ІНСТИТУЦІЇ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ГЕНДЕРНОЇ РІВНОСТІ. СВІТОВИЙ ДОСВІД - Наукова спільнота

Вас вітає Наукова спільнота!

Вітаємо на нашому сайті

ІНСТИТУЦІЇ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ГЕНДЕРНОЇ РІВНОСТІ. СВІТОВИЙ ДОСВІД

21.02.2019 12:17

[Секція 2. Конституційне право. Конституційне процесуальне право. Міжнародне право]

Автор: Горчанюк Олена Сергіївна, аспірант Національної академії Служби безпеки України


Світова практика державного управління гендерними процесами характеризується різноманітністю форм та на урядовому рівні здійснюється через різні структури. Закріплення принципу рівності є лише одним з перших кроків на шляху до його дотримання та забезпечення. Провідне значення має інституційна складова юридичного національного механізму забезпечення реалізації принципу гендерної рівності в країнах.

Інституції забезпечення гендерної рівності в різних країнах світу мають певні розбіжності, проте мета їхньої діяльності спільна: досягнення рівності осіб не залежно від статі. Такий глобальний підхід до вирішення гендерних проблем зумовив розроблення не лише національних планів щодо забезпечення гендерної рівності, але і розвиток відповідного нормативно-правового забезпечення. 

Як правило, відповідне завдання покладено на кабінети міністрів. Компетенція уряду багатьох країн світу розширилася за рахунок питань із забезпечення гендерної рівності.

Досліджуючи інституційну складову механізму забезпечення гендерної рівності, слід підсумувати, що відповідна політика визначається, як зазначалося вище, національним планом дій (це прийнятий владними структурами документ, у якому окреслено систему намірів, заходів і зобов’язань державних та громадських структур щодо виявлення форм гендерної активності й вчинення певних дій, спрямованих на досягнення за окреслений період гендерних цілей). Національні плани дій, як правило, узагальнюють всю систему планування в країнах – охоплюють регіональні, місцеві плани з питань рівності. 

Останніми десятиліттями все більшу роль у системі державного механізму забезпечення гендерної рівності країн світу починає відігравати фігура Уповноваженого з рівних прав і можливостей (омбудсмен). Вперше посаду омбудсмена юстиції запроваджено ще 1809 року в Швеції. Вона довела свою необхідність, і протягом двох століть ця ідея не втратила ні значення, ні актуальності. Практика запровадження посади та служби омбудсмена дедалі поширювалася, так у 1978 році таку службу введено в Норвегії, у 1987 році – у Фінляндії, у 1998 році – в Україні, у 1999 році – у Литві, у 2001 році – в Німеччині, у 2002 році – у Словенії, Боснії та Герцеговині, у 2003 році – в Хорватії [1].

Продовжуючи аналіз світової практики регулювання гендерної рівності, важливо наголосити на функціонуванні інституту Європейського уповноваженого з прав людини, який відноситься до юридичного наддержавного або міжнародного механізму забезпечення реалізації принципу гендерної рівності. 

Отже, проблеми гендерної рівності все більше стають об’єктом уваги перших осіб виконавчої влади провідних країн світу і всієї управлінської системи.

Література: 

1. Агеєва В.П. Основи теорії гендеру / Агеєва В.П. // Навчальний посібник. – 2004. – С. 257.



допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter
Конференції

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014