ПУБЛІЧНИЙ КОНТРОЛЬ – ВАЖЛИВИЙ ЕЛЕМЕНТ ЕФЕКТИВНОСТІ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

ПУБЛІЧНИЙ КОНТРОЛЬ – ВАЖЛИВИЙ ЕЛЕМЕНТ ЕФЕКТИВНОСТІ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ

22.05.2020 12:50

[Секція 2. Конституційне право. Конституційне процесуальне право. Міжнародне право]

Автор: Крегул Яна Миколаївна, кандидат юридичних наук, викладач кафедри конституційного права та порівняльного правознавства Ужгородського національного університету


«Демократія – це такий пристрій, який гарантує, що нами будуть керувати не краще, ніж ми того заслуговуємо» [1]. Цей відомий вислів ірландського драматурга Джорджа Бернарда Шоу не втратив своєї актуальності доcі. У сучасному світі демократичних цінностей головне покликання – утвердження прав та забезпечення інтересів людини. Конституція України також визнає нашу країну демократичною державою, а головним носієм влади – народ [2]. На наш погляд, важливим фактором впливу на втілення соціального змісту наведених конституційних норм в життя є контроль з боку громадян за діяльністю держави. 

Про таку природу речей влучно висловився М. Дюверже: «правління народу за допомогою народу», «керування нацією за допомогою її представників» - голосні слова, які нічого не означають. Ніхто і ніколи не бачив народ, який сам собою керує, і ніколи не побачить. Будь-яке правління олігархічне і це неминуче веде до панування небагатьох осіб над масою [3, с. 244]. З цього твердження вбачається, що воля народу не є дієвою і остаточною, адже в управлінні країною фактично приймає участь меншість, яка дуже часто представляє олігархічні кола суспільства, перетворюючи народ із суб’єкта влади в її об’єкт. Саме тому наявність змоги у громадян контролювати владу дає змогу визначати ступінь демократичності держави. Таким чином, ми пересвідчились у тому, що процес користування народом своїм правом на владу невід'ємно повʼязаний із механізмом комунікації між владою та суспільством, що знаходить свій вияв у здійсненні громадянами публічного контролю за рішеннями влади. 

Серед дослідників теми публічного контролю немає узгодженої позиції щодо розуміння цього поняття. Зокрема, А.І. Буханевич вважає, що публічний контроль є довільною формою громадської участі у здійсненні нагляду за діями інститутів управління, яка регламентується правовими нормами, санкціонованими з боку держави та є важливим інструментом розвитку громадянського суспільства, покликаного оптимізувати систему діяльності органів державної влади в сучасних умовах [4, с. 5]. Натомість, В.М. Кравчук відносить до публічного контролю державний контроль, громадський контроль та муніципальний контроль і міжнародний контроль [5]. Цікаві напрацювання з цього питання представлені також у працях зарубіжних авторів – Л.Г. Лукойдес та М. де Сальвіа, які розглядають публічний контроль як основний елемент, що забезпечує прозорість діяльності судової системи. У свою чергу, В. К. Рахуа переконаний, що публічний контроль у державному управлінні є «важливим критерієм безпосередньої реалізації принципу публічності, відповідно до якого запроваджуються регламентаційні механізми, які стимулюють громадян до участі у здійсненні контролю за діяльністю державної влади» [6, с. 187]. Відповідно до цього принципу, який має бути чітко закріпленим у національному законодавстві, виховується не тільки рівень правової свідомості громадян, а і їхня зацікавленість у безпосередній участі у формуванні демократичного суспільства шляхом нагляду за діями влади. Такої ж думки французькі дослідники Р. Давид, К. Жоффре-Спинозі, які зазначають, що публічний контроль є обов'язковою умовою формування громадянського суспільства, а тому нагляд громадян за діями влади є запорукою її ефективності та результативності. На думку Р. Давіда, К. Жоффре-Спинозі в зміст поняття публічного контролю доцільно вкладати такі елементи та норми, які регулюють стосунки між людьми у сфері їх права на здійснення нагляду за діяльністю соціальних інститутів [7, с. 64].

Більш детально розкриває суть поняття публічного контролю італійський науковець Н. Ратічері, який вважає, що  явище публічного контролю доцільно розглядати через реалізацію інструментів громадянського та громадського обов'язку щодо здійснення нагляду за діями інститутів державного управління. Відповідно до цього, науковець акцентує увагу на окресленні сутності критеріїв публічного контролю, які дають змогу чітко визначити його зміст. Обравши такий дослідницький підхід вдалося розробити критерії, які збільшують правові можливості громадян щодо їх впливу на владу та нагляду за її діями. Аналізуючи природу публічного контролю, він відштовхується від розуміння його юридичного змісту, особливу увагу звертаючи на права та обов'язки сторін (громадян та органів державної влади). Найбільша методологічна цінність розуміння значимості публічного контролю, запропонованого Н. Ратічері, полягає в тому, що він розглядає участь громадян у сфері публічного контролю як таку, яка абсолютно залежить від волі та бажання самих громадян стосовно їх участі у державному управлінні [8, с. 34, 41]. 

У свою чергу, активність публічного контролю за державною владою, на наш погляд, базується на таких критеріях, як: відповідність мети і змісту діяльності державної влади інтересам більшості населення та політичної і соціальної свідомості соціуму, який спостерігає за діяльністю органів державної влади. Отже, публічний контроль можна охарактеризувати як вияв власної волі громадян щодо нагляду за діями інститутів державної влади.

З наведеного вбачається, що публічний контроль тісно пов'язаний із державною владою. Так, у статті 12 французької Декларації прав людини і громадянина 1789 року (далі – Декларація) зазначено: «Для гарантії прав людини і громадянина необхідна державна сила; вона створюється в інтересах всіх, а не для особистої вигоди тих, кому вона довірена» [9]. У цій статті Декларації обумовлений зміст існування державної влади як головної сили, якій надано право народом забезпечити дотримання основних прав громадян, відвернути насилля, особисту помсту та агресію між людьми. Фактично своїм правом вибору люди наділили певних громадян державною владою і дали свою згоду на виконання законів і норм, напрацьованих цією владою, але при цьому залишають за собою право вимагати звітності і виконання нею тих же законів і норм, які передбачені для всіх громадян. Цю ідею влучно втілив у своєму вченні італійський науковець Р. Претто, який наголосив на тому, що публічний контроль розглядається у співвідношенні з проблемою громадського обов'язку, який має зводитись до забезпечення публічності діяльності відповідних гілок державної влади. Важливу роль публічний контроль відіграє у нагляді за діяльністю законодавчої влади, яка має гарантувати громадянам не лише справедливий розгляд справ у судах, а й відкритість і прозорість формування та реалізації законодавчих ініціатив. Одним словом, влада має бути постійно підзвітною перед своїми громадянами, в цьому і є сутність публічного контролю [10, с. 27]. Виходячи із цього твердження, публічний контроль, на нашу думку, виступає показником рівня довіри населення до державної влади, тобто все, що відбувається з ініціативи державної влади і здійснюється нею і її окремими представниками, має бути «прозорим», тому що контролювати можна тільки доступний для огляду і чіткий об'єкт, який піддається аналізу за змістом і формою.

Враховуючи все вищенаведене, приходимо до висновку, що у демократичному суспільстві публічний контроль за державною владою з боку громадськості є, в першу чергу, гарантією дотримання прав і свобод людини і громадянина. При цьому, активне якісне впровадження публічного контролю може посилити вплив громадянського суспільства на законодавчу ініціативу державних структур. Таким чином, публічний контроль здатний запобігати порушенню існуючих правових норм з боку органів влади та прийняттю посадовцями передчасних, упереджених, необґрунтованих рішень та вчиненню дій, які мають насідком створення неякісного законодавства.

Література:

1. Душенко К. В. Джордж Бернард Шоу. Афоризмы [Електронний ресурс] / Константин Васильевич Душенко. – 2000. – Режим доступу до ресурсу: https://royallib.com/book/shou_bernard/dgordg_bernard_shou_aforizmi.html.

2. Конституція України: Закон від 28.06.1996 № 254к/96-ВР// Відомості Верховної Ради України.-1996.-№30.-ст.141.- [Електронний ресурс].– Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254.

3. Дюверже М. Политические партии / Пер. с фр. М.: Академический проект, (Серия «Концепции»), 2000. 538 с. 

4. Буханевич А.І. Публічний контроль за діяльністю органів державної влади: теоретико-методологічний аналіз: автореф. дис. … канд. держ. упр.: 25.00.01. Київ, 2010. 22 с.

5. Кравчук В.М. Поняття та зміст публічного контролю у сучасній державі. Науково-практична Інтернет-конференція. 2014. URL: http://legalactivity.com.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=930%3A131014-13&catid=108%3A6-1014&Itemid=133&lang=ru. (дата звернення: 07.05.2020).

6. Рахуа В.К. Общественно – исторические типы публичной власти / В.К. Рахуа. М., 2007. 403 с.

7. Давид Р., Жоффре-Спиноза К. Основные правовые системы современности / Р.Давид, К. Жоффре-Спинози. М.,1999. 611 с.

8. Ратичери Н. Правовая система и критерии публичности власти в гражданском обществе / Н. Ратичери // Правоведение. 2005. № 4. С. 31-55.

9. Déclaration des droits de l'Homme et du citoyen de 1789. URL: http://www.textes.justice.gouv.fr/textes-fondamentaux-10086/droits-de-lhomme-et-libertes-fondamentales-10087/declaration-des-droits-de-lhomme-et-du-citoyen-de-1789-10116.html. (дата звернення: 29.03.2020).

10. Буханевич А. Публічний контроль у контексті сучасних дослідницьких підходів /А. Буханевич// Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. 2009. № 1. С. 25-32. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Vnadu_2009_1_5. (дата звернення: 07.04.2020).



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота