ГЕНЕЗИС РОЗВИТКУ ФІРМОВОГО СТИЛЮ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

ГЕНЕЗИС РОЗВИТКУ ФІРМОВОГО СТИЛЮ

21.05.2020 14:32

[Секція 3. Маркетинг]

Автор: Беседін Станіслав Сергійович, магістр, Інститут дизайну, архітектури та журналістики


Історія використання знаків (позначень) для ідентифікації місця походження товару сягає глибини віків. Одні дослідники вбачають витоки фірмового стилю ще від 5 тис. р. до н.е., тобто з початку масового виробництва посуду в Китаї, з вказівкою імені тогочасного імператора, виробника і місця виробництва. Другі співвідносять його появу з моментом будівництва гробниць фараонів у Єгипті, де були знайдені вирізьблені на каменях символи, які, ймовірно, могли належати каменярам, що виготовляли глиби; треті починають відлік цього явища від середньовіччя та появи клейм і позначок майстрів на виробах у добу початку мануфактурного виробництва. Саме в цей час з'являються перші системи позначення приналежності товарів (по суті прообрази сучасних логотипів) - клейма. Археологи знаходять клейма на античних амфорах і художніх виробах, що відносяться до VII - VI вв. до н.е. Таврування вже в ті часи стає постійною практикою. Клейма можна побачити на червоно-лаковій кераміці південно-західного Криму I - III вв. н.е., які зберігаються в музеях України. На античних амфорах, знайдених в Херсонесі (на території сучасного Криму), є присутніми клейма у вигляді відбитків. На більшій частині амфор відбитки були зроблені втискуванням знаку, але зустрічаються і опуклі рельєфи, виконані прес-формою [1, с. 11]. 

Багато знаків забезпечені написами, частина з яких була розшифрована як імена власників майстерень. Цей факт наочно свідчить про те, що вже в ті далекі часи "виробники" відчували чітку потребу в ідентифікації своїх товарів.

Подальший розвиток формальних ознак фірмового стилю відбувався в Середньовіччі. Найбільш вираженим комплексним стилем стала атрибутика феодального двору. Знаки власності ставилися на усе майно феодала: на архітектурні елементи замку, на побутові предмети і посуд, на зброю і кінну збрую, на щити, прапорці, прапори, на одяг герольда - офіційного представника феодала. Особиста символіка входить в композицію друку і стає обов'язковим офіційним атрибутом. 

У гербовій композиції велика роль приділяється колірному рішенню, яке поширюється на одяг феодала, його слуг і охорону, на вимпели і прапорці і навіть на колірне рішення інтер'єрів замків і палаців. Функція такого позначення була дещо інша, чим у випадку з античною керамікою, і полягала не в ідентифікації товару, а в демонстрації того, що ця річ є власністю конкретного власника. Проте тут важливо розуміти, що таким чином стихійно складалася практика наскрізної ідентифікації, тобто ідентифікації усіх предметів, що належать одному власникові. У античний час знаки наносилися тільки на конкретну продукцію, ними не позначалися, наприклад, одяг або інструменти майстра, що виготовив її. Між тим, наскрізна ідентифікація є основною відмітною ознакою сучасного фірмового стилю.

Зараз фірмова символіка наноситься практично на усі предмети, так чи інакше пов'язані з діяльністю компанії. Нарівні з "феодальною ідентифікацією" в середньовічній Європі розвивається і торгова. У XI ст. Купецькі гільдії виробляють свої внутрішні статути і приймають власну символіку. Часто графічні символи супроводжуються девізами, в яких історики реклами схильні бачити зародження рекламних слоганів. З'являється перша недобросовісна конкуренція: розміщення на товарах однієї гільдії емблем, схожих зі знаками іншої гільдії, чиї товари є якіснішими і відомішими. Таким чином, можна сміливо стверджувати, що в середні віки відбувається подальший розвиток систем ідентифікації, з'являються їх нові форми і сфери застосування.

Цікаво і то, що достовірно відомо, що перший законодавчий акт щодо товарних знаків прийняв 1266 р. англійський парламент під час правління Генріха ІІІ. Відповідно до нього, кожен пекар повинен був проставляти свій знак на хлібі, і вже до кінця середньовіччя торгові знаки набули не аби якої популярності [4].

З активним розвитком торгівлі виросло розмаїття продукції на ринку. Відтоді кількість торгових знаків збільшилася в кількасот тисяч разів. Наприкінці ХІХ ст. їхня “колекція” рясніла найрізноманітнішими варіантами від найпростіших схематичних і до фантастичних текстових композицій та графічних елементів. Збільшення конкуренції призвело до ненавмисного дублювання, гостро поставивши проблему плагіату. Офіційна реєстрація торгових знаків розпочалася у США 1870 р., та закон був визнаний недійсним, а його положення були таки ми, що суперечать конституції. Як наслідок, усі проведені реєстрації були анульовані. Також перший закон про реєстрацію товарних знаків був прийнятий і у Великобританії 13 серпня 1875 р. Згідно з цим законом, власникові зареєстрованого знака належали монопольні права на нього, а також, на основі сертифіката на знак, у разі необхідності, він мав право притягувати до суду. Управління з реєстрації товарних знаків відкрилося 1 січня 1876 р. у Лондоні. Першим зареєстрованим товарним знаком вважається червоний трикутник компанії “Басс і Ко” [4]. Ще одним нововведенням стало створення єдиного реєстру товарних знаків для попередження спроб плагіату. Патентне бюро США, перейменоване в Бюро патентів і товарних знаків розпочало свою роботу 1905 р., і вже до 1974 р. було зареєстровано один мільйон товарних знаків. На сьогодні, щорічно бюро має справу з 30 000 товарних, службових, сертифікаційних, а також колективних знаків [3].

У ХІХ столітті з'явилися цехові корпоративні торгові марки. Принаймні централізації виробництва та розширення географії ринків, важливість товарних знаків, інших корпоративних відмітних знаків постійно зростала. У середині століття в сполучених Штатах Америки та країнах Західної Європи складаються передумови для виникнення загальнонаціональних торговельних марок. Великих виробників, які накопичили до того часу значний капітал, вже не влаштовував повний контроль над збутом з боку посередників. В умовах зростаючої конкуренції і формування єдиного інформаційного простору виробники товарів могли виділити безпосередньо потенційних покупців в якості цільової аудиторії своїх комерційних комунікацій. При цьому першочерговим завданням великого товаровиробника стала само ідентифікація, виділення себе із загальної маси безпосередніх конкурентів [2].

У постіндустріальну епоху сфера послуг зайняла позицію не менш міцну, ніж виробнича сфера. А для організацій, що надають послуги вже на початку свого існування наявність фірмового стилю є життєво необхідним. Західні корпорації вже давно усвідомили ефективність фірмового стилю в боротьбі за клієнтів: досить пригадати такі фірми як Coca-Cola, McDonalds, Nike, Nivea, Sony, Samsung, як тут же виникає впізнаваний візуальний, а то і смаковий образ. Сьогодні ми майже щохвилини стикаємося з різними логотипами та торговими марками, що стали неодмінною складовою фірмових стилів.

Також цікаво зазначити, що першим офіційним дизайнером, який створив фірмовий стиль, вважають Петера Беренса, архітектора, який на початку ХХ століття, займаючи пост художнього директора компанії AEG у Німеччині, створив певне художнє обличчя фірми, яке відповідало основним законам стилю утворення. Беренс підходить до питання системно. Проектується не лише продукція, але і сфери виробництва і збуту: виробничі корпуси, виставкові павільйони, упаковка, транспорт, ділова документація, реклама і багато іншого. В результаті компанія AEG досягає монопольного положення на ринку (в той момент), а структура фірмового стилю, створеного Петером Беренсом стає зразковою і використовується дизайнерами аж до теперішнього часу. Практична робота П. Беренса мала велику важливість для формування нового виду дизайну - діяльності, яка призвела до впорядковування і стилізації промислової продукції.

Особливістю запропонованого П. Беренсом підходу була уніфікація та обмеження числа унікальних елементів задля створення “шаблону стилю” для нових носіїв. Поступово фірмовий стиль став обов’язковим компонентом філософії будь-якої промислової компанії та її торгових марок [4].

З огляду на все це цілком можливо стверджувати що історичний розвиток фірмового стилю пройшов довгий час свого розвитку та залишається одним з провідних напрямків діяльності будь якої компанії чи фірми. Фірмовий стиль є сьогодні фундаментом всієї комунікаційної політики фірми, одним з головних засобів боротьби за покупця, важливою складовою брендингу. Можна сміливо заявити, що фірмовий стиль - це один найважливіших кроків на шляху до успішної діяльності будь-якої компанії чи фірми на ринку.

Список використаний джерел:

1. Литвинюк Л.І. До питання становлення та розвитку фірмового стилю // Вісник Львівської національної академії мистецтв. - 2016 Вип. № 24. - С. 10-17

2. Ромат Є.В. Реклама: підручник для студентів спеціальності «Маркетінг». - Київ; Харків6 НВФ» Студцентр», 2000. - 480с. табл.

3. История возникновения и развития фирменного стиля [Електронний ресурс].- Режим доступу: http://shelkovnikov.pro/istoriya-firmennogo-stilya

4. «Істория возникновения и развития фирменного стиля» от античных времен до наших дней - Электронный режим ресурс- [режим доступа] http: // firstili.ru/articles/corpstyles/istoriya- firmennogo-stilya/ comment-638



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота