ПРАВОРОЗУМІННЯ ЯК ОДИН ІЗ ПОСТУЛАТІВ ПРАВА - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

ПРАВОРОЗУМІННЯ ЯК ОДИН ІЗ ПОСТУЛАТІВ ПРАВА

05.02.2020 14:04

[Секція 1. Теорія та історія держави і права. Філософія права. Історія політичних і правових вчень]

Автор: Гора Лариса Віталіївна, студентка юридичного факультету Національного авіаційного університету; Пильгун Наталія Василівна, кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри теорії та історії держави і права, Національний авіаційний університет


Право є настільки унікальним, складним і суспільно необхідним феноменом, що протягом усього часу його існування науковий інтерес до нього не тільки не зникає, а навпаки постійно зростає. Для вирішення важливої дискусійної юридичної проблеми сучасності, тобто встановлення сутності, змісту права, введено правовий термін «праворозуміння». Питання праворозуміння належать до «вічних» тому, що людина на кожному з витків свого індивідуального та суспільного розвитку відкриває у праві нові якості, нові аспекти співвідношення його з іншими явищами та сферами життєдіяльності соціуму. У світі існує безліч наукових ідей, течій і точок зору з приводу того, що є право. Проблема праворозуміння стосується і України, адже воно має не тільки значну пізнавальну і теоретичну цінність, а й практичну, тому що законодавцеві надзвичайно важливо в правотворчій діяльності враховувати домінування в суспільстві оптимальних типів праворозуміння.

Сучасні наукові теорії праворозуміння можна звести до трьох підходів: 

- ідеологічний (аксіологічний), або природно-правовий: вихідна форма буття права - громадська свідомість. При такому підході право і закон розмежовуються, першість віддається праву як нормативно закріпленій справедливості, а закон розглядається як його форма, покликана відповідати праву як його змісту, саме він враховує і поєднує усе цінне в зазначених концепціях праворозуміння;

- нормативний (позитивістський): право - норми, викладені в законах та інших нормативних актах. При такому підході відбувається ототожнення права і закону. Водночас нормативне праворозуміння орієнтує на такі властивості права, як формальна визначеність, точність, однозначність правового регулювання; 

- соціологічний: вихідна форма буття права - правовідносини. При такому підході правом визнається його функціонування, реалізація, його «дія» у житті - у сформованих і таких, що формуються, суспільних відносинах, а не його створення правотворчими органами у формі закону та інших нормативно-правових актів. При усій цінності врахування «життя» права в суспільному середовищі, прихильники цього підходу плутали самостійні процеси правотворчості та застосування права, тоді як умовою дотримання і забезпечення режиму законності може бути діяльність правозастосувальника в межах, встановлених законом [1, c. 240].

Якщо, говорити, про праворозуміння, то це один із постулатів права як відображення «згустків» правової реальності, а розуміння права – це саме його пізнання, водночас як розуміння у праві – це пізнання того, що пов'язано з правом, його формуванням та реалізацією. Тобто, праворозуміння - це наукова категорія, що відображає процес і результат цілеспрямованої розумової діяль¬ності людини, і включає пізнання права, його сприйняття (оцінку) і ставлення до нього як до цілісного соціального явища. Суб'єктом праворозуміння завжди виступає конкретна людина, наприклад: індивід, який володіє деякими знаннями права і на практиці зіткнувся з конкретною правовою проблемою; юрист-професіонал, який має достатній запас знань про право, здатний застосовувати і тлумачити правові норми; учений, людина з абстрактним мисленням, яка займається вивченням права, володіє сумою історичних і сучасних знань, здатна до інтерпретації не тільки норм, а й принципів права, володіє певною методологією дослідження. Об'єктом праворозуміння можуть бути право в планетарному масштабі, право конкретного суспільства, галузь, інститут права, окремі правові норми. Зміст праворозуміння складають знання суб'єкта про його права та обов'язки, зобов'язування, заборони, а також оцінка і ставлення до них як до справедливих або несправедливих. Залежно від рівня культури, методичної оснащеності суб'єкта і вибору предмета вивчення праворозуміння може бути повним або неповним, правильним або спотвореним, позитивним або негативним [2, c.9-21].

В цілому, природа праворозуміння зумовлена наявністю в ньому двох основних компонентів: природного і позитивного. Такий розподіл свідчить про діалектичний характер розвитку права, що включає абстрактно загальні (природно-правові) і конкретні (позитивні) сторони.

Природне право (jus naturale) - це природжені, невідчужувані, невід'ємні, зумовлені природою людини, людським розумом, загальними етичними принципами правила поведінки, які існують незалежно від держави і поши-рюються на всі часи і народи. Природне право є сукупністю ідеальних, глибоко етичних і надзвичайно справедливих уявлень про право. Воно виникало задовго до держави і може існувати поза нею.

Позитивне право - закріплений в офіційних джерелах права нормативний регулятор, на основі якого визначаються межі дозволеної та належної поведінки людей, а компетентними державними органами виносяться юридично обов'язкові рішення. Позитивне право є результатом державної правотворчої діяльності. Офіційні джерела права виражають лише деяку частину природного права. Вся решта права існує у вигляді принципів, правосвідомості, інших правових явищ [3, c.208].

Отже, праворозуміння є науковою категорією, що пов’язується з науковим пізнанням права. Тобто праворозуміння відображає розумову діяльність людини, спрямовану на пізнання права та правової дійсності, його оцінювання і ставлення до нього як до соціального явища й фундаментальної цінності сучасної цивілізації. 

Література:

1. Волинка К.Г. Поняття праворозуміння та його основні напрями / К.Г. Волинка // Теорія держави і права : навч. посіб. / К.Г. Волинка. – К. : МАУП, 2003. – 2013. – 240 с

2. Козюбра М. Праворозуміння: поняття, типи та рівні / М. Козюбра // Право України. – 2010. – № 4. – С. 9–21

3. Максимов С.І. Основні типи праворозуміння: правовий позитивізм і природно-правове мислення / С.І. Максимов // Філософія права / О.Г. Данильян, О.П. Дзьобань, С.І. Максимов та ін. ; за ред. О.Г. Данильяна. – Харків : Право, 2017. – 208 с



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота