ДЕЯКІ ПРАВОВІ ТА СОЦІАЛЬНІ АСПЕКТИ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРАВ ОСІБ, ЩО ЗАХИЩАЛИ НЕЗАЛЕЖНІСТЬ, СУВЕРЕНІТЕТ ТА ТЕРИТОРІАЛЬНУ ЦІЛІСНІСТЬ УКРАЇНИ, НА ОТРИМАННЯ СТАТУСУ УЧАСНИКА БОЙОВИХ ДІЙ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

ДЕЯКІ ПРАВОВІ ТА СОЦІАЛЬНІ АСПЕКТИ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРАВ ОСІБ, ЩО ЗАХИЩАЛИ НЕЗАЛЕЖНІСТЬ, СУВЕРЕНІТЕТ ТА ТЕРИТОРІАЛЬНУ ЦІЛІСНІСТЬ УКРАЇНИ, НА ОТРИМАННЯ СТАТУСУ УЧАСНИКА БОЙОВИХ ДІЙ

20.03.2019 16:24

[Секція 3. Цивільне та сімейне право. Цивільне процесуальне право. Комерційне право. Житлове право. Зобов’язальне право. Міжнародне приватне право. Трудове право та право соціального забезпечення]

Автор: Остроушко Наталія Миколаївна, окремий полк зв’язку; Порва Олександр Олегович, повітряне командування «Схід»


Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», прийнятим 22 грудня 1993 року, встановлено ряд соціальних пільг для учасників бойових дій, у тому числі тих, що захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України. 

Після початку військової агресії з боку північного сусіда – Російської Федерації, перед нашою державою постало питання соціального захисту тих, хто зі зброєю в руках встав на захист Вітчизни.

Така необхідність соціального захисту обумовила прийняття 20 серпня 2014 року Кабінетом Міністрів України постанови № 413, якою було затверджено Порядок надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення.

В той же час, надання статусу учасника бойових дій іншим особам регулює постанова Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1994 року № 63 «Про організаційні заходи щодо застосування Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Незважаючи на фактичне застосування вищевказаного Порядку впродовж більш ніж чотирьох років, у практиці надання та позбавлення статусу учасника бойових дій залишаються невизначеними та такими, що допускають подвійне тлумачення, деякі його норми. 

Так, впродовж кількох років до внесення змін до постанови, статус учасника бойових дій надавався не тільки військовим, але і цивільним особам. В подальшому норму щодо надання статусу цивільним громадянам (працівникам) у жовтні 2018 року було виключено. Наразі тільки військовослужбовці можуть отримати статус учасника бойових дій. 

Такий стан викликає у деяких спеціалістів сумнів у справедливості та належному соціальному захисті осіб, що фактично забезпечують проведення операції об’єднаних сил. Як показала практика, цивільні особи, хоча і не відстоюють зі зброєю в руках незалежність держави, але знаходяться в такій же небезпеці як і військовослужбовці, а іноді більшій. 

З іншої сторони слід взяти до уваги саме поняття бойових дій. Найчастіше, бойовим діям надають таке тлумачення: дії військ, авіації, та флоту з метою знищення живої сили, бойової техніки і військових споруд противника, оволодіння територією, яку він займав, надання протидії наступу противника, відбиття його ударів й утримання займаної своїми військами території. Як видно з визначення, обов’язковою умовою є знищення сил та засобі противника за допомогою озброєння, що обумовлює участь у бойових діях саме військовослужбовців та прирівняних до них осіб.

Крім того, нормативною базою, що регулює надання статусу учасника бойових дій, не визначено відмову у наданні такого статусу. Натомість 18 жовтня 2017 року Порядок доповнено пунктом 8-1 щодо позбавлення статусу учасника бойових дій. 

Даним пунктом встановлено лише три підстави для позбавлення комісією або міжвідомчою комісією статусу учасника бойових дій осіб, а саме:

наявність обвинувального вироку суду, який набрав законної сили, за вчинення особою умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину в період участі в антитерористичній операції чи здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях;

подання недостовірної інформації про участь особи в антитерористичній операції чи здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, у забезпеченні їх проведення або подання недостовірних даних про неї, надіслані ними на розгляд комісії або міжвідомчої комісії для прийняття відповідного рішення;

заява особи про позбавлення її статусу учасника бойових дій із зазначенням причини, надіслана нею на розгляд комісії або міжвідомчої комісії.

Якщо з добровільно поданою заявою про позбавлення статусу все зрозуміло, то перші дві підстави для позбавлення викликають деякі питання.

Як правило, при надходженні документів до комісії, що розглядає питання надання статусу, інформація про фактичне засудження за відповідний злочин, знаходиться у матеріалах, що подані на розгляд, тобто вона відома комісії. А тому комісія могла б відразу відмовити у наданні статусу – це у разі наявності такої норми у Порядку. На практиці такі відмови дійсно трапляються, але вони не відповідають встановленому Порядку. Тобто, фактично комісії повинні спочатку надати статус, а потім його позбавити. При цьому обидва рішення можуть міститися в одному протоколі.

Такий же стан і з поданням недостовірної інформації, яку як правило, виявляють самі комісії під час розгляду.

За статистичною інформацією Державної служби України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції на жовтень 2018 року було надано статус учасника бойових дій більше ніж трьохсот сорока шести тисячам осіб, а позбавлено статусу лише сто п’ятдесят осіб. Така статистика явно не відповідає дійсним реаліям сьогодення, так як регулярні перевірки роботи комісій виявляють безпідставні надання статусів учасника бойових дій.

Досі до кінця не вирішеним залишається надання статусу учасника бойових дій особам, що захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України в період до кінця вересня 2016 року, тобто до внесення змін у Порядок, якими встановлено мінімальний термін залучення до проведення антитерористичної операції, а саме тридцять календарних днів, у тому числі за сукупністю днів перебування в районах її проведення.

Такі зміни було внесено у вересні 2016 року, що створило невизначеність та відсутність загальної позиції при прийнятті рішень комісіями різних органів щодо учасників антитерористичної операції, які брали участь менше тридцяти днів до вересня 2016 року. Як наслідок, це обумовило не однакову практику по наданню статусу. Деякі комісії врегулювали дане питання шляхом звернення до міністерств та відомств.

В той же час, відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи. В свою чергу Конституційний суд України у своєму рішенні від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 зазначив, що дію нормативно-правовового акта у часі потрібно розуміти так, що вона починається з втратою ним чинності, тобто до правовідносин застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Тобто, комісії повинні при прийнятті рішення враховувати дані норми та в обов’язковому порядку надавати статус учасника бойових дій особам, що брали участь в проведенні антитерористичної операції в період до вересня 2016 року незалежно від кількості днів залучення.

На даний час єдина правова позиція з даного питання відсутня. Залишається немало прийнятих негативних рішень стосовно таких осіб, що подали документи на отримання статусу після вересня 2016 року.

Але також, необхідно відмітити позитивні зміни щодо отримання військовослужбовцями статусу учасника бойових дій.

Зокрема, на відміну від попередньої редакції постанови від 20 липня 2014 року № 413, нові зміни до неї передбачають, що відповідним особам, у разі коли місце постійної дислокації військової частини (органу, підрозділу) або підприємства, установи та організації розташоване безпосередньо в районі проведення антитерористичної операції, документи командирами (начальниками) або іншими керівниками підприємств, установ та організацій подаються на розгляд комісії не раніше ніж через тридцять календарних днів після зарахування осіб до списків військової частини (органу, підрозділу) або підприємства, установи та організації чи призначення їх на відповідні посади.

Фактично, дані зміни обумовлюють право військовослужбовців на отримання статусу після тридцяти днів забезпечення операції об’єднаних сил без повернення до місця постійної дислокації. Що є значним прикладом покращення соціального захисту осіб, які зараз знаходяться на захисті держави.

В умовах продовження агресії Російської Федерації, та як наслідок нарощування кількості військовослужбовців Збройних Сил України у зоні проведення операції об’єднаних сил, їх періодичних ротацій, залучення нових бойових частин до проведення операції, слід приділити більше уваги соціальному захисту військовослужбовців саме у питаннях отримання статусу учасника бойових дій. Необхідно продовжити корінні зміни у підходах проведення процедур надання такого статусу для забезпечення рівного та справедливого права на відповідні пільги. 

Література:

1. Конституція України.

2. Закон України «Про оборону України».

3. Закон України «Про Збройні Сили України».

4. Закон України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей».

5. Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

6. Постанова Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 413 «Про затвердження Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб. Які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і струмування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення».

7. Постанова Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 63 «Про затвердження Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб. Які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і струмування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення».

8. Рішення Конституційного суду України від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України.



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота