція 1. Теорія та історія держави і права. Філософія права. Історія політичних і правових вчень]

Автор: Світлицька Зоряна Олександрівна, студентка Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки


В умовах необхідності захисту Україною власних кордонів, інтересів населення, позиціонування української державності і авторитету значимими на міжнародній арені, останнім часом все більш нагальною постає проблема сильного політичного лідерства. Багато дослідників намагалися вирішити такі проблеми, які з часом постають перед кожним суспільством. Однак, з огляду на політичну ситуацію в Україні та становище Італії в час, коли жив і творив Ніколо Макіавеллі, на нашу думку, модернізація його настанов і пристосування їх до вирішення вітчизняних питань держави, політики та права є актуальним та одним з, вірогідно, найефективніших способів, на даному етапі розвитку, для налагодження державної, правової ситуації в Україні.

Теоретичне підґрунтя, теми що досліджується, становлять праці таких науковців: Л. М. Баткін, А. А. Гусейнов, М. А. Юсим, О. М. Чижова, та ін.

Метою дослідження є формування моделі політичної реорганізації суспільства на основі ідей макіавеллізму в Україні та механізму її можливого втілення.

На нашу думку, варто спочатку звернути увагу на те, чи нині вже існують прояви макіавеллізму в Україні, та який їх рівень впливу на державу, суспільні відносини, − ефективності.

Так, О. М. Чижова розглядає прагматизм як можливість обирати розумні варіанти рішень та дій для досягнення поставлених завдань, і вважає, що, можна сказати, цей термін продовжив та поступово замінив поняття макіавеллізму у політиці, отримавши його смислове навантаження, і зазначає, що, як правило, поняття політичного макіавеллізму та прагматизму прийнято застосовувати щодо характеристики процесу та принципів прийняття політичних рішень та політичних дій, які є прагматичними, коли будуються на основі розумного розрахунку, осмислення та прорахунку кожного кроку, та передбачають готовність йти на компроміси [2, с. 86]. 

Однак, погоджуємося з висновком науковця, політична ситуація, яка складається у сучасному світі, є досить унікальною. Наприклад, під час виборів електорат майже не має можливості безпосереднього контакту з політичними силами. Вибори перетворюються з обрання та вручення влади кращим, на голосування за красивіших, коли перевага віддається не програмі чи команді, але іміджу, формату та іншим елементам зі сфери політичних технологій. За таких умов важко визначити, яка з політичних сил має право на перемогу, для якої з них здобуття влади є прагматичною ціллю [2, с. 87]. 

Таким чином, попри раціональну доцільність і можливість застосування в Україні прагматичних ідей, які походять від макіавеллізму, дієвого механізму забезпечення їх втілення не віднайдено, що зумовлено, на нашу думку, відсутністю розумного, мотивованого за рахунок власних інтересів сильного, наділеного широкими повноваженнями, що походять від вільної волі народу, «розбудовувача» держави як гаранта і захисника загальносуспільного блага.

Макіавеллі ж претендував на створення нового методу видобування максимумів, або правил успішної політичної діяльності з історії і практичного досвіду в намаганнях написати матеріал, корисний для дослідника. Його підхід до політики прагматичний, заснований на намаганні бути корисним у виявленні істинної сутності проблеми на противагу розгляду по суті уявних ситуацій. Це передбачало реалістичне оцінювання політики з точки зору сили і контролю, а оцінювання людської природи − з огляду на її пристрасті і тваринну натуру, коли, щоб контролювати її, спрямовувати діяльність членів соціуму на досягнення загальнокорисної мети, государ повинен діяти невблаганною чи виваженою, залежно від того, чого вимагає необхідність.

Так, сильну державну владу Н. Макіавеллі вбачає в зосередженні влади в руках політичного лідера, який буде відповідальним за забезпечення загального блага. В Україні, на нашу думку, таким лідером має бути не обов’язково політичний діяч, і не особа, яка вже довгий час є учасником сучасних політичних баталій. Ми вважаємо, що це має бути людина нова в політиці, але яка виявила в сфері своєї колишньої діяльності ті характеристики, якими Макіавеллі наділяє ідеального правителя: від милосердя до сили, від щедрості до скупості; як доброчесність, так і здатність застосувати жорсткі засоби для налагодження механізму досягнення загального блага. Це може бути представник бізнесу, інтелектуальної сфери, представник громадського руху чи об’єднання, чи, навіть, культури та мистецтва, який, однак, у своїй діяльності продемонстрував ті лідерські якості, і провів таку внутрішню політику, що відповідають, і це наочно може спостерігати народ, моделі сильного государя та політики, спрямованої на досягнення загального блага. 

Звичайно, владу такому лідеру має бути надано народом, в ідеалі, шляхом проведення референдуму. Спеціалісти у галузі права, внутрішньої політики та міжнародних відносин мають бути залучені до розробки своєрідного комплексу законодавчих норм і актів, які на період до налагодження ситуації в країні відповідно до визначених такими нормами вимог, визначали б статус політичного лідера, його повноваження та інші основи такого лідерства.

В підсумку ж, перевага «змішаної форми держави», як її позиціонував Ніколо Макіавеллі, в якій поєднуються демократичний, аристократичний і монархічний елементи влади, для ефективного реформування української суспільної організації, держави, застосування принципів єдиновладдя, що було необхідне для нього, має виховати в громадян звичку доброчесності, коли ситуація в країні буде задовольняти її населення, а тому для підтримки державної влади буде достатньо принципів республіканського правління. 

Крім того, з огляду на доробок Н. Макіавеллі, можна сформулювати ряд принципів, відповідно до яких необхідно управляти державами, та які, на наш погляд, можуть бути застосовуваними і в Україні як складова макіавеллівської моделі реформування суспільства. Коротко їх можна звести до таких основних положень: 

а) государ повинен твердою рукою зміцнювати свою владу, не сковуючи себе моральними нормами, якщо це диктує ситуація. В українських реаліях такий государ повинен бути наділений засобами тиску на тих, хто відступаючи від загальної мети, переслідує егоцентричні цілі, які досягають таких масштабів, що витісняють інтереси інших та порушують загальний добробут. З огляду на міжнародну тенденцію максимального гуманізму, та й історичний етап світового розвитку, варто одразу зауважити, що методи насилля, жорстокості, розправи, ми вважаємо не відповідними часу, а тому неприйнятними. Та й сам Макіавеллі зазначав, що государ не повинен бути легковірний, недовірливий і швидкий на розправу, у всіх своїх діях він повинен бути стриманим, обачний і милостивий, так щоб зайва довірливість не обернулася необережністю, а надмірна недовірливість не озлобила підданих [1, с. 92];

б) государ повинен позиціонувати себе покровителем обдарувань, залучати до управління обдарованих людей, шанувати тих, хто відзначився в будь-якому ремеслі або мистецтві. 

За Макіавеллі, він повинен спонукати громадян спокійно віддаватися торгівлі, землеробству і ремеслам, щоб одні упорядковували свої володіння, не боячись, що ці володіння у них відберуть, інші − відкривали торгівлю, не побоюючись, що їх розорять податками; більш того, він повинен мати у своєму розпорядженні можливість нагородити тих, хто піклується про прикрашання міста чи держави [1, с. 111]. Так, розумний лідер залучить до управління розумних людей, що разом скооперують зусилля на досягнення максимальних результатів. Народу має бути надана можливість самореалізації;

в) государ повинен уникати ненависті і презирства. Так, політичний лідер має повною мірою враховувати інтереси народу. Однак, якщо довготривалих результатів може бути досягнуто не зразу, а з часом, за рахунок певних поступків з боку населення на певний період, то правитель має детально пояснити причинно-наслідковий зв'язок між його діями і бажаним результатом та необхідність таких дій; 

г) государ повинен творити добро, наскільки це можливо, і зло − наскільки це необхідно. Треба знати, що з ворогом можна боротися двома способами: по-перше, законами, по-друге, силою. За воєнної ситуації в Україні цей принцип можна актуалізувати таким чином: правитель повинен максимально дотримуватися міжнародних правил поведінки в такій ситуації, однак, якщо інша сторона ігнорує їх, то на міжнародній арені він має вимагати відповідної ефективної реакції; 

д) государ повинен нести всю відповідальність за стан держави, за збереження і зміцнення влади. 

Таким чином, Н. Макіавеллі виклав своєрідну модель політичної реорганізації суспільства, кодекс поведінки і дій політичного лідера, государя, які повинні бути спрямовані на досягнення конкретного результату – подальшого розквіту держави за республіканської форми правління. До того ж, за певної модернізації, така модель могла б ефективно послугувати і для державно-правового реформування суспільних відносин та механізму управління і прийняття рішень в Україні, з огляду на гостру необхідність їх оздоровлення та подальшої стабілізації. 

Література:

1. Макиавелли Н. Государь: Сочинения. – М.: ЗАО Изд-во ЭКСМО-Пресс; Харьков: Изд-во «Фолио», 2001. – 656 с.

2. Чижова О. М. Творчо-прагматичні тенденції та особливості прояву макіавеллізму і прагматизму в політичній ситуації України періоду здобуття незалежності / О. М. Чижова // Вісник НТУУ «КПІ». Філософія. Психологія. Педагогіка: збірник наукових праць. – 2007. – № 2(20). – Ч. 2. – С. 85-88.

_____________________________

Науковий керівник: Кравчук Микола Артемович, кандидат юридичних наук, доцент, Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота