СОЦІАЛЬНІ ФАКТОРИ, ЯК ОСНОВНА ПРИЧИНА ВИНИКНЕННЯ КОРУПЦІЇ. ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

СОЦІАЛЬНІ ФАКТОРИ, ЯК ОСНОВНА ПРИЧИНА ВИНИКНЕННЯ КОРУПЦІЇ. ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД

16.12.2020 16:20

[Секція 4. Кримінальне право. Кримінальне процесуальне право. Криміналістика. Кримінологія. Кримінально-виконавче право. Судоустрій. Правоохоронні органи, прокуратура та адвокатура]

Автор: Шептовицька Анна Артурівна, студент (магістр) Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого; Мартиновський Володимир Володимирович, доцент кафедри адміністративного права та адміністративної діяльності Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого


Корупція являє собою загально соціальне, суспільно небезпечне явище, зростання якого спричиняє негативні наслідки економічного, політичного та правового характеру. Основним з яких являється порушення добросовісної конкуренції та зменшення довіри з боку населення до органів державної влади та місцевого самоврядування. Необхідною умовою для вжиття заходів, спрямованих на подальше запобігання корупції та пов`язаних з нею правопорушень є з`ясування конкретних суспільних явищ, які її породжують. Тому що тільки виявлення першопричин корупційних явищ, також корупціогенних факторів надасть повноцінну можливість розробки ефективної антикорупційної стратегії як на внутрішньодержавному, так і на міжнародному рівні. 

Виходячи з аналізу українського, міжнародного законодавства, також законодавчих положень розвинених країн корупцію можна загально охарактеризувати як неправомірне використання певними службовими особами своїх повноважень з метою особистого збагачення – зловживання службовими повноваженнями. Але, що саме являється головною причиною даного зловживання і які найефективніші шляхи його усунення?

На перший погляд, найбільш дієвим заходом запобігання корупції, обмежень службових осіб виступає детально розроблена, розгалужена правова база – наявність спеціального антикорупційного законодавства, яке чітко визначає поняття «корупції», пов`язаних з нею правопорушень, їх видів та передбачуваної відповідальності. Також створення органів спеціальної компетенції, діяльність яких спрямована на попередження, запобігання та подальшу ліквідацію корупційних правопорушень. 

Також одним із найважливіших показників ризику зростання корупції у будь-якій країні являється рівень її економічного розвитку: недостатня забезпеченість державою рівня матеріального забезпечення як звичайного населення, так і відповідальних за виконання державно-управлінських функцій осіб - основний ризик виникнення корупційних відносин. 

Окрім законодавчого забезпечення та економічного добробуту країні не менш важливу роль відіграють соціальні фактори: законослухняність суспільства та усвідомлення важливості недопущення корупційних правопорушень.  

Для визначення найбільш актуального підходу запобігання корупції слід розглянути досвід найбільш розвинених країн-лідерів рейтингу сприйняття корупції - Данія, Швеція, Фінляндія. Дані країни крім високого рівня економічного розвитку та Індексу людського розвитку відомі однією з найбільш ефективних стратегій подолання корупційних явищ. Держави-розробники «Скандинавської моделі» запобігання корупції, яка відрізняються певними особливостями, характерними саме для їх антикорупційної політики, серед яких: відсутність спеціального законодавства, спрямованого на встановлення відповідальності та подальшого запобігання корупції та пов`язаним з нею правопорушенням. Корупція не розглядається даними країнами як відокремлене явище, тому основні положення щодо її протидії, разом з усіма правопорушеннями, які зазначені в Кримінальному Кодексі та інших законодавчих актах. Також відсутність спеціальних органів, компетенція яких являється протидія корупції. Приклад: Швеція не має антикорупційного агентства, вона має ряд органів, які можуть спільно розглядатися як такі, що виконують еквівалентну функцію. Це, перш за все, Національний антикорупційний підрозділ прокуратури, нещодавно створена Національна антикорупційна група поліції. 

У даних країнах проблема корупції не розглядається як така, що становить значну небезпеку для суспільства, відповідно, у країні не існує будь-яких спеціальних урядових програм чи спеціалізованих державних органів боротьби з корупцією. Замість запровадження урядових механізмів дані країни передбачають застосування методу громадського контролю, який характеризується: вагомою роллю засобів масової інформації в оприлюднення корупційних правопорушень (також не підконтрольність їх державному управлінню), активною участі неурядових громадських організацій у антикорупційному моніторингу, відкритість процесу прийняття рішень посадовими особами. 

Розглядаючи способи протидії корупції у даних країнах, ключовою рисою є наявність певних сформованих у суспільстві стандартів - морально-психологічне несприйняття суспільством та посадовими особами корупції. Розвинена система етичних цінностей, які обов’язково наслідують і держслужбовці, і звичайні громадяни, яка полягає у створення культури «абсолютної нетерпимості» до корупції. Чітке розуміння відмежування службових стосунків від приватних та недопущення їх поєднання у досягненні своєї мети. 

Аналізуючи викладене, можна зробити висновок, що насправді ефективна протидія корупції та усунення корупціогенних ризиків починається з суспільного настрою – формування негативного ставлення до корупції, пов`язаних з нею правопорушень на загально соціальному рівні. Адже, будь-яка загальнодержавна реформа, спрямована на запобігання корупції повинна супроводжуватись готовністю суспільства до зміни сприйняття даного явища.  

Список використаної літератури:

1. Мельник М. І. Корупція: сутність, поняття, заходи протидії : монографія / М. І. Мельник. – К. : Атіка, 2001. – 304 с. 

2. Мусієнко А. Про причини корупції або корупціогенні фактори 2019 р. 

3. Радецький Р.С. Причини виникнення та напрями боротьби з корупцією в Україні/ Держава та регіони 2018 р. 

4. Ростовська К. МІЖНАРОДНИЙ ДОСВІД ФОРМУВАННЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЇ АНТИКОРУПЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ В ІНШИХ ДЕРЖАВАХ/ Актуальні проблеми правознавства. Випуск 4 (12). 2017 р. 

5. Супрун Т. М. ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД ЗАПОБІГАННЯ ТА ПРОТИДІЇ КОРУПЦІЇ/ Міжнародний юридичний вісник: актуальні проблеми сучасності (теорія та практика). Вип. 2–3 (6–7) 2017 р. 

6. Трепак В.М. Міжнародний досвід запровадження системи заходів антикорупційної спрямованості/ ЮРИДИЧНИЙ ЧАСОПИС НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ ВНУТРІШНІХ СПРАВ, № 2 (10), 2015 р.

7. https://ti-ukraine.org



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота