КОНСЕРВАЦІЯ ЗЕМЕЛЬ ЯК ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВИЙ ЗАХІД ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЇХ ОХОРОНИ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

КОНСЕРВАЦІЯ ЗЕМЕЛЬ ЯК ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВИЙ ЗАХІД ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЇХ ОХОРОНИ

21.04.2021 20:28

[Секція 6. Екологічне право. Земельне право. Аграрне право]

Автор: Яременко Михайло Сергійович, студент, Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого


З екологічної ситуації сьогодення вбачається, що в Україні ще недостатньо усвідомили реальне значення земельних ресурсів, на частку яких припадає більше ніж 40 % ресурсного потенціалу держави. З цим певною мірою пов’язані значні збитки в економіці, екології і, як наслідок, — у соціальні сфері. Заходи для запобігання цих втрат, безумовно потребують величезних капіталовкладень. Це пов’язано, насамперед, з розвитком деградаційних процесів, котрі спричинюються нераціональним використанням земель, без урахування їхньої об’єктивної придатності. Зокрема, із 32,5 млн га орних земель 6,5 млн га є орно непридатними. Економічний аналіз використання цих земель свідчить, що щорічні збитки (різниця між вартістю вирощуваної сільськогосподарської продукції та витратами на її одержання) становлять понад 400 млн грн (у середньому 65 грн/га). При цьому не враховуються екологічні втрати, які зумовлені ерозією, дегуміфікацією та іншими деградаційними процесами [1].

Система заходів, що надійно захищає земельні ресурси і не потребує значних коштів, тобто є найдешевшими, найефективнішими і, що важливо, найпростішими, є організаційні, тобто організація обґрунтованого використання за їхньою придатністю. Це не потребує створення постійно діючих захисних споруд, а дає змогу трансформувати орнонепридатні землі (деградовані, малопродуктивні, техногенно забруднені) в інші земельні угіддя чи інші категорії за цільовим призначенням. Особливе значення в цій системі природоохоронних заходів мають організаційно-правові заходи з консервації деградованих, малопродуктивних і техногенно забруднених земель. За результатами наукових досліджень багатьох вітчизняних учених, процеси консервації зазначених земель позитивно впливають на формування збалансованого довкілля та життєдіяльне середовище. Отже, така тематика надзвичайно актуальна. 

Перш за все слід зазначити, які землі можна вважати деградованими та малопродуктивними. 

Згідно з термінологією ЗК України, деградованими є: а) земельні ділянки, поверхня яких порушена внаслідок землетрусу, зсувів, карстоутворення, повеней, добування корисних копалин тощо; б) земельні ділянки з еродованими, перезволоженими, з підвищеною кислотністю або засоленістю, забрудненими хімічними речовинами ґрунтами та інші. До малопродуктивних земель відносяться сільськогосподарські угіддя, ґрунти яких характеризуються негативними природними властивостями, низькою родючістю, а їх господарське використання за призначенням є економічно неефективним. Фактично, виходячи з положень законодавства, стає зрозумілим, що тематика деградованих та малопродуктивних земель та вся галузь їх консервації початково передбачені не як природоохоронний захід, а суто як економічний напрямок, пов'язаний передусім із придатністю ділянок для орного землеробства. 

Консервація малопродуктивних, деґрадованих і непридатних для сільськогосподарського виробництва земель має являти собою комплекс робіт, який включає в себе збір, систематизацію й аналіз вихідних даних щодо кількісної та якісної характеристики земельних угідь, розробку критеріїв консервації малопродуктивних земель і деґрадованих угідь, визначення обсягів консервації малопродуктивних та непридатних для сільськогосподарського використання земель у розрізі адмінрайонів, виходячи з вимог оптимізації агроландшафтів [2].

Відповідно до ст. 172 ЗКУ, а також ст. 51 ЗУ «Про охорону земель», консервації підлягають деградовані і малопродуктивні землі, господарське використання яких є екологічно небезпечним та економічно неефективним. Консервації підлягають також техногенно забруднені земельні ділянки, на яких неможливо одержати екологічно чисту продукцію, а перебування людей на цих земельних ділянках є небезпечним для їх здоров'я. 

Відповідно до наказу Держкомзему України «Про Порядок консервації земель», «консервація земель здійснюється шляхом припинення їх господарського використання на визначений термін та залуження або заліснення». Мета консервації земель – відновлення родючості і інших «позитивних» властивостей ґрунтів. Також з цього зрозуміло, що консервація стосується орних земель, щодо яких вживається термінологія «продуктивності та врожайності». П.14 «Порядку» зазначає, що «Після закінчення строку консервації земель, визначених проектом консервації, комісія, ...вносить до відповідних органів виконавчої влади (місцевого самоврядування), які прийняли рішення про консервацію земель, пропозицію щодо повернення земель до попереднього використання, продовження термінів консервації або інші пропозиції, направлені на їх раціональне та екологічно безпечне використання». Хоча, з іншого боку, в нормативних документах відсутнє визначення залуження. 

Залежно від деградації ґрунтів застосовуються такі напрями їхньої консервації: 

1. Ґрунти легкого механічного складу. В економічному відношенні недоцільність їх використання зумовлена неадекватністю витрат на підтримання прийнятного рівня їхньої родючості одержаному прибутку від урожаю. А небезпека їхнього інтенсивного використання в складі орних земель полягає в тому, що вони є постійним вогнищем дефляції. Отже, консервація таких земель, як правило, необоротна, тому найдоцільніше їх заліснювати. 

2. Ґрунти важкого механічного складу. Консервація таких земель проводиться залуженням або переведенням орних земель у перелоги. В умовах достатнього зволоження такі ґрунти швидко освоює аборигенна рослинність без втручання людини. 

3. Ґрунти скелетного механічного складу. Їх здебільшого потрібно вилучати. Або, як і попередні ґрунти, можна використовувати як вигони і місця розселення й відновлення природної флори та фауни. 

4. Змінні ґрунти. Найбільш порушені землі з виходами порід, розмитими і сильно змитими ґрунтами вилучають зі складу ріллі з наступним залуженням під лукопасовищні угіддя з нормованим випасанням худоби або залісненням. Після певного часу фітомеліоративного періоду їх можна буде повернути до складу орних земель (при відновленні модальних показників для цього ґрунту та екологобез- печного використання). 

5. Дефльовані ґрунти. Дефльовані ґрунти легкого механічного складу однозначно підлягають виведенню зі складу сільськогосподарських угідь з наступним залісненням їх. Суглинисті й глинисті дефльовані ґрунти залужують головним чином для тимчасової консервації. Регламент їх використання на період фітомеліоративної реабілітації встановлюють за конкретними ґрунтовими показниками з урахуванням захисту поверхні від видування. 

6. Засолені ґрунти. Природного походження засолені гідроморфні ґрунти залужуються і переводяться в кормові угіддя (переважно сіножаті). Солончаки виводяться під регенерацію, тобто ренатуралізацію (повертаються в природний стан) без втручання людини. Вторинно засолені автоморфні ґрунти зрошуваних територій через фітомеліоративне залуження (люцерною, буркуном тощо) відводять під тимчасову консервацію з можливістю наступного повернення до складу ріллі за умов зниження рівня підземних вод нижче від критичного. 

7. Осолонцьовані ґрунти. Напрям їхнього використання такий самий, як і попередніх ґрунтів, за винятком солонців та солончакових ґрунтів, які виводяться під регенерацію. 

8. Перезволожені та заболочені ґрунти. У північних і західних регіонах (гумідна зона) — це дерново-підзолисті і дернові сильноглейові ґрунти, а також мінеральні та органогенні болотні ґрунти природного походження. У степових зонах на зрошуваних територіях значні площі займають вторинно-підкислені автоморфні ґрунти [3].

Охорона ґрунтів – це не тільки система заходів, а, насамперед, система землекористування, що забезпечує передачу земель майбутнім поколінням у поліпшеному стані 

Оптимальним стан землекористування буде за умови досягнення екологічно безпечних показників балансу ґумусу та основних елементів живлення, проведення хімічної меліорації у повних обсягах, а консервація всіх деградованих і малопродуктивних орних земель наблизить структуру агроландшафтів до екологічного оптимуму, знизить антропогенний тиск на сільськогосподарські угіддя та підвищить їхню стійкість до деґрадації.

Консервація деградованих, малопродуктивних і техногенно забруднених земель позитивно впливає на формування екологобезпечних агроландшафтів і є одним із найдоцільніших природоохоронних заходів щодо створення сприятливого навколишнього природного середовища. Це підтверджується на прикладі Київської області, де рекомендовано до консервації значні обсяги деградованих і малопродуктивних орних земель (8,9 % загальної площі області), а саме: 40,2 % рекомендується вивести під фітомеліоративну реабілітацію, а 59,8 % трансформувати в сіножаті, пасовища та лісонасадження. Такі природоохоронні заходи значно поліпшать екологічний стан довкілля, насамперед агроландшафтів. 

Список використаної літератури:

1. О.В.Василюк, - Консервація деградованих земель та формування екомережі: правовий аспект / Вип. 20, No1100, 2014р. 

2. Довбиш Л.О., - Малопродуктивні та деградовані землі: проблеми та перспективи/No 3 • 2010 • Вісник Полтавської державної аграрної академії - с. 165-168.

3. Д.С. Добряк, Н.В. Кузін Консервація деградованих, малопродуктивних і техногенно забруднених земель та їх вплив на агроландшафти / Збалансоване природокористування - Теорія і практика природокористування - No 4/2015. 



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота