ІНОЗЕМНІ ОСОБИ ЯК СУБ’ЄКТИ ПРАВА ВЛАСНОСТІ НА ЗЕМЛЮ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

ІНОЗЕМНІ ОСОБИ ЯК СУБ’ЄКТИ ПРАВА ВЛАСНОСТІ НА ЗЕМЛЮ

25.11.2020 15:09

[Секція 6. Екологічне право. Земельне право. Аграрне право]

Автор: Романівський Вадим Іванович, здобувач СО «Магістр» Донецького національного університету імені Василя Стуса


Сьогодні в Україні активно обговорюється тема інвестиційної привабливості країни для іноземного капіталу. При цьому, одним з найпривабливіших об’єктів для іноземних інвестицій є земля. Тенденції ринку свідчать про постійне зростання попиту і пропозиції на земельні ділянки, а отже, і право власності на землю для іноземних інвесторів, які здійснюють свою діяльність в Україні, є одним з ключових для них питань в процесі прийняття рішення щодо інвестування. Однак розвиток ринку землі в Україні в значній мірі стримується недосконалою системою законодавчого регулювання [1, с.1].

На сьогодні правову основу набуття права власності на землю іноземними особами, до яких відносяться іноземні громадяни, особи без громадянства, іноземні юридичні особи та іноземні держави,  складають ст. 374 ЦК України [2], ст.ст. 81 та 82 ЗК України [3].

В науковій літературі питання права власності на землю іноземних осіб досліджували такі вчені як О. Літошенко, Є. Липницька, В. Малига, М. Мірошниченко, Л. Пічкар, С. Саврук, та інші. Разом з цим, залишаються дискусійними питання поширення на певних суб’єктів земельної правосуб’єктності іноземної юридичної особи.

На відміну від громадян та юридичних осіб України, які можуть набувати земельні ділянки майже усіх категорій і на різних підставах, земельні права іноземних суб’єктів є суттєво обмеженими в набутті права власності на земельні ділянки категоріями земель, розташуванням на них об’єктів нерухомості, метою використання, умовами одержання тощо [4, с.107]. Іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності тільки на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності.

Тобто, вказані особи мають обмежені можливості набувати земельні ділянки саме у власність. Вони полягають у: 1) забороні володіти на праві власності землями сільськогосподарського призначення; 2) передачі земель несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів; 3) передачі земель несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів лише під об’єктами нерухомого майна, що належать на праві приватної власності; 4) обмеженій кількості підстав набуття права власності на землю в порівнянні з громадянами України.

До іноземних осіб як суб’єктів права власності на землю відносяться також іноземні юридичні особи. Говорячи про іноземних юридичних осіб слід вказати, що законодавство України оперує різною термінологією для позначення суб’єктів з іноземним елементом. На відміну від ЗК України, ні ЦК України (крім ст. 374 щодо прав таких осіб на землю), ні ГК України, які регулюються статус юридичних осіб, не використовують поняття «іноземна юридична особа». 

Можна погодитись з визначенням, яке запропонувала Чучкова Н.О., а саме, під іноземною юридичною особою потрібно розуміти організацію, зареєстровану або іншим чином створену за законодавством іншим, ніж законодавством України та (або) виконавчий орган управління якої розташований за межами України [5, с. 191]. 

Відповідно до  ч. 2 ст. 81 ЗК України іноземні юридичні особи можуть набувати право власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення: а) у межах населених пунктів у разі придбання об'єктів нерухомого майна та для спорудження об'єктів, пов'язаних із здійсненням підприємницької діяльності в Україні; б) за межами населених пунктів у разі придбання об'єктів нерухомого майна.

Іноземну юридичну особу потрібно відрізняти від іноземного підприємства. Так, ст. 63 ГК України передбачає наступні види підприємств з іноземним елементом: 1) підприємство з іноземними інвестиціями, в статутному капіталі якого іноземна інвестиція становить не менш як десять відсотків; 2) іноземне підприємство, в статутному капіталі якого іноземна інвестиція становить сто відсотків [6].  

Відповідно до чинної редакції ст. 82 ЗК України, можна зробити висновок, що юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, які створені виключно на основі власності іноземців або іноземних юридичних осіб, або діюче підприємство, придбане повністю у власність цих осіб (тобто іноземне підприємство) не відносяться до суб’єктів, які можуть набувати право власності на земельні ділянки в Україні.

Таку позицію поділяють як органи державної влади, так й юристи-практики. Так, наприклад, надаючи юридичну консультацію було зазначено, що іноземне підприємство не може бути суб’єктом права власності на землю, через те, що воно не містить спільного капіталу, а містить лише виключний іноземний статутний фонд. Судячи з цього, беручи до уваги законодавче визначення спільного підприємства, можна зробити висновок про те, що іноземні підприємства  не можуть набувати на праві власності земельну ділянку [7].

Також є неоднозначне розуміння та застосування положень законодавства про спільні підприємства. ЗК України не використовує поняття «підприємства з іноземними інвестиціями», а лише регулює умови та порядок набуття прав на землю спільними підприємствами, при цьому повністю прирівнює їх земельну правосуб’єктність до правосуб’єктності іноземної юридичної особи, тобто особи, заснованої за законодавством іноземної держави (ч. 3 ст. 82 ЗК України) [8, с. 35].

Поняття спільного підприємства залишилось тільки в Законі України «Про зовнішньоекономічну діяльність» і передбачає, що спільні підприємства – це підприємства, які базуються на спільному капіталі суб’єктів господарської діяльності України та іноземних суб’єктів господарської діяльності [9]. При цьому чинним законодавством не передбачається створення та державна реєстрація нових підприємств з організаційно-правовою формою «спільне підприємство». Це підтверджується Державним класифікатором «Класифікація організаційно-правових форм господарювання», затвердженим наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28 травня 2004 року № 97 [10].

На думку А.М. Мірошниченко поняттю «спільне підприємство» відповідає поняття «підприємство з іноземними інвестиціями», що визначене у ч. 2 ст. 62 ГК України [11, с. 134]. 

Ситуація, яка описана вище, призводить до того, що на практиці підприємства з іноземними інвестиціями та зі стовідсотковим іноземним капіталом стикаються з проблемами, пов’язаними з набуттям права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення. Про це свідчать факти звернення до суду. Також судова практика свідчить про неоднакове тлумачення норм земельного законодавства судами та органами державної влади щодо можливості набуття такими суб’єктами права власності на ділянки, в результаті чого мають місце випадки відмови у передачі земельних ділянок у власність [12, с. 126].

Таким чином, сьогодні існує нагальна необхідність внесення змін до ст. 82 ЗК України, оскільки Україна зацікавлена в розвитку економіки за рахунок іноземних суб’єктів, а також іноземним суб’єктам вигідно вести та розширяти бізнес на території України. Вбачається за доцільне, приведення термінології, що використовується у ст. 82 ЗК України, у відповідність до ГК України. Це буде сприяти правовій визначеності щодо питань набуття права власності на землю іноземними особами.

Література:

1. В центрі уваги: права власності на землю: Аналітичний звіт, підготовлений Комітетом з питань нерухомості та Правничим комітетом Європейської Бізнес Асоціації. 2007. 11 с.

2. Цивільний кодекс України: Закон України від 16.01.2003 р. № 435-IV. Відомості Верховної Ради України. 2003. № 40. Ст. 356.

3. Земельний кодекс України: Закон України від 25 жовтня 2001 р. № 2768-III. Відомості Верховної Ради України. 2002. № 3-4. Ст. 27. 

4. Літошенко О. Особливості земельної правосуб’єктності іноземних громадян, осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб та іноземних держав. Підприємництво, господарство і право. 2017. № 9. С. 107-110.

5. Чучкова Н. О. Поняття іноземної юридичної особи: проблеми термінології. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Сер.: Юриспруденція.  2014.  № 9-2.  Том 1.  С. 190-192. http://www.vestnik-pravo.mgu.od.ua/archive/juspradenc9-2/part_1/53.pdf .

6. Господарський кодекс України: Закон України від 16 січня 2003 р. № 436-IV. Відомості Верховної Ради України. 2003. № 18. Ст. 144.

7. Набуття і реалізація права власності на землю в Україні іноземними юридичними особами: проблемні аспекти. Patriot legal. URL: https://patriot.legal/nabuttya-i-realizatsiya-prava-vlasnosti-na-zemlyu-v-ukrayini-inozemnymy-yurydychnymy-osobamy-problemni-aspekty.

8. Липницька Є.О. Земельна правосуб’єктність підприємств з іноземними інвестиціями. Часопис Донецького університету. 2017. № 1-2. С. 34-42.

9. Про зовнішньоекономічну діяльність: Закон України від 16.04.1991 р. № 959-XII. Відомості Верховної Ради УРСР. 1991. № 29. Ст. 377.

10. Державний класифікатор «Класифікація організаційно-правових форм господарювання»: наказ Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28 травня 2004 року № 97. Законодавство України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0097609-04#Text

11. Мірошниченко А. М. Земельне право України: підручник / А. М. Мірошниченко.  2-ге видання, допов. і перероб.  К.: Алерта; ЦУЛ, 2011.  678 с.

12. Липницька Є.О. Щодо набуття права власності на землю підприємствами з іноземними інвестиціями та іноземними підприємствами. Правничий часопис Донецького університету. 2011. № 1. С.125-128.

________________

Науковий керівник: Липницька Євгенія Олександрівна, кандидат юридичних наук, доцент кафедри господарського права Донецького національного університету імені Василя Стуса



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота