АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ ЕКСПЕРТИЗИ ЯК ДЖЕРЕЛА ДОКАЗУ В ДІЯЛЬНОСТІ ТРЕТЕЙСЬКИХ СУДІВ ТА МІЖНАРОДНОГО КОМЕРЦІЙНОГО АРБІТРАЖУ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ ЕКСПЕРТИЗИ ЯК ДЖЕРЕЛА ДОКАЗУ В ДІЯЛЬНОСТІ ТРЕТЕЙСЬКИХ СУДІВ ТА МІЖНАРОДНОГО КОМЕРЦІЙНОГО АРБІТРАЖУ

06.08.2019 14:10

[Секція 4. Кримінальне право. Кримінальне процесуальне право. Криміналістика. Кримінологія. Кримінально-виконавче право. Судоустрій. Правоохоронні органи, прокуратура та адвокатура]

Автор: Федчишин Андрій Анатолійович, партнер, Юридична фірма «ОНСТАН»


1. Серед питань надійного наукового забезпечення альтернативного судочинства в Україні основне місце посідає система нормативних приписів і криміналістичних рекомендацій щодо ефективного використання при доказуванні у третейському суді і міжнародному комерційному арбітражі спеціальних знань. Характер вирішення спірних питань здебільшого потребує залучення спеціальних знань різних галузей науки і техніки, тому для альтернативного судочинства характерними є інженерно-технічні, економічні (бухгалтерські), фінансово-економічні, товарознавчі, оціночні, будівельно-технічні, дорожньо-транспортні, комп’ютерно-технічні, техніко-криміналістичні, лінгвістичні, екологічні та інші експертизи. А самій експертизі відводиться провідна роль серед форм застосування спеціальних знань в інтересах альтернативного судочинства.

2. У третейських судах, як і у судах загальної юрисдикції, експертиза призначається у випадках, коли обставини справи, що мають значення для прийняття рішення, можуть бути досліджені тільки на підставі використання спеціальних знань. Сторони обирають арбітрів спеціально для вирішення спору за спрощеною процедурою судового розгляду з метою досягнення згоди, ефективного, економічно доцільного і справедливого доказування.

Найголовніша особливість експертизи витікає із змісту самого процесу її призначення: це заснований на взаємному погодженні і добрій волі конфіденційний процес підтвердження істини у третейському розгляді, прав позивача та відповідача, у ході якого сторони за допомогою третейського судді, призначеного чи обраного сторонами у погодженому ними порядку, мають намір отримати правильне рішення.

3. Експертизи у третейському суді і міжнародному комерційному арбітражі призначаються у складних випадках, коли заявлені суми позовних вимог є значними (великими), і багато залежить від правильного вирішення технічних, нормативних та економічних питань шляхом використання спеціальних знань.

4. Для альтернативного судочинства найбільш характерними є інженерно-технічні, економічні (бухгалтерські), фінансово-економічні, товарознавчі, оціночні, будівельно-технічні, дорожньо-транспортні, комп’ютерно-технічні, техніко-криміналістичні, лінгвістичні, екологічні та інші експертизи.

5. Експертна діяльність є спеціалізованою професійною діяльністю. Питання, які виносяться на вирішення експертизи, повинні бути такими, що не припускають двозначного тлумачення. Експерт не повинен вирішувати питання, що виходять за межі його спеціалізації. Активне та кваліфіковане застосування спеціальних знань у третейському судочинстві значно розширює пізнавальні можливості в процесі збирання, дослідження й оцінки доказів, сприяє підвищенню якості доказування.

Межі компетенції експерта визначаються з огляду на предмет судової експертизи, завдання, кола питань і об’єктів дослідження. Від правильного визначення предмета експертизи залежать практична діяльність експерта, межі його компетенції в аспекті визначення кола питань, які він може вирішувати.

6. Основна причина виникнення проблем щодо визначення меж компетенції експертів у процесі недержавних (приватних) правовідносин полягає у тому, що третейські суди не можуть розглядати справи, які відповідно до закону, підлягають вирішенню виключно судами загальної юрисдикції. Однак, поширеною залишається практика, коли третейські суди і надалі вирішують питання із урахуванням висновків експертів при наявності суперечливих положень щодо повноважень альтернативного судочинства.

7. В Україні, країнах СНД і більшості країн Європи судові експерти можуть складати висновки виключно з питань фактичного характеру, і не вправі досліджувати правові питання. Однак, у альтернативному національному третейському судочинстві та міжнародних арбітражних судах, використання експертів для роз’яснення питань правового характеру, тобто встановлення змісту права, є звичним явищем. У альтернативному судочинстві залучаються експерти різних галузей права, для роз’яснень питань правового характеру, тобто встановлення змісту права, застосування правових знань і норм. Експерт у галузі певного виду права застосовує свої спеціальні знання для дослідження доказів – законодавчих норм і надає обґрунтований висновок щодо таких доказів. Залучення експерта до вирішення питань правового характеру не є безумовною підставою для погодження з його висновком. Суд вправі не погодитися з висновком експерта і прийняти рішення, обґрунтовуючи власну правову позицію і правовий аналіз обставин справи.

Залучення до вирішення спорів у якості експертів юристів-спеціалістів у певних галузях права (банківського, комерційного, морського, права інтелектуальної власності тощо) сприяє зміцненню правової системи третейського розгляду.

8. Виходячи із особливої специфічної ролі експертизи у третейському суді, на законодавчому рівні необхідні новації щодо конкретизації обсягу прав та обов’язків експерта, визначення кола осіб, що можуть бути залучені як експерти та вимог до них. Також необхідні: розмежування сфери регулювання діяльності експертів третейського судочинства, конкретизація порядку організації проведення експертизи, визначення прав та обов’язків особи, що залучається в якості експерта, окреслення кола питань, які вправі вирішуватися експерт та інші.

9. У Законі України «Про третейські суди» відсутній інститут забезпечення доказів. Сучасні системи третейського розгляду та міжнародного комерційного арбітражу мають серед своїх засадничих принципів можливість надання сторонам рівної можливості викласти свої аргументи та докази. Надання доказів сприймається як право сторін, на сторони покладається певний тягар доказування. Найкращими доказами при третейському розгляді, і у міжнародному арбітражі, прийнято вважати документальні докази. Законодавчо не визначено підходи до використання спеціальних знань обізнаних осіб у третейському судочинстві як джерела доказів.

10. Третейські судді і міжнародні комерційні арбітри, здебільшого не володіють необхідними спеціальними знанням, тому вони потребують допомоги незалежного експерта, для ухвалення рішення у справі. Регламентами арбітражних та третейських судів України вимоги щодо експерта та висновку експертизи не визначені. Правила ІВА передбачають можливість проведення конференції експертів призначених сторонами. Іншими заходами є сумісні доповіді або письмові відповіді на питання протилежної сторони, в ході підготовки яких експерти, що призначені сторонами зустрічаються і узгоджують питання, далі готують короткий спільний висновок та формують тези.

Законодавство України про третейські суди не обумовлює вимог до кандидатури експерта (експертів), хоча принцип незалежність експертів від сторін що призначили експертизу, впливає на оцінку третейськими суддями і арбітрами експертних висновків. Залишається поза увагою законодавства не лише порядок організації проведення експертизи, але й повноваження, права та обов’язки, кваліфікаційні вимоги до осіб, що можуть залучатися в якості експертів, коло питань що вправі вирішувати експерт, а також порядок проведення рецензування висновків експертних досліджень для третейських судів.

11. Висновок експерта є доказом у сучасному третейському і міжнародному комерційному розгляді, він містить відомості про факти (фактичні дані), що встановлюються експертом у результаті проведеного ним дослідження. Переважна більшість регламентів та інших нормативних актів по вирішенню альтернативних спорів, не визначають вимог щодо професіоналізму чи оформлення висновків експертів. Законом України «Про третейські суди» не встановлено обов’язкові вимоги до особи експерта, до результатів експертного дослідження, що оформляються у вигляді висновку експертизи, до його форми і обов’язкових реквізитів (ст. 39 Закону України «Про третейські суди» визначено, що експерт надає мотивований висновок щодо поставлених йому питань у письмовій формі). Лише в окремих поодиноких регламентах третейських судів в Україні, мають місце вимоги до висновку експерта та його окремих реквізитів.

12. У третейському і міжнародному комерційному розгляді висновок експерта є письмовим документом, що повинен складатися у відповідності до вимог закону. Він має бути однозначним, зрозумілим, усі його частини повинні узгоджуватися між собою, не суперечити одна одній, а висновки мають випливати із проведеного дослідження, бути результатом логічних побудов, і формулюватися за внутрішнім переконанням експерта. Висновки експерта повинні викладатися простою мовою, зрозумілою не лише спеціалісту, але й будь-якому учаснику судочинства.

13. У сучасному альтернативному судочинстві першочерговий обов’язок експерта є його обов’язком по відношенню до суду, а не до сторони, що залучає його до процесу. Експерти повинні бути неупередженими, справедливими і чесними, дотримуватися конфіденційності. Позиція експерта повинна бути об’єктивною і неупередженою. Відповідно, експертна думка, покази, повинні бути незалежними від впливу вимог сторін. Факти, на яких базується позиція експерта, повинні бути доказані за допомогою допустимих доказів – відібраних, перероблених і наданих у відповідних видах і формах відомостей, при дослідженні яких лише особа зі спеціальними знаннями зможе і зуміє із максимальним успіхом вирішити поставлену задачу. Доказова інформація, отримана за результатами експертизи, не може з’явитися від будь-якого іншого джерела.

Допит експерта, призначеного стороною, має таку саму специфіку, як і допит свідка. Різниця полягає лише в тому, що свідок бере на себе зобов’язання дати правдиві покази про відомі факти, а від експерта чекають компетентну думку, висловлену із щирою вірою і впевненістю у правильності.

14. У третейському і міжнародному комерційному розгляді непоодинокими є випадки, коли поставлені перед експертом питання кожним інтерпретуються по-різному, різноманітними є застосовані методи і практика. Усе це зумовлює доцільність створення експертного інституту як спеціалізованої науково-професійної організації, що виконуватиме функції відомчого і методичного центру в області експертної діяльності. Експертні інститути здійснювали б експертну діяльність в особливо складних випадках, коли необхідна особлива наукова оцінка.

15. Негативним моментом у вітчизняній третейській юрисдикції є відсутність вимог до порядку проведення експертного дослідження, до змісту висновку експертизи, а також до порядку його оформлення. Висновок експерта повинен містити такі реквізити: повне ім’я і адреса експерта; дата і місце складання; освіта, кваліфікація, навички, досвід; минулі відносини (за їх наявності) із сторонами; засвідчення про незалежність експерта від сторін, представників чи захисників і складу третейського суду, повноти і достовірності своїх висновків; опис отриманих доказів і виклад фактів, на основі яких експерт ґрунтуватиме своє дослідження і експертний висновок; клопотання про надання необхідних додаткових матеріалів за результати задоволення клопотання; опис застосованих методів, нормативних актів, використаних при дослідженні і формуванні висновків; опис дослідження і висновки експертизи; підпис експерта.

16. Міжнародні арбітражні правила не ставлять жодних формальних умов, яким повинна відповідати особа, що має бажання кваліфікуватися як експерт для потреб арбітражної процедури. При призначенні експертизи у третейському розгляді або міжнародному комерційному арбітражі не встановлено вимоги до спеціалізації необхідним внесенням експерта до реєстру експертів за певною галуззю наукових знань. Ведення такого Реєстру судових експертів для третейського судочинства не викликало б у суду сумнівів щодо професійних здібностей експерта і не зумовлювало би підстав додатково перевіряти останніх.

17. Необхідне законодавче запровадження інституту присяги у альтернативному судочинстві, шляхом доповнення Закону України «Про третейські суди» нормою про приведення експерта до присяги, визначити її зміст, і те, що дія присяги поширюється також на ті випадки, коли висновок був складений до її проголошення.

18. У практиці альтернативного судочинства, загального правила щодо надання оцінки доказам немає. Для забезпечення принципу рівності експертні докази подаються з використанням певних процедур. Законодавче визначення критеріїв оцінки доказів є своєрідною формальною перевіркою висновку щодо: дотримання процесуального порядку підготовки, призначення і проведення експертизи; відповідності кваліфікації судового експерта предмету експертизи; перевірки повноти дослідження при вирішенні експертних задач; повноти опису використаної методики, методів, прийомів і способів використання технічних засобів.

Однак, у альтернативному судочинстві існують різні засоби контролю за доказами експерта. Похвальним є досвід участі експерта у конференції експертів, або спільні доповіді експертів.



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота