ДО ПИТАННЯ РОЗВИТКУ ДИПЛОМАТИЧНОГО КОНФЛІКТУ МІЖ УКРАЇНОЮ ТА УГОРЩИНОЮ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

ДО ПИТАННЯ РОЗВИТКУ ДИПЛОМАТИЧНОГО КОНФЛІКТУ МІЖ УКРАЇНОЮ ТА УГОРЩИНОЮ

21.12.2020 12:55

[Секція 2. Конституційне право. Конституційне процесуальне право. Міжнародне право]

Автор: Меркулов Максим Олегович, студент 5 курсу міжнародно-правового факультету Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого


У даній роботі ми спробуємо проаналізувати події, які відбувались між Україною та Угорщиною на дипломатичному рівні у 2017-2018 роках і те, як ці події підводять україно-угорські відносини до нового конфлікту вже у 2020 році. 

Україно-угорські відносини останнє десятиліття перебували у певному кризовому стані, де жодна зі сторін не бажає йти на поступки іншій, переоцінюючи власні можливості та правоту в наявних конфліктах та суперечках, в той час як втрати та ризики для обох сторін можуть бути надзвичайно великими. Особливо сильно відносини загострилися у 2017 році, коли в Україні вступив в законну силу новий Закон України «Про освіту» від 05.09.2017, де згідно зі ст.7 більшість шкіл національних меншин, які знаходяться на території України, мають перейти на викладання українською мовою з вересня 2020 року [1].  

В Угорщині дане положення Закону України розцінили як порушення не лише угорського законодавства, а й законодавства України та міжнародного законодавства у сфері охорони прав національних меншин. Зокрема, уряд Угорщини звертав увагу на порушення ст.6 Закону України «Про національні меншини в Україні», де зазначено, що Держава гарантує всім національним меншинам права на національно-культурну автономію: користування і навчання рідною мовою чи вивчення рідної мови в державних навчальних закладах або через національні культурні товариства, розвиток національних культурних традицій, використання національної символіки, відзначення національних свят, сповідування своєї релігії, задоволення потреб у літературі, мистецтві, засобах масової інформації, створення національних культурних і навчальних закладів та будь-яку іншу діяльність, що не суперечить чинному законодавству [2]. 

Аналізуючи викладене, Угорщина прийшла до висновку, що Україною порушується один із основних принципів міжнародного права – принцип суверенної рівності держав (ст.8 Конвенції «Про права та обов’язки держав» 1933р.) [3]. У зв’язку із цим Угорщина звернулася до Верховного комісара ООН з прав людини, а також до ОБСЄ із вимогою розслідувати дану ситуацію та не допустити порушень прав угорських громадян. 

Україна ж у своїй відповіді на дані звинувачення відмовилася скасувати дане положення Закон України «Про освіту» і в той же час було дане пояснення що із 2020 року навчання в загальноосвітніх закладах відбуватиметься тільки української мовою, а мова національних меншин буде окремою дисципліною.

У відповідь на таку заяву Угорщина намагалася перешкодити роботі комісії Україна-НАТО (КУН) на найвищому рівні, а також планувала призначити від імені держави «міністра, відповідального за розвиток Закарпатської області та програм розвитку дитсадків Карпатського басейну», що цілком означає небажання угорської сторони досягти компромісу в даному питанні.

На нашу думку, дане положення законодавства України про освіту не обмежує прав національних меншин, як про те зазначає Угорщина, оскільки право на вивчення рідної мови національними меншинами не було обмежено, про що зазначалося вище. Окрім того, в даному питанні слід виходити не лише з точки зору гуманітарного, а й політичного контексту, оскільки Угорщина, намагаючись захистити права свої громадян, намагається втрутитися у внутрішньо-політичну діяльність України. А це у свою чергу, також є порушенням принципів міжнародного права та дипломатичного права.

Окрім того, на нашу думку, вказаний конфлікт призвів до наступного, більш тяжкого конфлікту, який був пов’язаний з тим, що у 2018 році в місті Береговому у консульстві Угорщини громадянам України видавалися угорські паспорти. Дана процедура також супроводжувалася прийняттям громадянами України присяги на вірність Угорщини. Міністерство закордонних справ України висловило чітку позицію в даній справі, закликавши представників Угорщини припинити нівелювати принципами міжнародного права та з повагою ставитися до нормативно правових актів України, чим Угорщина, в свою чергу, знехтувала.

Такі дії Угорської держави не лише протирічать принципу невтручання у справи іншої держави, а й прямо суперечать нормам Розділу ІІІ Закону України «Про громадянство», де чітко визначено підстави припинення громадянства України [4].

Безумовно реакція кожної зі сторін конфлікту є зрозумілою та логічно обумовленою, однак до яких наслідків може в подальшому призвести таке протистояння інтересів двох держав? Ціною такого протистояння може стати послаблення позицій двох держав на міжнародній арені. Для України подальший розвиток конфлікту з однією з держав-учасниць Європейського Союзу (ЄС) та НАТО може призвести до тиску і уповільнити інтеграцію України в ЄС. Для Угорщини ж такі дії, які протирічать багатьом основам міжнародного співробітництва, можуть створити образ країни, яка нехтує принципами міжнародного права, що не принесе користі Угорщині в майбутньому. Тому зовсім не дивно, що у 2020 році між цими двома державами знову виникла дипломатична суперечка.

Для вирішення таких конфліктів та суперечок, аби уникнути зіткнення ідентичностей різних народів найбільш доцільним було б реалізувати сценарій «modus vivendi», який передбачатиме можливість співіснування між державами з відмінностями, спільним міждержавним діалогом з різних позицій та спільного пошуку механізмів для захисту інтересів не лише власних громадян, а й взаємообумовлених інтересів обох держав.

Література:

1. Про освіту: Закон України 05.09.2017 № 2145-VIII // Відом. Верхов. Ради України. – 2017. - 38-39 – Ст. 380

2. Про національні меншини в Україні: Закон України 25.06.1992 № 2494-XII // Відом. Верхов. Ради України. – 1992. - №36 – Ст. 529

3. Конвенція Монтевідео [Електронний ресурс]. – 1933. – Режим доступу до ресурсу: https://znaimo.com.ua/%D0%9A%D0%BE%D0%BD%D0%B 2%D0%B5%D0%BD%D1%86%D1%96%D1%8F_%D0%9C%D0%BE%D0%BD%D1%82%D0%B5%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%B5%D0%BE.

4. Про громадянство: Закон України 18.01.2001 № 2235-III // Відом. Верхов. Ради України. – 2001. - №9 – Ст.342

________________

Науковий керівник: Єфремова К.В., кандидат юридичних наук, старший науковий співробітник, доцент кафедри права Європейського Союзу Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота