РЕГУЛЮВАННІ ЗЕМЕЛЬНИХ ВІДНОСИН І РЕАЛІЗАЦІЯ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ В УКРАЇНІ - Наукова спільнота

Вас вітає Наукова спільнота!

Вітаємо на нашому сайті

РЕГУЛЮВАННІ ЗЕМЕЛЬНИХ ВІДНОСИН І РЕАЛІЗАЦІЯ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ В УКРАЇНІ

12.11.2019 18:50

[Секція 6. Екологічне право. Земельне право. Аграрне право]

Автор: Середа Світлана Іванівна, студентка заочної форми навчання 2-го курсу, магістратура «Публічне управління та адміністрування», Національний університет біоресурсів і природокористування України


Сучасна державна політика регулювання земельних відносин в Україні – є ключовим фактором забезпечення результативності провадження суспільно-політичної та економічної діяльності в Україні, яка підтримує життєдіяльність і виступає в якості детермінанти людської культури та суспільного устрою в державі, виробництва і раціонального освоєння її природо-ресурсного потенціалу.

Внутрішні проблеми соціально-економічного розвитку України, обумовлюють підвищення ролі суб’єктів державного управління у процесі регулювання земельних відносин. Провадження земельної реформи в Україні, заклало певні організаційно-економічні основи нового ринкового земельного ладу, але не вирішило основних проблем в земельних відносинах.

Проблематика формування державної політики регулювання земельних відносин, що спроможна забезпечити ефективне, раціональне та екологічно безпечне землекористування та охорону земель в Україні, потребує системного розв’язання. Наявна необхідність: а) удосконалення теоретико-методичних основ формування названої політики; б) практичної реалізації державної політики регулювання земельних відносин; в) комплексного дослідження результативності функціонування механізму державного регулювання земельних відносин, адекватного трансформаційним процесам у сфері земельних відносин.

Слід вказати і підтвердити, що земельні відносини та земельні ресурси – є одним з найважливіших економічних ресурсів, яким належить центральне місце в політиці та стратегії економічного розвитку держави.

У процесі використання землі людиною встановлюються певні виробничі відносини: матеріальні (охоплюють систему володіння і користування землею) та суспільно-економічні, що виникають при використанні землі як засобу виробництва. Сукупність цих відносин утворює земельні відносини. Не зважаючи на бурхливі дискусії, які точаться навколо процесів регулювання земельних відносин, однозначного визначення земельних відносин не містить ні наукова, ні юридично-правова література (засвідчено у науковій праці [1, с.31]).

Земельні відносини за своєю сутністю становлять сукупність правових, економічних, соціальних, природо ресурсних і екологічних відносин, що виникають між суспільством та його членами у процесі використання земельних ресурсів й управління ними. Формування і матеріалізація земельних відносин здійснюється за допомогою системи об'єктивно пов'язаних адміністративно-правових та економічних заходів впливу держави на їх суб'єктів, що забезпечують права землевласників і землекористувачів, умови ефективного, раціонального й еколого-безпечного використання земельних ресурсів та їх охорону [1, с. 32].

Підтвердимо, що управління земельними ресурсами містить в собі різні заходи: планування, регулювання, організацію контроль за використанням земель, а отже, його необхідно розглядати через призму управління раціональним використанням земельних  ресурсів та охороною земель. 

При цьому, об’єктом управління – є весь земельний фонд України, адміністративно–територіальної одиниці, земельні угіддя окремих землеволодінь і землекористувань, що відрізняються за характером використання, правовим статусом, а також земельні ділянки, що не ввійшли в землекористування (землі загального користування).

Значення понятійної сутності категорій «державне регулювання земельних відносин» та «державне управління земельними відносинами» здійснено у праці Титаренко Т.Г. [2], в якій науковець зазначає, що державне регулювання земельних відносин визнано специфічним видом діяльності державних органів, який спрямовано на створення сприятливих умов для розвитку земельних відносин у пріоритетному для держави напрямі за допомогою економічних, організаційних, правових заходів, що направлені на оточуюче середовище суб'єктів земельних відносин з метою впорядкування, систематизації їх діяльності та забезпечення реалізації інтересів і прав громадян, так і держави. 

Так суттєвий вплив на розвиток земельних відносин має динаміка сучасної світової економіки, яка характеризується глобалізаційними викликами, які знаходять своє відображення і при використанні сільськогосподарських земель: уніфікація технічних стандартів і внутрішніх споживчих уподобань відокремлено від національної, релігійної, культурної та соціальної специфіки; інтенсифікація виробництва; активізація процесів купівлі продажу сільськогосподарських земель; широке застосування трансгенних технологій.

Зокрема на найблищий час конче потрібно головні зусилля зосередити на створинні центрального органу виконавчої влади у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за використанням та охороною земель всіх форм власності, яким може бути Державнаінспекція з контролю за використанням та охороною земель. 

Головними завданнями державного нагляду (контролю) за використанням та охороною земель всіх форм власності необхідно визначити наступні:

- реалізація державної політики у сферах здійснення державного нагляду (контролю) за використанням та охороною земель;

- організація та здійснення державного контролю за використанням та охороною земель всіх форм власності;

- узагальнення практики застосування законодавства з питань, що належать до її компетенції, розроблення пропозицій щодо його вдосконалення.

Задля результативності виконання процедур із формування та реалізації державної політики регулювання земельних відносин в Україні слід досягти синхронного використання загальних і спеціальних принципів забезпечення її результативності. 

До їхнього складу входять: 

а) загальні принципи: конституційності та законності, комплексності, децентралізації, доступності і програмності;координованості, пріоритетності та поетапності; 

б) спеціальні принципи: стратегічного і поточного планування земельних відносин та землекористування; пріоритетності завдань щодо охорони та відтворення родючості земель;відкритості інформації про стан земельних ресурсів; пріоритетності екологічної складової землекористування перед економічною; безконтактного надання державницьких послуг.

Узагальнюючи вищенаведене, зазначимо, що пріоритетну роль у процесах формування та реалізації державної політики в сфері земельних відносин України відіграють органи державного управління на регіональному рівні та місцевого самоврядування на місцевому рівні, які виступають об’єднуючим та системно-керівним чинником розвитку земельних відносин в Україні, а ефективність їх діяльності визначальною мірою залежить від наукової розробленості та обгрунтованості інституціонального та правового забезпечення. 

Cписок використаних джерел:

1. Ходаківська О. Економічна сутність земельних відносин у сільському господарстві / О. Ходаківська // Землевпорядний вісник. 2012. № 6, с. 31.

2. Титаренко Т.Г. Поняття державного регулювання і державного управління земельними відносинами/ Т.Г. Титаренко // Вісник Чернігівського державного технологічного університету. Серія: Економічні науки. — 2014. — № 4. — с. 72—78.



допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter
Конференції

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014