ПРОБЛЕМИ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ПРОГРАМИ ОРГАНІЗАЦІЇ МОВЛЕННЯ НА ТЕЛЕТРАНСЛЯЦІЮ СПОРТИВНИХ ПОДІЙ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

ПРОБЛЕМИ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ПРОГРАМИ ОРГАНІЗАЦІЇ МОВЛЕННЯ НА ТЕЛЕТРАНСЛЯЦІЮ СПОРТИВНИХ ПОДІЙ

22.03.2019 13:32

[Секція 8. Інтелектуальна власність та його захист. Інформаційне право]

Автор: Ющук Ангеліна Олегівна, магістр, спеціалізація «Інтелектуальна власність», Київський національний університет імені Тараса Шевченка


В сучасних умовах об’єкти суміжних прав організації мовлення, якими є передачі (програми), пов’язані із спортивними подіями, в Україні опинилися в своєрідному правовому вакуумі. Нажаль, навіть серед законодавців існують певні проблеми під час використання та розуміння відповідної юридичної термінології, пов’язаної із телетрансляціями спортивних подій.

Слід визнати, що ця проблема стосується не лише нашої держави. Багато зарубіжних країн опинилися у схожій ситуації. Світовому праву бракує визначення організацій, які здійснюють телетрансляції, як суб’єктів суміжних прав, а самих передач (програм), зокрема тих, що стосуються спортивних подій, в якості визнаних об’єктів права інтелектуальної власності. Однак варто зауважити, що у світі (перш за все – у Європі) вже здійснюються спроби вироблення таких визначень.

Права на трансляцію спортивних заходів в засобах масової інформації є найбільш поширеним видом інтелектуальної власності в спорті, оскільки вони дозволяють охопити ширшу аудиторію спортивних заходів [6]. Продаж прав на трансляцію спортивних заходів в даний час є найбільшим джерелом доходів для більшості спортивних організацій, кошти від яких спрямовуються на фінансування великих спортивних заходів, реставрацію спортивних стадіонів та внесення вкладу в розвиток спорту [5]. 

Питання природи прав на трансляцію спортивних заходів є досі спірним в тій частині, яка стосується того, чи підлягають вони захисту саме авторським правом. Таким чином, для початку необхідно визначити те, наскільки «авторськими» є спортивні заходи. 

Відповідно до положень українського законодавства про авторське право трансляції спортивних заходів, є досить спірним, оскільки не можна говорити про те, що такі трансляції повністю відповідають критерію оригінальності і дійсно можуть мати авторство, оскільки в їх основі по суті лежать спортивні ігри, які не можуть розглядатися в якості оригінальних авторських творів. Крім того, спортивні заходи не можуть бути повністю зрежисовані і проводитися в відповідності із суворим сценарієм, оскільки завжди присутні елементи несподіванки і імпровізації.

Проте, елемент творчості та оригінальності завжди лежить в основі такого роду заходів, оскільки, по-перше, має місце авторський вибір організаторів заходу послідовності його елементів, і, по-друге, найголовніше, коли проводиться зйомка спортивного заходу для його трансляції, ракурси, побудова кадрів, різні художні прийоми, такі як поділ екрану, вибираються і реалізуються відповідно до унікальних авторських рішень і прийомів, які, безумовно, полежать захисту відповідно до положень законодавства про авторське право [8, c. 48-49]. 

Ключовим моментом в даному випадку є той факт, що під захист відповідно до законодавств про авторське право підлягають саме права на трансляцію спортивного заходу, а не сам спортивний захід [7, c. 108]. 

Права на трансляцію можуть передаватися як у вигляді одного комплекту прав, що поширюються на певну територію, так і можуть бути розділені в залежності від виду таких прав і виду засобів масової інформації, як наприклад, права на телевізійний показ спортивного заходу і права на показ в мережі Інтернет [4]. 

Окремою проблемою є неврегульованість правом поняття організації мовлення та її програм. Охорона передач (програм) організацій мовлення, як частини суміжних прав, регулюється Міжнародною конвенцію про охорону прав виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення, яку було підписано 1961 році на Дипломатичній конференції у Римі (Римська конвенція). Стаття 13 передбачає, що організації мовлення користуються правом дозволяти або забороняти:

a) ретрансляцію своїх телерадіопередач;

b) запис своїх телерадіопередач;

c) відтворення записів своїх телерадіопередач, виготовлених без їхньої згоди; записів своїх телерадіопередач, виготовлених відповідно до положень Статті 15, якщо відтворення було здійснено з іншими цілями ніж ті, які зазначені в цих положеннях;

d) публічне сповіщення своїх телепередач, якщо воно здійснюється в місцях, доступних для публіки за вхідну плату; умови здійснення телерадіомовлення регулюються національним законодавством держави, в якій запитується охорона цього права [1].

Згодом, положення цієї конвенції увійшли до національного законодавства країн, що її підписали або приєдналися до неї, зокрема, до Закону України «Про авторське право і суміжні права» [2].

Слід зауважити, що до теперішнього часу у праві інтелектуальної власності не має визначення поняття «телерадіопередача» чи «передача (програма) організації мовлення». Таке поняття існує в Законі України «Про телебачення і радіомовлення», але воно не повністю відображає природу телерадіопередачі, як об’єкта інтелектуальної власності: «передача (телерадіопередача) - змістовно завершена частина програми (телерадіопрограми), яка має відповідну назву, обсяг трансляції, авторський знак, може бути використана незалежно від інших частин програми і розглядається як цілісний інформаційний продукт; програма (телерадіопрограма) – поєднана єдиною творчою концепцією сукупність передач (телерадіопередач), яка має постійну назву і транслюється телерадіоорганізацією за певною сіткою мовлення». Більш того, умова наявності авторського знаку в ознаках телерадіопередачі здається нам явним протиріччям положенням Закону України «Про авторське право і суміжні права».

Важко не погодитись з тим, що охороняти права організацій мовлення, не маючи чітко визначеного законодавством терміну «передача (програма) організації мовлення» вкрай важко, а, іноді і не можливо.

В науковій літературі були спроби визначити елементи змісту та форми передач організацій мовлення. Зокрема, зазначається, що за видами вони розподіляються на аудіовізуальні твори, відеограми, фонограми та передачі, що транслюються у прямій трансляції, тобто без попереднього запису та монтажу [3, c 79]. Але такі підходи не знайшли законодавчого врегулювання і є виключно засобами полегшення роботи фахівців.

Отже, на наш погляд законодавство, а саме Закон України «Про авторське право і суміжні права», необхідно доповнити дефініцією «передача (програма) організації мовлення» із врахуванням вимог до об’єкта інтелектуальної власності загалом  і об’єкта суміжних прав зокрема. Завдяки таким змінам захист прав на трансляції спортивних подій буде здійснюватись ефективніше.

Література:

1. Міжнародна конвенція про охорону інтересів виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення від 26 жовтня 1961 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/ laws/show/995_763

2. Про авторське право і суміжні права: Закон України // Відомості Верховної Ради. – 1994. – № 13. – Ст.64

3. Гніздовська Г. М. Цивільно-правове регулювання відносин, які виникають при реалізації права на висвітлення спортивних заходів у сфері професійного футболу в Україні / Г. М. Гніздовська // Вісник Академії адвокатури України. - 2013. - Число 1. - С. 76-82. 

4. Broadcasting rights in sports. URL: http://innovationandip.wordpress.com/2011/11/13/ broadcasting-rights-in-sports. 

5. Brunetti Amyo. A Free Press іs Bad News for Corruption / A.Brunetti, B. Weder // Journal of Public Economics. – 1987. – №87. 

6. Gesetz über Urheberrecht und verwandte Schutzrechte // BGBl. I S. 1273. URL: http://www.gesetze-im-internet.de/urhg/BJNR012730965.html. 

7. Parrish R., Miettinen S. (2008) The Sporting Exception in European Union Law. The Hague: TMC Asser Press. 

8. Strömberg D. The Politics of Public Spending»: Ph. D. Dissertation. – Princeton University. – 1999. 

____________________________

Науковий керівник: Майданик Любов Романівна, кандидат юридичних наук, асистент, Київський національний університет імені Тараса Шевченка



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота