ЩОДО РОЗШИРЕННЯ ПРЕДМЕТУ ГОСПОДАРСЬКОГО ПРАВА ЗА РАХУНОК НОВИХ ГОСПОДАРСЬКИХ КОПЕТЕНЦІЙ СУБ’ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

ЩОДО РОЗШИРЕННЯ ПРЕДМЕТУ ГОСПОДАРСЬКОГО ПРАВА ЗА РАХУНОК НОВИХ ГОСПОДАРСЬКИХ КОПЕТЕНЦІЙ СУБ’ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ

11.08.2020 12:05

[Секція 7. Господарське право. Господарське процесуальне право. Фінансове право. Банківське право]

Автор: Остапенко Юлія Ігорівна, кандидат юридичних наук, доцент, асистент кафедри господарського права Національного юридичного університету Імені Ярослава Мудрого


Розширення предмету господарського права можна діагностувати за рахунок процесу формування нових господарських компетенцій відповідних суб’єктів. Якщо звернутися до Господарського кодексу України, то у п. 4 ст. 3 останній зафіксував: «Сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини»; у п. 6. ст. 3  Господарського кодексу України зазначено: «Під організаційно-господарськими відносинами у цьому Кодексі розуміються відносини, що складаються між суб'єктами господарювання та суб'єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю». Таким чином, відносини між самими суб’єктами організаційно-господарських повноважень в такому випадку предметно належать до категорії адміністративно-правових. Разом з тим, відповідний суб’єктний підхід вбачається доволі обмеженим, не ефективним. Прикладом є Державна Регуляторна служба України. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання Державної регуляторної служби України» від 24 грудня 2014 року № 724, а саме п. 1 останньої: «Державна регуляторна служба України (ДРС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і який реалізує державну регуляторну політику, політику з питань нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності та дерегуляції господарської діяльності. ДРС є спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності.» Державна регуляторна служба реалізує власну компетенцію з приводу регуляторної політики та політики у сфері нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, а також, є спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності та координує дії з питань спрощення регуляторної бази та дерегуляції господарської діяльності. Звісно діяльність державної регуляторної служби спрямована на реалізацію державної регуляторної політики згідно із вимогами Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» від 11.09.2003 року № 1160-IV створюють єдиний організаційно-правовий механізм, функціональна природа якого прямо відповідає завданнями забезпечення свободи комерційного господарювання в сфері підзаконного нормативно-правового регулювання господарської діяльності органами державної виконавчої влади з господарською компетенцією [1].

Як зазначає Колесніков О. А.: «Віднесення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну регуляторну політику в сфері господарської діяльності до кола суб’єктів організаційно-господарських повноважень особливого типу, у зв’язку з чим запропоновано визначення предмету відання зазначеного органу влади як здійснення державної регуляторної політики щодо нормативного забезпечення організаційно-господарських відносин між суб’єктами господарювання та органами публічної влади, що реалізує державну регуляторну політику та змістовне наповнення її складових через фіксацію основних функцій. Для кожної функції чітко визначені завдання, для реалізації яких, в свою чергу розроблені відповідні повноваження» [2].

Відтак, державна регуляторна служба з іншими міністерствами, відомствами реалізовуючи власну компетенцію з приводу регуляторної організації підзаконних положень в сфері господарювання, а саме, перевезення вантажів, порядок здійснення торгівельної, рекламної діяльності тощо. Звісно, за формальною ознакою відповідні відносини знаходяться за дужками предмету господарського права. Водночас, якщо взяти до уваги саме змістовний аспект ознак діяльності регуляторної служби, то очевидним стає, що остання спрямована саме на забезпечення свободи підприємництва в змісті підзаконного господарсько-правового регулювання. Таким чином, діяльність регуляторної служби спрямована на забезпечення якісних властивостей господарського законодавства, отже, за таких умов виникає судження щодо виокремлення додаткового типу господарських відносин або розширення змісту існуючих організаційно-господарських відносин. Аналогічно виникає питання щодо правовідносин, що виникають між холдинговими та субхолдинговими компаніями. Обидва суб’єкти можуть бути суб’єктами організаційно-господарських повноважень, а кінцевим предметом їх управлінської діяльності є сфера господарювання, укладання та виконання господарських забов’язань. 

Якщо порівняти Преамбулу Господарського кодексу України та компетенцію регуляторної служби зазначеної в Законі України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» від 11.09.2003 року № 1160-IV, то в Преамбулі Господарського кодексу України зазначено, що Господарський кодекс України має на меті забезпечити зростання ділової активності суб'єктів господарювання, розвиток підприємництва і на цій основі підвищення ефективності суспільного виробництва, його соціальну спрямованість відповідно до вимог Конституції України, утвердити суспільний господарський порядок в економічній системі України, сприяти гармонізації її з іншими економічними системами, що дорівнює компетенції регуляторної служби зазначеної в Законі України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» від 11.09.2003 року № 1160-IV саме в ст. 1 відповідного Закону.

Як зазначає у своїх роботах Харківська К. В.: «Динаміка розвитку господарських відносин, розширення сфери господарювання і, відповідно, предмету господарського права та законодавства вимагає організації перманентного аналізу його змісту, з метою швидкого коригуючого законодавчого регулювання та відтворення потрібного балансу між диспозитивністю та імперативністю правових впливів на економічну поведінку суб’єктів господарювання» [3].

Відтак, розширення предмету господарського права відбувається за разхунок ускладнення системи організаційно-господарського супроводження господарської. Таким чином, за допомогою наведеного прикладу-ілюстрації, можливо дещо і обширного зроблена спроба структурування відповідного напряму за якими відбувається розширення предмету сучасного господарського права України. Розуміння відповідних напрямів, як уявляється, має слугувати структуруванню та оптимізації законодавчої діяльності держави в сфері господарювання, а також, структуруванню господарсько-правових наукових досліджень.

Література:

1. Колесніков О. А. Модернізація правового забезпечення регуляторної політики держави в сфері господарювання. Дис... Харків. 2017. 200 с.  С. 11-17;

2. Колесніков О. А. Модернізація правового забезпечення регуляторної політики держави в сфері господарювання.  Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. Харків. 2017. 20 с. С.5;

3. Харківська, К. В. Система правових засобів забезпечення свободи комерційного господарювання. Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. Харків. 2017. 22 с. С.4.



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота