АДМІНІСТРАТИВНА ЮРИСДИКЦІЯ ТА ПРАВОВА ПРИРОДА ОКРЕМИХ ВИДІВ ПРАВОВИХ СПОРІВ: ПІДХОДИ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СУДУ З ПРАВ ЛЮДИНИ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

АДМІНІСТРАТИВНА ЮРИСДИКЦІЯ ТА ПРАВОВА ПРИРОДА ОКРЕМИХ ВИДІВ ПРАВОВИХ СПОРІВ: ПІДХОДИ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СУДУ З ПРАВ ЛЮДИНИ

25.06.2019 17:55

[Секція 5. Адміністративне право. Адміністративне процесуальне право. Митне та податкове право. Муніципальне право]

Автор: Черняхович Ірина Едуардівна, аспірант кафедри адміністративного права та процесу та митної безпеки Університету державної фіскальної служби України


Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України від № (далі – КАС України) [1] до адміністративної юрисдикції віднесено зокрема, публічно-правові спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби. Конкретними прикладами таких спорів, які розглядаються на сьогодні адміністративними судами, можна навести: спір про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу [2; 3; 4]. В усіх вказаних справах рішення переглядались Касаційним адміністративним судом Верховного Суду. 

Поширеними на сьогодні, і не викликають заперечення щодо належності їх до юрисдикції адміністративного суду, спори щодо стягнення заробітної плати державного службовця за умови поєднання таких вимог із вимогами щодо визнання незаконним звільнення, або перерахунку нарахованої заробітної плати. Адже вимога щодо стягнення заробітної плати у таких спорах залежить від вирішення публічно-правового спору щодо визнання незаконним відповідного владного управлінського рішення. Водночас, цього не можна вказати, якщо вимоги щодо стягнення заробітної плати носять самостійний характер, як у наведених вище спорах. 

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), розглядаючи відповідні звернення, вказує наступне. Зазначена позиція викладена в Ухвалі щодо прийнятності заяви № 63520/01, поданої Марченком Миколою Вікторовичем проти України від 17.09.2002 року [5]. Аналогічні твердження містяться в рішеннях ЄСПЛ у справі «Трибунський проти України» від 17.01.2006 р. [6] та у справі у «Тищенко проти України» від 25.09.2008 р. [7]. 

Конституційний Суд України у рішенні вказує про можливість застосування загального трудового законодавства у визначенні підстав звільнення державного службовця у разі незадовільних результатів його атестації [8], що може слугувати підтвердженням приватного характеру інтересу службовця у спірних відносинах із органом влади.

Розуміння адміністративної юрисдикції сьогодні повязується із колом суспільних відносин, спори з яких підлягають розгляду в адміністративному суді. Необхідно визнати, що характер інтересу заявника (позивача): публічний чи приватний – не відзначається відмітною ознакою справ адміністративної юрисдикції [9, с. 14]. Більше того, можна вказати на реалізацію у спорах, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 19 КАС України саме приватного інтересу. Втім, невід’ємною ознакою справ адміністративної юрисдикції можна вважати пов’язаність зазначеного інтересу із інтересами держави [9, с. 14]. 

Необхідно повністю погодитись із наведеними висновками ЄСПЛ щодо відсутності специфічного зв’язку позивача та держави у разі подання ним позову про стягнення заробітної плати після звільнення з державної служби, якщо він не перебуває у відповідному статусі. Отже, інтерес такої особи можна вважати не лише приватним за своєю природою, але й не пов’язаним із реалізацією державних інтересів. Отже, у таких спорах виявляється відсутньою основна ознака адміністративної юстиції: розгляд спорів, саме публічних по своєму характеру [9, с. 11]. Із вказаного логічно випливає інше питання: чи можна розглядати такі спори як публічно-правові загалом?

У сучасній юридичній літературі визначальною ознакою публічно-правового спору називається зокрема, застосування при його вирішення норм публічних галузей права [10, с. 771]. Але предметом розглядуваних спорів є реалізація саме приватного по своїй суті інтересу і застосування галузі права. що має, у першу чергу приватний характер. Мова йде про трудове право. Це надає підстави зробити висновок про відсутність у досліджуваних спорів визначальної ознаки публічно-правового спору.  

Усе наведене свідчить про необхідність виключення досліджуваних вимог з юрисдикції адміністративних судів, якщо такі вимоги заявлені самостійно. Натомість, відповідно до ч. 5 ст. 22 КАС України, передбачено можливість розгляду майнових вимог у порядку адміністративного судочинства, якщо такі вимоги заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку іншого виду судочинства. Виходячи з наведеного, не вбачається перепон щодо розгляду таких вимог у порядку адміністративного судочинства, але лише за умови заявлення їх в одному провадженні із вимогою вирішити відповідний публічно-правовий спір. 

Наведене надає підстави для наступних висновків.

Необхідно підтримати практику Європейського суду з прав людини про те, що спори про стягнення заробітної плати державного службовця за час вимушеного прогулу мають розглядатись у порядку цивільного судочинства як такі, що засновані на приватному інтересі та мають приватний (трудовий) характер. 

З метою уточнення меж юрисдикції адміністративних судів, виключення з неї спорів про стягнення заробітної плати, що носять трудовий характер та належать до загальної юрисдикції, доповнити: 

- частину 2 статті 19 КАС України пунктом 5, який викласти в такій редакції: «про стягнення заробітної плати державного службовця»;

- доповнити частину 5 статті 21 КАС України та викласти в наступній редакції: «Вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, або вимоги про стягнення заробітної плати державного службовця, які виникли на підставі рішення суб’єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства».

Література:

1. Кодекс адміністративного судочинства України від 06.07.2005 р. № 2747-IV. Офіційний вісник України. 2005. № 32 (26.08.2005), ст. 1918.

2. Про залишення без змін рішень нижчестоящих судів: постанова Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 20.09.18 р. у справі № 820/3761/16. URL: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/76614170 (дата звернення 17.06.2019).

3. Про скасування рішень нижчестоящих судів, направлення справи на новий розгляд: постанова Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 28.11.18 р. у справі № 817/1169/16. URL: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/78198167 (дата звернення 17.06.2019). 

4. Про залишення без змін рішень нижчестоящих судів: постанова Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 23.01.19 р. у справі № 0910/759/12. URL: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/79382924 (дата звернення 15.06.2019).

5. Ухвала щодо прийнятності заяви № 63520/01, поданої Марченком Миколою Вікторовичем проти України [Електронний ресурс]: ухвала Європейського суду з прав людини від 17.09.2002 р. Доступ із інформ.-правової системи «ЛІГА- ЗАКОН».

6. Справа «Трибунський проти України»: рішення Європейського суду з прав людини від 17.01.2006 р. Офіційний Вісник України. 2006. 10. 25. № 41. ст. 2791.

7. Справа «Тищенко проти України»: рішення Європейського суду з прав людини від 25.09.2008 р. Офіційний Вісник України. 2009. 02. 02. № 05. ст. 164.

8. У справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Положення про проведення атестації державних службовців" (справа про атестацію державних службовців): рішення Конституційного Суду України від 08.07.2003 р. № 15-рп/2003. Офіційний вісник України. 2003. № 29 (01.08.2003). ст. 1487.

9. Адміністративне судочинство України: теорія та практика: монографія / за ред. О.М. Нечитайло. К.: ВАІТЕ, 2015. 288 с. 

10. Великий енциклопедичний юридичний словник / за ред. Ю.С. Шемшученка. К.: Вид-во «Юридична думка», 2012. 1020 с.



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота