КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВО ЗБИРАТИСЯ МИРНО, ПРОВОДИТИ ЗБОРИ, МІТИНГИ, ПОХОДИ І ДЕМОНСТРАЦІЇ В СИСТЕМІ КОНСТИТУЦІЙНИХ ПРАВ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВО ЗБИРАТИСЯ МИРНО, ПРОВОДИТИ ЗБОРИ, МІТИНГИ, ПОХОДИ І ДЕМОНСТРАЦІЇ В СИСТЕМІ КОНСТИТУЦІЙНИХ ПРАВ

24.06.2019 16:38

[Секція 2. Конституційне право. Конституційне процесуальне право. Міжнародне право]

Автор: Загороднюк Андрій Григорович, аспірант Донецького національного університету імені Василя Стуса


Конституційні права і свободи людини відрізняються своєю багатоманітністю і питання щодо їх класифікації та систематизації є актуальними для юридичної науки і практики. Традиційно виділяють офіційну та неофіційну (доктринальну) класифікації прав людини, причому, перша з них передбачена чинними міжнародними договорами, а друга здійснюється вченими-правознавцями. Слід відзначити, що певні групи, їх найменування, відчутно різняться, і це підтверджує тезу про множинність сучасних прав людини. Серед учених-конституціоналістів превалює думка, що в загальному вигляді конституційні права і свободи людини можна умовно поділити на громадянські, політичні, економічні, соціальні і культурні. Утім існують і інші класифікації, зокрема, за сферою суспільних відносин; за предметом; за суб`єктом; за походженням; за статевою приналежністю та інші

Право громадян збиратися мирно і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації закріплено в ст. 39 Конституції України [1]. Слід відзначити, що норми такого ж змісту є в актах міжнародного права, які є частиною національного законодавства. Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 30 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 р. «кожна людина має право на свободу мирних зборів та асоціацій» [2]. У ст. 21 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права від 19 грудня 1966 р. зазначено: «Визнається право на мирні збори. Користування цим правом не підлягає ніяким обмеженням, крім тих, які застосовуються відповідно закону, і які є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах державної чи суспільної безпеки, громадського порядку, охорони здоров’я та моральності населення або захисту прав і свобод інших осіб» [3]. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, гарантує кожній особі, окрім інших прав і свобод, право на свободу зборів і об'єднання, зокрема, ч. 1 ст. 11 Конвенції передбачено право кожного на свободу мирних зборів і свободу об'єднання з іншими особами, включаючи право створювати профспілки і вступати в них з метою захистити свої інтереси [4]. У відповідності зі ст. 11 Європейської конвенції захисту прав і основних свобод людини досліджуване право є невід`ємним правом кожної людини, яке поширюється і на іноземців, і на осіб без громадянства.

Переважна більшість фахівців у сфері права, зокрема, конституційного, право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації відносить до групи політичних прав громадян, особливістю яких є те, що, за винятком права на об’єднання в громадські (неполітичні) організації та права на індивідуальні та колективні звернення, вони належать виключно громадянам України, які досягли 18 років і набули повної правосуб’єктності. Втім, не всі вчені безумовно погоджуються з тим, що вказане право належить лише громадянам. Так, зокрема, О.Клименко, досліджуючи конституційне право на мирні зібрання та його забезпечення в Україні, визначив його так: «Конституційне право на мирні зібрання – це утверджена на рівні Основного Закону, юридично визнана можливість суб’єкта права задовольняти власний інтерес щодо вільного публічного вираження поглядів, агітації за них, підтримки поглядів інших осіб чи виступу проти поглядів інших осіб, а також реалізації інших прав та свобод, що проходить у формі зборів, мітингу, походу, демонстрації, пікету, наметового містечка, чи іншого заходу, як із використанням звукопідсилювальної апаратури, аудіо- та відео- апаратури тощо, транспортних та інших технічних засобів, наметів, так і без них, що відбувається мирно та без зброї, не порушуючи прав та свобод інших суб’єктів права, здійснюючи так свої дії на основі і в межах правових приписів та норм» [5,с.6]. О.Васьковська також не обмежує це право виключно правом громадян держави і зазначає, що «право на мирні збори – це конституційне основоположне право чисельно необмеженої групи осіб збиратися мирно і без зброї для реалізації масового волевиявлення і оприлюднення своєї громадянської позиції з тих чи інших суспільно значущих проблем» [6, с. 15]. Подібної позиції дотримується й О.Власенко і зауважує, що «мирне зібрання – це колективний або індивідуальний, мирний, доступний кожному публічний захід за участі громадян України, іноземців, осіб без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, що проводиться з метою формування та (або) висловлення позиції щодо різноманітних питань суспільного життя, привернення уваги громадськості, підтримки, захисту або висловлення протесту щодо будь-яких рішень державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій усіх форм власності, що проводиться у передбачених законодавством України формах з використанням (або без) різноманітних засобів наглядної агітації, а також гучномовних технічних засобів» [7, с. 8]. 

З огляду на вищевказане, можна зробити висновок, що міжнародні документи й судова практика не містять вказівки, що право на мирні зібрання – це виключно право громадян відповідної держави, навпаки розглядають його як право будь-якої людини, тому ми схиляємося до думки, що досліджуване право варто розглядати не як політичне право громадян, а як одне з громадянських прав людини, тому варто внести відповідні зміни до чинного законодавства України і, передусім, до Конституції України.

Література:

1. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р.  // Відомості Верховної Ради України, 1996, №30, Ст. 141.

2. Загальна декларація прав людини від 10.12.1948. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_015.

3. Міжнародний пакт про громадянські й політичні права від 16 грудня 1966 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_043. 

4. Конвенція про захист прав людини й основоположних свобод від 4 листопада 1950 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_004

5. Клименко Олександр Ігорович. Конституційне право громадян на мирні зібрання та його забезпечення в Україні: автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.02 – конституційне право; муніципальне право / Клименко Олександр Ігорович; Інститут законодавства Верховної Ради України. – Київ, 2014. – 20 с.

6. Васьковська Ольга Валеріївна. Конституційне право на мирні збори та механізм його реалізації в Україні: автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.02 – конституційне право / Васьковська Ольга Валеріївна; Інститут законодавства Верховної Ради України. – Київ, 2007. – 20 с. 

7. Власенко Олена Леонідівна. Конституційне право громадян на свободу зборів, мітингів, походів і демонстрацій: автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.02 – конституційне право; муніципальне право / Власенко Олена Леонідівна; Національна академія внутрішніх справ. – Київ, 2011. – 20 с.


_______________________

Науковий керівник: Гринюк Роман Федорович, Донецький національний університет імені Василя Стуса




Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота