ТОРГІВЛЯ ЛЮДЬМИ ЯК КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА ПРОБЛЕМА СУЧАСНОСТІ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

ТОРГІВЛЯ ЛЮДЬМИ ЯК КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА ПРОБЛЕМА СУЧАСНОСТІ

03.12.2019 11:17

[Секція 4. Кримінальне право. Кримінальне процесуальне право. Криміналістика. Кримінологія. Кримінально-виконавче право. Судоустрій. Правоохоронні органи, прокуратура та адвокатура]

Автор: Давлатов Шавкат Бобоєвич, кандидат юридичних наук, доцент кафедри правоохоронної діяльності та кримінально-правових дисциплін, Університета митної справи та фінансів, м. Дніпро, Україна; Черненко Аліна Юріївна, студентка 5 курсу факультету, Навчально-науковий інститут права та міжнародно-правових відносин, Університет митної справи та фінансів, м. Дніпро, Україна


Свобода людини є однією з головних цінностей сучасного цивілізованого суспільства, а забезпечення недоторканності свободи особи – однією з головних функцій держави.

Ще в ХХ столітті світова спільнота включила торгівлю людьми в коло основних викликів і погроз національній і міжнародній безпеці. Сьогодні велику тривогу викликає зростання об'ємів незаконних дій по використанню людини в цілях сексуальної та іншої експлуатації. Проблема торгівлі людьми спочатку повинна розглядатися як явище загрозливе національній безпеці, оскільки своїм фактом вона ставить під загрозу всі демократичні досягнення суспільства.

Нині у світі понад 40 мільйонів людей стали жертвами работоргівлі. Це явище є одним із найбільш швидкозростаючих злочинів у Європі. Та він характерний і для України. За інформацією Національної поліції, лише протягом першого півріччя 2018 року зафіксовано 186 фактів торгівлі людьми. За цей же період Міністерства соціальної політики офіційно надало статус жертви 112 українцям. Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини здійснюється постійний моніторинг ситуації щодо забезпечення належної допомоги постраждалим від торгівлі людьми. Провадження щодо кожного виявленого випадку перебувають на особистому контролі Людмили Денісової [5].

У статті 4 Конвенції Ради Європи про заходи протидії торгівлі людьми міститься поняття торгівлі людьми: 

«Торгівля людьми» означає найм, перевезення, передачу, приховування або одержання осіб шляхом погрози або застосування сили чи інших форм примусу, насильницького викрадення, шахрайства, обману, зловживання владою або безпорадним станом або наданням чи отриманням плати чи вигоди для досягнення згоди особи, яка має владу над іншою особою, для експлуатації. Експлуатація включає в себе, принаймні, експлуатацію проституції інших осіб чи інші форми сексуальної експлуатації, примусову працю чи послуги, рабство чи подібну до рабства практику, поневолення або вилучення органів [2].

Стаття 149 Кримінального кодексу України (далі – ККУ) передбачає відповідальність за вчинення такого злочину як, торгівлі людьми [1].

6 вересня 2018 року було прийнято Закон України про внесення змін до статті 149 Кримінального кодексу України щодо приведення у відповідність з міжнародними стандартами. Було змінено назву статті «Торгівля людьми та інша незаконна угода щодо людини» на назву «Торгівля людьми», а також внесені деякі зміни до диспозиції статті [6]. 

В примітці до статті міститься, що під експлуатацією людини слід розуміти всі форми сексуальної експлуатації, використання в порнобізнесі, примусову працю або примусове надання послуг, рабство або звичаї, подібні до рабства, підневільний стан, залучення в боргову кабалу, вилучення органів, проведення дослідів над людиною без її згоди, усиновлення (удочеріння) з метою наживи, примусову вагітність або примусове переривання вагітності, примусове одруження, примусове втягнення у зайняття жебрацтвом, втягнення у злочинну діяльність, використання у збройних конфліктах тощо [1].

Метою торгівлі людьми завжди є експлуатація людини в будь-який спосіб – примусова праця, використання у домашньому господарстві і промисловому чи сільськогосподарському секторах, вилучення органів, сексуальна експлуатація чи створення порнографічної продукції, жебракування. Способи втягнення людей у процес торгівлі людьми різні – злочинці шукають все нові і нові методи вербування. Втім, завжди це відбувається шляхом використання обману, шахрайства, шантажу, уразливого стану людини, із застосуванням чи погрозою застосування насильства, із використанням службового становища, матеріальної чи іншої залежності від другої особи [5].

Як зазначає Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Людмила Денісова, складна економічна ситуація в Україні, високий рівень безробіття, недосконалість законодавства та правова необізнаність громадян. Це ті умови, що сприяють зростанню рівня поширеності торгівлі людьми. Наші громадяни зараз складають значну частину живого «товару» на відкритих і таємних ринках Європи та Азії. Але зростає і проблема внутрішньої торгівлі людьми, що, зокрема, обумовлено збройною агресією [5].

Окрім того, у злочинних угрупувань, які пов’язані з торгівлею людьми, існує практика за допомогою шахрайських схем залучати українців в якості нарокур’єрів. Ще один спосіб – примушування займатись контрабандою нелегальних мігрантів. Такі випадки мали місце, наприклад, в Греції, де в місцях позбавлення волі перебуває біля 300 громадян України [5].

«Жертвами торгівлі людьми може стати будь хто, незалежно від віку, статі чи стану здоров’я. Ми маємо спільними зусиллями протидіяти явищу: максимально поширювати офіційну інформацію, давати поради друзям, які їдуть на заробітки. А людей, які уже стали жертвами – підтримувати усіма можливими способами», - наголосила Людмила Денісова [5].

У зв’язку з тим, що ст. 149 КК включено до розділу ІІІ Особливої частини, яка має назву «Злочини проти волі, честі та гідності особи», родовим об’єктом зазначеного злочину є воля, честь і гідність особи. Але на практиці трапляються випадки, коли особу продають за її добровільною згодою з використанням її уразливого стану. Тому основним безпосереднім об’єктом торгівлі людьми є честь і гідність особи [3].

З об’єктивної сторони цей злочин може виражатись у трьох формах: 

1) торгівля людьми; 

2) здійснення іншої незаконної угоди, об’єктом якої є людина; 

3) вербування, переміщення, переховування, передачі або одержання людини. 

Першим етапом в торгівлі людьми є вербування жертви з метою її експлуатації або перепродажу для цих же цілей. Класифікація видів заволодіння жертвою залежно від способу, свідчить про те, що не завжди кримінальна експлуатація може бути пов'язана з фактом купівлі – продажу людини. Це залежить від етапу заволодіння жертвою [3].

Види заволодіння людиною можуть бути розділені і за метою:

‒ з метою подальшого продажу;

‒ з метою безпосередньої експлуатації.

Деякі фірми, що в основному займаються туристичним бізнесом, працевлаштуванням, шлюбні агентства і ін. часто спеціалізуються на тому, що вербують або обманом залучають людей до своїх мереж, а потім продають їх за кордоном, отримуючи від цього прибуток. Згідно даним доповіді Усесвітньої мережі за виживання, вербувальники в Росії і СНД беруть від 1500 до 30000 доларів за свої «послуги» з оформлення документів, пошуку роботи і переправлення за рубіж [3].

Другий етап, який слідує після заволодіння жертвою, - її переміщення до місця безпосередньої експлуатації. Причому переміщення жертви для її кримінальної експлуатації може відбуватися як окрім волі жертви, так і в результаті її добровільної згоди. Дуже часто люди, особливо молоді жінки, за своєю ініціативою виїжджають за рубіж з метою влаштуватися на запропоновану роботу без примусу, без вживання насильства або погроз [3].

Після того, як жертва завербована або захоплена, здійснюється її переміщення до місця кримінальної експлуатації.

Третім етапом в здійсненні кримінальної експлуатації людей є безпосередні дії, пов'язані з експлуатацією. 

Представники чоловічої статі менше всього піддаються експлуатації в порівнянні з жінками. У країнах членах ОБСЄ число осіб чоловічої статі, що стали жертвами кримінальної експлуатації, складає близько 2% від всього числа жертв.

Неповнолітні діти експлуатуються в сферах, де не потрібна важка фізична праця. Це може бути робота в сільському господарстві, прислугою, і тому подібне. Часто використання хлопчиків для дитячої порнографії і проституції.

Тим часом основну категорію жертв кримінальної експлуатації складають жінки. Це обумовлено як психофізіологічними особливостями жінок, так і їх низьким соціальним статусом. Крім того, жінки фізично слабкіше за чоловіків, тому їх легко утримувати торговцям під своїм контролем. Та і можливість експлуатації жінок ширша, ніж чоловіків [3].

В Україні створено Міжнародну організацію з питань міграції (далі – МОМ) Агентства ООН з питань міграції.

Програма протидії торгівлі людьми МОМ в Україні розпочала свою роботу в 1998 році з метою допомогти Уряду України та громадськості у зусиллях із протидії торгівлі людьми та забезпечення доступу постраждалих до допомоги та правосуддя. МОМ застосовує системний підхід до вирішення проблеми торгівлі людьми та проводить роботу у чотирьох взаємопов’язаних напрямах [4].

Робота МОМ спрямована на населення в цілому, окремі групи ризику, молодь, невстановлених постраждалих, а також державних і неурядових спеціалістів, які могли бути в контакті з потенційним постраждалими за допомогою цілеспрямованих інформаційних кампаній, Національної гарячої лінії з протидії торгівлі людьми і консультації мігрантів [4].

З метою підвищення доступу постраждалих від торгівлі людьми до правосуддя, МОМ надає комплексні послуги з розвитку потенціалу системи кримінального правосуддя в Україні, зокрема поліції, слідчих, прокурорів і судових органів. Це включає в себе тематичні тренінги, технічну допомогу, встановлення робочих контактів з країнами транзиту та призначення, сприяння взаємній правовій допомозі, управління ресурсами, надання обладнання, зміцнення механізмів захисту постраждалих/свідків тощо. МОМ також співпрацює з Державною міграційною службою України та Державною прикордонною службою України для підвищення можливостей ідентифікації потенційних постраждалих від торгівлі людьми на кордонах країни і покращення співпраці зі спеціалізованими підрозділами поліції [4]. 

Отже, можемо сказати, що торгівля людьми є досить поширеним соціальним явищем у всьому світі. Україна спрямовує багато сил для подолання даної проблеми приймаючи багато нормативно – правових актів та аналізуючи досвід зарубіжних країн.

Список літератури:

1. Кримінальний кодекс України від 01. 09. 2001 р. № 2341-III. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 (дата звернення: 28.11.2019).

2. Про заходи щодо протидії торгівлі людьми: Конвенція Ради Європи від 16.05.2005 р. № 994_858. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_858 (дата звернення: 28.11.2019).

3. Негодченко Д. О. Юридичний аналіз структур злочину, передбаченого ст. 149 КК України: канд. юрид. наук. Львів. 2011. С. 206-210. 

4. Протидія торгівлі людьми: Міжнародна організація з міграції. URL: http://iom.org.ua/ua/protidiya-torgivli-lyudmi (дата звернення: 28.11.2019).

5. Торгівля людьми : Ситуація в Україні та світі, причини і наслідки. URL: http://www.ombudsman.gov.ua/ua/all-news/pr/torgivlya-lyudmi-situatsiya-v-ukraiini-ta-sviti-prichini-i-naslidki/ (дата звернення: 28.11.2019).

6. Про внесення зміни до статті 149 Кримінального кодексу України щодо приведення у відповідність з міжнародними стандартами: Закон України від 06.09.2018. № 2539-VIII. URL:https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2539-19. (дата звернення: 28.11.2019).



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота